3. Складання інструкції з використання теплогенераторів і калориферів.

Для обігрівання сільськогосподарських приміщень різного призначення доволі широко застосовують повітряне опалення. Як генератори тепла в таких системах використовують теплообмінні апарати - калорифери і теплогеператори.

Повітря в калориферах може нагріватися гарячою водою, парою, електрикою або безпосередньо від палива, що згоряє. Водяні і парові калорифери застосовують в тому випадку, якщо в господарстві є котельня. Там, де споруджувати котельні економічно невигідно, встановлюють вогневі або електричні калорифери.

Повітря, що нагнітається, за рахунок механічної або природної циркуляції проходить через міжтрубнии простір і відбирає від трубок теплоту. Калорифери, в яких для збільшення поверхні нагрівання застосовують трубки з тонкими сталевими пластинами або витими сталевими стрічками, називають пластинчастими або оребреними. Випускаються калорифери таких типів: одноходові і багатоходові пластинчасті з круглими трубками; одноходові і багатоходові з плоскими трубками; одноходові оребрені.

Електричні калорифери найчастіше застосовують для створення оптимального мікроклімату в тваринницьких і птахівничих приміщеннях. Основні переваги: зручність в експлуатації, забезпечення зоотехнічних вимог щодо регулювання температури і повітрообміну, можливість повної автоматизації. Велике значення має і те, що електричні калорифери порівняно з іншими типами повітронагрівачів мають вищий к.к.д., вони більш компактні, зручні в обслуговуванні; постійно готові до роботи і, нарешті, їх теплопродуктивність можна регулювати в широких межах і відносно простими методами.

Тенлогенерагори - це універсальні машини, які використовують:

- як джерело теплоти для сушіння різних сільськогосподарських матеріалів: сіна,-зерна, трави, кукурудзи в качанах, різних плодів;

- як джерело підігрітого повітря для опалювання і вентиляції теплиць, тваринницьких приміщень;

- як джерело газоповітряної суміші для двигунів.

Теплогенератор складається з двох конструктивно відособлених блоків - топкового і вентиляторного. Основні вузли теплогенератора: камера згоряння з теплообмінником для нагрівання повітря, осьовий вентилятор з жалюзійним пристроєм, пальииковий пристрій, станція управління. До комплекту поставки входять: теплогенератор, димар з іскрогасником, запасні частини, брезентовий рукав, паливний бак для рідкого палива.

Теплогенератори розміщують в прибудованих або вбудованих приміщеннях, які відокремлені від виробничих вогнетривкими стінами і перекриттями і мають самостійний вихід назовні.

Експлуатація теплогенератора можлива, якщо є письмовий дозвіл особи, відповідальної за пожежну безпеку, і оформлений акт на введення в експлуатацію, складений спеціальною комісією на чолі з головним інженером або головним механіком господарства за участю представників пожежної охороїш. До того ж для кожного агрегату має бути складений графік очищения і плапово-запобіжного ремонту.

Обслуговування теплогенератора виконує однин працівник. Експлуатація окремо вентилятора або топкового блоку, а також агрегату загалом не вимагає постійної присутності обслуговчого персоналу.

Теплогенератор може експлуатуватися в таких режимах:

Режим №1 - джерело підігрітого повітря.

Режим №2 - джерело газоповітряної суміші.

Режим №3 - автономна робота блоку вентилятора.

Під час підготовки теплогенератора до роботи необхідно:

- перевірити герметичність з'єднання камери згоряння з теплообмінником;

- виставити топковий агрегат напроти вхідного отвору повітророзподільної системи так, щоб можна було з'єднати їх з агрегатом гнучким рукавом або перехідним патрубком;

- перевірити рівнем наявність нахилу (не більше 11°) топкового агрегату у бік форсунки (нахил у бік осьового вентилятора не допустимий);

- з'єднати агрегат з повітророзподільною системою;

- зібрати і встановити димар з подовжувачем або іскрогасником, дотримуючись правил пожежної безпеки;

- встановити витратні баки для палива так, щоб рівень дна був вище осі топкового блоку на 0,5 м;

- змонтувати палнвопровід і з'єднати його з вхідним штуцером поплавцевої камери, після чого перевірити паливну систему на герметичність (не допускається навіть незначне витікання палива);

- підключити до електромережі станції управління, заздалегідь заземливши їх, перевірити заземлення електродвигунів;

- заправити витратний паливний бак паливом (технічним гасом або пічним побутовим паливом);

- перевірити в режимі «Налагодження» правильність напряму обертання дуттьових та осьового вентилятора;

- закрити вентилі форсунок і крани на паливопроводах біля витратних баків.

