Соціологічний аналіз уроку

1. Які форми співпраці вчитель використовує на уроці

2. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, шту­чні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо);

3. Як виконують учні доручення або вказівки вчите­ля (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввіч­ливо-коректно);

4. Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи до­помагають один одному. Чи захищають один одного.

5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

6. Що особливо сподобалось учням на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою.

7. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б.

8. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичли­вий. Якщо не завжди, то чому.

9. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і сто­сунки з учителем.

10. Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.

Аналіз уроку з позицій формування вмінь

Мета (щодо оволодіння вміннями).

Структура (співвідношення частин). •

Інструктування (орієнтовна основа дій).

Постановка мети.

Пояснення теоретичного блоку.

Перевірка готовності.

Практична робота.

Організація початку і кінця.

Диференційований та індивідуальний підходи.

Самостійність.

Поточний контроль і самоконтроль.

Робоче місце.

Підготовка результатів.

Аналіз результатів.

Ступінь виконання роботи.

Підсумковий контроль (аналіз роботи).

Дотримання нормативних умов.

Узагальнення, підбиття підсумків

Аналіз уроку з позицій розвивального навчання

Розвивальна мета.

Методи і прийоми.

Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, ко­лективні, ігрові.

Формування знань, умінь, навичок.

Поняття, змістове узагальнення, робота ЗНР, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидакти­чних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій.

Формування способів розумових дій.

Доцільна НД, узагальнення, класифікація, су­дження, висновки, аналіз, синтез, формування са­моорганізаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонав­чання, самоствердження (Я-кондепдія), саморегуля­ція.

Принцип обліку індивідуальних особливостей.

Індивідуальний підхід.

Рівнева диференціація.

Інші якості особистості.

Аналіз виховних аспектів уроку

Світоглядний напрямок

Особистість учителя (приклад), оптимізм, сто­сунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на уроці.

Робоче місце, планування, активність, самостій­ність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

Виховання учнів, дотримання порядку, відпові­дальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактов­ність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на:

довірі, успіхові, інтересах.

Особистий підхід на уроці.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога ді­тей, оцінювання дітей.

СХЕМА АСПЕКТНОГО АНАЛІЗУ

Дата ___________________________

Клас ___________________________

Предмет ________________________

Тип уроку ______________________

Тип питання	Ключові слова
Знання	Назвіть…, якого року, де відбулось,… яке граматичне явище
Розуміння	Завершіть фразу…. Про що ви дізнались, чому..., поясніть взаємозв’язок, розкажіть своїми словами...
Застосування	Поясніть випадки використання цього часу, яке правило дає змогу пояснити явище, перевірте варіант, перевірте висновки...
Аналіз	Яка структура…, класифікуйте, що є наслідком…, порівняйте, проаналізуйте причини…
Синтез	Знайдіть правильний варіант, запропонуйте алгоритм…, які можливі пояснення, систематизуйте…
Оцінювання	Оцініть логіку..., опишіть перевагу, виділіть критерії, чи відповідає..., що ви думаєте про...

Схема аналізу уроку іноземної мови

1. Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично

правильно, недостатньо чітко, неконкретне, дидактичне виправдано).

2. Види (етапи) мовної діяльності (взаємо­пов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послі­довно, обумовлені темою і метою уроку, не обумов­лені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням).

3. Використана методи роботи (ефективні, мало­ефективні, неефективні, передбачають ознайомлюю­чий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів).

4. Прийоми (вступу, активізації, практичного за­стосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі акти­вну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі).

5. Учитель застосував .(хорові, парні, індивідуаль­ні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок).

6. Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіа-, скоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.).

7. Зворотний зв'язок (достатній, достатній част­ково, незадовільний).

8. Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною, практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні).

9. Мовна діяльність школяра (повністю, частко­во) спрямована на (формування, активізацію, авто­матизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає ви­значеній меті уроку).

10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродук­тивний, умовно-продуктивний, продуктивний харак­тер), комунікативне (повністю, частково) обумовле­не, необумовлене.

11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення,

репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних:

аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, скла­дових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.).

12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовіль­ні) уміння і навички дід час оперування лексич­ними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілку­вання, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).

13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фо­нематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усві­домлення граматичних структур, недостатні на­вички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стиму­люючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).

14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).

15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: гра­мотно, недостатньо грамотно, незадовільно).

Вчителю потрібно:

• дотримуватись вимог програми;

• ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань;

• вивчити досвід розв'язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів;'

• звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.;

• відвідати уроки вчителів у класах;

• поглиблено самостійно вивчити тему (проб­лему).

Схема аналізу уроку математики

1. Підготовка учителя до уроку (записи на дошці, обладнання, таблиці).

2. Обладнання робочого місця школяра (чи є все необхідне для уроку), підготовка учнів до уроку.

3. Чи правильно визначені вчителем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-

пізнавальні завдання ставив учитель перед учнями на уроці? Чи досягнув учитель мети на уроці?

