3. Схема акумулятивного зброджу­вання:

1 — реактор і сховище; 2 — газгольдер

При періодичній (циклічній) схемі (рис. 9.25) наявні дві камери зброджування, які завантажують по черзі. У даному випадку корисний об'єм камер використовується менш ефективно, ніж при безперерв­ній. При акумулятивній схемі сховище для гною служить одночасно камерою зброджування і зберігання переброд­женого гною до його вивантаження (рис. 9.26).

Біогазові установки складаються із таких елементів: камери зброджування (прийняті також назви — реактор, ферментатор, метантенк), нагрівального пристрою (тепло­обмінника), пристрою для перемішування і газгольдера..

Метантенки виконують надземними, напівзаглибленимн і заглибленими в грунт.

Камери зброджування виготовляють різної форми: ци­ліндричні, кубічні, у вигляді паралелепіпеда і більш склад­ної конструкції. Вони бувають одно- і двосекційними, вста­новлюються вертикально, горизонтально, горизонтально-по­хило. Метантенки виготовляють з металу, пластмаси, залізобетону. Схема заглибленого односекційного метантенка наведена на рис. 9.27.

4. Схема заглибленого метантенка:

1 — м'який дах; 2 — цегла; 3 — теплоізоляція; 4 — люк; 5; 9 — труби відповідно для випуску газу в атмосферу і переливання: 6 — газопровід для газового ковпака; 7 — газові ковпаки; 8 — пропелерний перемішувач; 10, 13 — трубопровід відповідно для завантаження сирого осаду і для випорожнення метантенка; 11 — днище метантенка; 12 — паровий інжектор для підігріву метантенків

Нагрівальні прилади застосовують для підтримання не­обхідної для зброджування температури. Підігрів рідкого субстрату здійснюють перед завантаженням або у камері зброджування. Залежно від ступеня ізоляції камер і тру­бопроводів потреба у теплоті може досягати ЗО % енергії, що виділяється біогазом. Нагрівальні прилади, як прави­ло, поєднують із перемішувальними (рис. 9.28). Теплооб­мінники розміщують різними способами: у стіні камери (рис. 9.28, а), у нижній частині реактора (рис. 9.28, б), у циліндричній сорочці шнека змішувача (рис. 9.28, в), по периметру камери у вигляді змійовика (рис. 9.28, д). Вико­ристовується також метод підігріву субстрату за допомогою пари (рис. 9.28, є).

5. Схема нагрівальних приладів:

а — настінного; 6 — донного; в — розміщеного в опалювальному циліндрі; г — роз­міщеного за межами реактора; д — у вигляді змійовика; є — з використанням пери

Для перемішування субстрату застосовують механічні, гідравлічні і газові прилади.

Газгольдери призначені для збирання і зберігання біогазу. Найпростіші газгольдери поєднують із метантенком (рис. 9.29, а). Зручний в експлуатації і тому перспективний у сільському господарстві «мокрий» газгольдер низького тиску (рис. 9.29, д).

6. Схеми газгольдерів:

а — суміщений з метантенком; б — «мокрий» однопідйомний; в — заглиблений дгія зрідженого газу; 1 — гноєнагромаджувач; 2 — насос; 3 — біогаз; в — ковпак; 5,6 — випуск газу і шлаку; 7 — зброджений субстрат; 8 — вода; 9 — шар ізоляції; 10 — труби для заповнення і випорожнення газгольдера; 11 — повітря; 12 — зріджений

Газгольдери високого тиску (0,8... 1 МПа) мають сферич­ну форму (рис. 9.29, в). У «мокрих» газгольдерах дзвінного типу тиск газу невисокий (менше 5 кПа).

Розрізняють чотири види біогазової установки: найпро­стіші, без підведення теплоти і перемішування зброджува­ного субстрату; без підведення теплоти, але із перемішу­ванням субстрату; із попередньою підготовкою субстрату для зброджування, підведенням теплоти, перемішуванням; контролем і керуванням анаеробним процесом.

У простих, найчастіше невеликих установках, котрі спо­руджують власними силами, ємкість для газу розміщують над бродильною камерою (рис. 9.30). У країнах Східної Азії поширені еластичні реактори, що мають форму пузи­ря,, їх виготовляють із цупкої прогумованої або пластмасо­вої оболонки, посиленої прошарками із тканини. Оболонка заглиблена у півсферичну виїмку у грунті (рис. 9.31).