Після підготовки до роботи залежно від режиму необхідно виконати такі операції.

Режим №1

- зняти заглушку із зливної трубки;

- перевірити герметичність з'єднання камери згоряння з топковою камерою;

- за необхідності нагрівання повітря до температури не більш, ніж на 60°С вище атмосферного, закрити за допомогою ірисового затвора вхідний отвір дуттьового вентилятора, вийняти датчик контролю полум'я і закрити отвір спеціальною заглушкою для форсунки. Закріпити цей датчик гвинтом на заглушці, завернувши ного дзеркальною поверхнею назовні. Включити дуттьовий вентилятор.

Режим №2

- зняти заглушку па корпусі камери згоряння;

- синхронізувати роботу топкового і блоку вентилятора.

Подальші роботи проводити відповідно до пп. 1,3 режиму №1.

Під час пуску теплогенератора в режимах №1 №2 необхідно:

- перевірити відсутність палива в камері згоряння та наявність ного в витратному баці;

- подати напругу на пульти управління топкового і вентиляторного блоків і перевірити загоряння сигнальних лампочок на пультах;

- перевірити роботу всіх механізмів у режимі "Налагодження", правильність напрямку обертання вентилятора;

- поставити дифузори в середнє положення;

- запірний вентиль форсунок закрити;

- пакетпо-кулачковий перемикач "Контроль температури" поставити в положення "Відключено";

- встановити (користуючись спеціальною таблицею) чи необхідна температура теплоносія досягнута під час роботи однієї форсунки або по трібна робота двох форсунок;

- продути камеру згоряння протягом 2-3 хвилин, при цьому тумблер має знаходитися в положенні "Вентиляція";

- перемкнути тумблер у відповідне положення і виконати роботи відповідно до номера режиму. Затвор форсунки, яка працює, поставити в середнє положення (під часи роботи на двох форсунках допускають не одночасне, а послідовне включення форсунок);

- включити осьовий вентилятор, для чого кнопкою "Пуск" станції управління блоком вентилятора включити двигун осьового вентилятора;

- включити форсунку натисненням кнопки "Пуск" кнопкового поста станції управління топковим блоком;

- спостерігаючи за світловою сигналізацією у момент виникнення іскри і спрацьовування електромагнітного клапана відсікання (через 240 с після включення форсунок), включити кнопку «Пуск». Відкрити до кінця запірні вентилі на паливонроводах і форсунках;

- після запалювання палива за допомогою паливного вентиля форсунки відрегулювати процес горіння. Подача палива збільшується поворотом маховика регулювального вентиля проти годинникової стрілки. У разі подачі малої кількості палива (бідна суміш) полум'я вибухає і загасає факел, не зважаючи на нормальну іскру запалення. У разі подачі надмірної кількості палива (збагачена суміш) горіння відбувається з вилясками, полум'я чадить. Нормальний режим роботи теплогенератора досягається у тому випадку, коли гази, які виходять з димаря, знебарвлені. Наявність диму свідчить про неповноту згоряння;

- після нормалізації режиму горіння, коли показання контрольного термометра стануть незмінними, поставити пакетио-кулачковнй перемикач в положення "Контроль температури".

Операції пуску теплогенератора в режимі №3:

- закрити паливний вентиль і кран на паливопроводі;

- поставити тумблер в положення "Вентиляція";

- натиснути кнопку "Пуск".

Обслуговування теплогенератора під час роботи полягає в:

- періодичній перевірці роботи установки;

- підналагодженні систем;

- періодичному поповненні палива в баці;

- спостереженні за контрольною сигналізацією.

У разі виявлення несправності в роботі теплогенератора слід відключити форсунки, з'ясувати причину несправності і усунути їх відповідно до рекомендацій табл. 6.2.

Таблиця 1.