4. Відповідність змісту уроку програмі. Місце се­ред інших уроків щодо вивчення всієї теми.

5. Виконання основних принципів, дидактики (науковість, наочність, доступність, єдність теорії з практикою).

6. Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості учнів класу?

7. Як здійснювався диференційований підхід у навчанні школярів? Попередження неуспішності учнів.

8. НОП на уроці, раціональне використання часу на уроці.

9. Контроль за знаннями учнів. Форми контро­лю. Види опитування. Об'єктивність оцінювання.

10. Способи розвитку розумової діяльності школярів.

11. Система повторення.

12. Види перевірки домашнього завдання.

13. Усвідомлення у засвоєнні учнями правил, ма­тематичних понять, математичної символіки.

14. Розвиток математичної мови.

15. Як розв'язувалося завдання — озброїти учнів методами самостійної роботи (проведення спеціаль­них індивідуальних завдань, самостійна робота з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт)?

16. Прищеплювання інтересу до предмета.

17. Міжпредметні зв'язки.

18. Спілкування вчителя з учнями (такт, вміння володіти класом, бажання допомогти учневі).

19. Домашні завдання (рівень, обсяг, інструктаж, врахування індивідуальних можливостей). ,

20. Підбиття підсумку уроку.

Схема аналізу уроку біології

І. Чи правильно визначена мета уроку.

— Які нові питання, закони передбачається вивчити.

— Як розкриваються навчальні й виховні завдан­ня уроку.

— Який навчальний матеріал планується повто­рити.

— Які поняття формуються, які закріплюються відповідно до програми.

II. Доцільність розподілу навчального часу на певні етапи уроку, чи відповідає хід уроку наміченому плану.

III. Зміст уроку;

1. Відповідність змісту уроку програмі.

2. Наукова спрямованість уроку.

3. Уміння вчителя виділити основне в навчаль­ному матеріалі, не перевантажувати урок другоряд­ним матеріалом.

4. Дотримання принципу науковості та доступно­сті.

5. Наочність (таблиці, гербарії, моделі, колекції, живі об'єкти, ТЗН).

6. Використання на уроках результатів робіт уч­нів, отриманих на інших видах навчальної діяльності (вдома, на екскурсіях, у куточках живої природи та ін.).

7. Практичні роботи з натуральними об'єктами:

— розпізнання;

— спостереження;

— визначення;

— співставлення;

— короткочасний експеримент (якщо він є на уроці).

8. Опора на раніше вивчене. "*"

9. Зв'язок теорії з практикою.

10. Ознайомлення учнів з екологічними пробле­мами.

11. Наступність у вивченні матеріалу,

12. Ступінь самостійної навчальної діяльності учнів:

— самостійність суджень;

— усвідомленість запам'ятовування;

— вміння використовувати наявні знання;

— закріплення (застосування знань у нестандар­тних ситуаціях, робота з підручником, обгрунтова­ність відповідей).

13. Диференціація навчання.

14. Контроль та оцінювання.

15. Домашні завдання (обсяг, посильність, інст­руктаж).

16. Реалізація завдань уроку.

Схема аналізу уроку хімії

1. Чи відповідає зміст уроку поставленій ме­ті, чи правильно дібраний матеріал для досяг­нення мети.

2. Чи відповідає теоретичний рівень викладу ма­теріалу рівню класу. Як виконується програма.

3. На якому науковому рівні викладається мате­ріал.

4. Чи здійснюється зв'язок із вивченим раніше. Як використовуються міжпредметні зв'язки.

5. Добір методів та засобів викладання матеріалу (проблемно-пошуковий, ілюстративний, евристич­ний тощо).

6. Застосування наочності.

7. Вимоги до хімічного експерименту:

— підготовленість та стан обладнання;

— дотримання техніки безпеки;

— уважне ставлення учнів до роботи;

— аналіз та фіксування дослідів

8. Мова вчителя.

9. Контроль та оцінювання. Форми контролю:

— письмові;

– усні;

— самостійні і контрольні роботи.

10. Диференціація навчання.

11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інст­руктаж із виконання.

Схема аналізу уроку фізики

1. Відповідність теми уроку програмі.

2. Відповідність змісту та структури поставленій меті.

3. Науковість викладу вчителем програмового ма­теріалу, його політехнічна спрямованість..

4. Здійснення зв'язку раніше вивченого мате­ріалу з новим (повторення, закріплення, узагаль­нення). ,

5. Методи та засоби передачі матеріалу, поста­новка демонстраційного експерименту, розв'я­зування задач.

6. Ефективність використання технічних засобів навчання.

7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).

8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобу­тих учнями теоретичних знань.

9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.

10. Здійснення диференційованого навчання.

11. Контроль за рівнем якості засвоєння учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.

12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.

13. Зацікавленість учнів темою, змістом та мето­дами ведення уроку.

14. Розвиток логічного мислення. Активізація ро­зумової діяльності учнів.

15. Досягнення мети, цілей та завдань уроку.