Щодо самоаналізу уроку

В основних напрямках реформи загальноосвіт­ньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас не просто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільст­ва, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.

У школі урок надійно посів місце основної орга­нізаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання — всебічного розви­тку особистості, формування її інтелектуальних мо­жливостей, здійснення виховання.

Урок можна вважати ефективним, якщо на ньо­му забезпечується оптимальний зв'язок усього ком­плексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мис­лення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджують­ся і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науко­вою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізацй навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:

1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку.

2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу.

3. Рівні досягнутого засвоєння знань.

4. Який рівень якості знань досягнуто.

5. Ступінь усвідомлення знань учнями.

6. Доцільність використання наочності і техніч­них засобів навчання.

7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.

8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.

9. Як реалізована виховна мета уроку. Примітка:

зміст освіти складається з:

— наукових знань (факти, закони, теорії);

— прикладних знань;

— оцінювальних і методичних знань;

— логічних, історичних, філософських знань. Рівні Рівні засвоєння знань:

І. Рівень усвідомленого сприймання і за­пам'ятовування. Він проявляється у відтворенні за­своєного.

2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.

3. Рівень застосування знань і вмінь у новій си­туації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні

Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим ці­лям, для досягнення яких вони застосовувалися

Психологічний аналіз уроку

1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

— мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...);

— інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, ме­тодів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

— як здійснювалась робота щодо формування ак­тивності, самостійності й творчості;

— які засоби використовував учитель для постій­ного переходу від навчання до самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на уроці: _ " — чи були установки на сприймання, за­пам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчи­ти, що обговорити);

— як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образ­ність тощо);

— як організував увагу (як спрямовував, як-пере­ключав, що робив під час відволікання, як домагав­ся стійкості);

— як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв;

— як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифіка­цію, систематизацію, генералізацію;

— як працював із поняттями, аргументами;

— як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

— як формував загальнонавчальні вміння й на­вички;

— як вироблялися спеціальні вміння й навички;

— які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

— яку роль відіграють вказівки, інструкції, алго­ритми, зразки під час формування вмінь і навичок;

• чи раціонально використав час для формуван­ня вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:

— які емоції дітей переважають на уроці;

— які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;

— чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини;

— що робить для активізації вольової сфери у дітей;

— чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.

6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:

— яке творче самопочуття вчителя на уроці;

— який контакт з учнями;

— як реагує вчитель на аналіз уроку.