Можливі несправності теплогенератора і способи їх усунення

№ з/п	Несправність	Причина	Зовнішні ознаки	Способи усунення
1	Відсутня іскра запалення	а) ізолятори, покриті вологою; б) порушений зазор між електродами; в) утворюється нагар на електродах; г) порушена ізоляція	Через 252с після включення форсунок не відбулося запалення. Спрацювала звукова сигналізація і засвітилася відповідна сигнальна лампочка	а) видалити вологу; б) встановити зазор у межах 3-5 мм; в) очистити електроди; г) знайти місце порушення ізоляції і усунути пошкодження
2	Паливо не подасться в поплавцеву камеру	Засмічення паливопроводів або фільтрів		Відключити паливепроводи, прочистити фільтри
3	Паливо не подасться з поплавцевої камери в зону горіння	Несправний електромагнітний відсіяний клапан		Перевірити бак, електромагніти котушок і за необхідності замінити їх
4	Недостатня подача палива під час запуску	а) засмічення паливних фільтрів; б) неправильне розташування форсунок	Зриви факела та вибухи суміші за нормальної іскри запалення	а) прочистити фільтри; б) перевірити відстань від осі форсунки до нижнього рівня паливного бака
5	Надлишок палива під час експлу­атації	Неправильне регулювання форсунки	Згоряння палива з виділенням диму	З'ясувати, яка форсунка димить і відрегулювати подачу палива
6	Зменшення подачі палива під час експлуатації	а) засмічення трубопроводів або фільтрів; б) застигання палива	Падає температура теплоносія	а) прочистити трубопроводи і фільтри; б) збільшити подачі палива

Повторний пуск можна здійснювати тільки після охолоджування агрегату до температури зовнішнього середовища. Перед кожним пуском слід продути камеру згоряння протягом 2-3 хвилин.

Під час експлуатації теплогенератора слід дотримуватися правил техніки безпеки, за вимогами яких:

- обслуговування теплогенераторів доручається тільки особам, які вивчили інструкції з експлуатації та пройшли інструктаж з техніки безпеки і правил пожежної безпеки;

- забороняється запуск агрегату без перевірки надійності заземления, яке здійснюють не менше двох разів на рік. Опір заземлення не має перевищувати 4 Ом;

- забороняється включення генератора за відсутності охолодження;

- забороняється працювати на установці, яка має такі дефекти:

- порушена герметичність паливопроводів;

- нещільне з'єднання форсунки з камерою згоряння;

- несправність димаря;

- не відрегульована форсунка (ненормальне горіння);

- несправний вибуховий клапан.

- суворо забороняється використовувати для роботи бензин або додавати його в інші види палива.

У разі зупинки теплогенератора необхідно:

- відключити форсунки, а саме:

а) закрити запірні паливні вентилі;

б) вимкнути електродвигуни форсунок натисненням кнопок "Стоп" па станції управління теплогенератором.

- охолодити камеру топкового блока до атмосферної температури повітря, яке продувається через кільцеві канали осьовим вентилятором. При цьому поверхня фланців кріплення форсунок має температуру не більше 60°С.

- вимкнути осьовий вентилятор натисненням кнопки "Стоп" після встановлення на контактному термометрі атмосферної температури.

- відключити напругу, яка подається на пульти управління, да саме:

а) відкрити дверцята станції управління;

б) відключити автоматичні вимикачі па станціях управління топкового та вентиляційного блоків;

в) закрити дверцята і перевірити відключення сигнальних лампочок на пультах управління.

Обслуговування водяних і парових калориферів. Нормальна робота калориферів залежить від суворого дотримання рекомендації! щодо їх проектування та налагодження. Якщо фактична теплопродуктивність калориферної групи виявляється менше розрахункової, то необхідно в першу чергу перевірити параметри теплоносія. Теплопродуктивність калориферів знижується в разі забруднення зовнішніх і внутрішніх поверхонь калориферів, а також за недостатньо щільного контакту між трубками і пластинами оребрення. Щоб внутрішні поверхні трубок, камер і кранів калориферів не забруднювалися, вхідну гарячу воду рекомендовано заздалегідь очищати у фільтрах-грязьовиках. Внутрішні поверхні калориферів і фільтри-грязьовики слід періодично промивати: трубки один раз в 2...3 роки, фільтри - у міру їх забруднення. Зовнішню поверхню калориферів слід очищати (продуванням стислим повітрям або парою) не рідше одного разу на квартал і обов'язково перед початком опалювального сезону.

Калориферна установка має відключувані пристрої на виході і вході теплоносія. Рекомендується також встановлювати витратоміри на доставному або зворотному трубопроводі гарячої води. Калориферні установки, в яких нагрівальним теплоносієм є пара, мають манометр і термометр па вводі паропроводу у вентиляційну камеру і манометр на крпдепсатопроводі. Пружинні манометри приєднують до паропроводів через сильфоппу трубку і триходовий кран з фланцями для контрольного приладу. Ступінь нагрівання повітря регулюють залежно від метеорологічних умов і гігієнічних вимог. Якщо як гарячий теплоносій використовують воду, то температуру повітря регулюють шляхом зміни її витрат. Коли теплоносієм служить пара, ступінь нагріву повітря (за відсутності автоматичного управління) регулюють шляхом підмішування до нагрітого повітря холодного зовнішнього повітря. Тому калориферні групи, що працюють на парі, обладнують обвідними трубами для пропуску частини зовнішнього повітря повз калорифери.

Під час експлуатації калориферів взимку необхідно запобігати їх обмерзанню. Якщо як теплоносій використовують воду, в калорифері необхідно постійно підтримувати нормальний тиск. У разі зниження тиску води зменшується швидкість її руху в трубках, що може призвести до їх заморожування.

У парових калориферах причиною заморожування трубок може бути недостатня пропускна спроможність конденсатовідвідипків або недостатня подача пари. Крім того, заморожування може відбутися, якщо коиденсатовідвідник розташований високо (у зв'язку з чим відбувається підпір конденсату в калорифері), а також внаслідок нерівномірності проходження повітря через калорифер і нерівномірного розподілу теплоносія окремими калориферами в групі.

У всіх перерахованих випадках необхідно забезпечити постійний мінімальний прохід води через калорифери, а в разі використання як теплоносія пари - залишати відкритим спускні крани.

Найефективнішим і економічним способом захисту калориферів від заморожування є автоматичне регулювання. Датчик вузла захисту встановлюють на трубопроводі зворотної води.

Для безперебійної роботи калориферних установок потрібно регулярно видаляти повітря, що накопичується у верхній частині калориферів, для чого відкривають повітряні крани і чекають появи пари (якщо теплоносій пара) або води (якщо теплоносій - вода). Після цього крани закривають. Перед включенням калориферів в роботу необхідно продути паропроводи парою протягом 10...15 хв, від'єднавши на цей час конденсатовідвідник і відкривши його обвідну лінію. Не рідше одного разу на тиждень рекомендується перевіряти справність кондеисатовідвідників. У разі відключення калориферної установки обов'язково треба закривати клапан, скорочуючи витрати води через калорифер до мінімальних (якщо теплоносій - вода), і залишати відкритими крани для випуску конденсату (якщо теплоносій - пара). Крім того, необхідно регулярно перевіряти справність контрольно-вимірювальних приладів, встановлених на калориферних установках; випускати періодично повітря через спеціальні крани у вищих точках трубопроводів водяних калориферних установок.

Обслуговування електрокалориферів. Електрокалорифери встановлюють у закритих приміщеннях, якщо вологість повітря не перевищує 80 відсотків. Вони не розраховані на роботу в середовищах, що містять їдкі пари або гази.

Електрокалорифери вибирають за графіками, наведеними в інструкціях. За заданою повітропродуктивністю знаходять швидкість повітря. Знаючи температуру вхідного повітря t_вx, за графіками перевіряють, чи можлива робота на вибраній швидкості за температури па поверхні нагрівника ие нижче 150°С. Потім за вибраною швидкістю знаходять перепад температур повітря в калорифері Δt₁, а також перепад температур на поверхні нагрівника і повітря на виході з калорифера Δt₂. За знайденими значеннями визначають температуру повітря на виході з калорифера t_вих і температуру на поверхні нагрівника t_ст.

Якщо перепад температур у калорифері дорівнює заданому або близький до нього, то встановлюють один вибраний калорифер. Якщо перепад набагато менше заданого, то встановлюють послідовно декілька калориферів. У тому випадку, коли значення отриманого перепаду набагато більше заданого, вибирають калорифер меншої потужності.

Електрокалорифери поставляє завод-виготовлювач із комплектом запасних нагрівників (без електродвигуна і вентилятора). Калорифери в опалювальних системах необхідно встановлювати па такій відстані від стін або приладів, щоб було зручно замінювати нагрівальні елементи. Кожух електрокалорифера має бути заземлений. Якщо застосовується з'єднання в зірку, то нульовий дріт сполучають з кожухом так, щоб забезпечити надійний електричний контакт. Всі електромонтажні роботи виконують відповідно до правил техніки електробезпеки і норм експлуатації сільських електроустановок.

Під час роботи електрокалориферів необхідно стежити за температурою вихідного повітря; періодично (один-два рази на місяць) перевіряти показання приладів теплового контролю. Ремонт електрокалориферів необхідно здійснювати при відключених нагрівниках і електродвигунах.

Категорично забороняється включати електрокалорифер без подачі в нього повітря і за несправних механічних і електричних автоблокувань.