4. Порівняння основних типів поливу сільськогосподарських культур: поверхневий полив, дощування, підгрунтове і краплинне зрошення.

За об'ємом водоспоживання сільське господарство значно перевершує всі інші галузі економіки. Якщо у ряді промислових процесів вода може бути замінена іншими речовинами, то в сільському господарстві вона незамінна. Продуктивність земельних угідь значною мірою залежить від їх вологозабезпеченості.

Меліорація (від латинського слова «melioratio» — поліпшення) — це комплекс організаційно-господарських, технічних, агротехнічних і інших заходів, направлених на корінне поліпшення несприятливих природних умов і підвищення родючості грунтів. За призначенням меліорації бувають зрошувальні, осушні, опріснювальні, протиерозійні. Залежно від способу здійснення їх розділяють на гідротехнічні, агротехнічні, лісотехнічні, хімічні і культурнотехнічні.

Разом з механізацією і широкою хімізацією сільського господарства меліорація є одним з важливих засобів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Зрошування застосовується майже у всіх природних зонах. Арідні регіони (Середня Азія, Південний Казахстан, Нижнє Поволжжя) відрізняються жарким сухим кліматом, тут випадає мало опадів (в середньому за роки 200...300 мм), причому велика частина їх доводиться на позавегетаційний період. Показник зволоження (відношення річної суми опадів до потенційної випаровуваної вологи) менше 0,33. У цій зоні розміщено близько 40 % земель, що поливаються. Зрошування в цих районах є основною умовою культурного землеробства.

Субарідні райони (південь України і Молдавія, Середнє Поволжжя, Північний Казахстан, Північний Кавказ і Закавказзя) характеризуються нестійким зволоженням, показник зволоження менше 0,77. Тут розміщене більше половини земель, що поливаються. Кожен третій-четвертий рік в цих районах сухий. Зрошування в цих районах істотно доповнює природні опади.

У гумідних районах (вся решта районів країни), де показник зволоження 0,77...1,33, поливають вологолюбні культури (овочі, трави, сади). Тут розміщено 5% зрошуваних площ країни.

Залежно від природних умов і господарського призначення розрізняють регулярно і одноразово діюче зрошування.

При першому грунт зволожується в потрібні терміни і в необхідній кількості протягом всього вегетаційного періоду. Воно підрозділяється на порційне, коли поливають окремими порціями, розділеними міжполивними періодами, і безперервне (краплинне і синхронно-імпульсне).

При другому грунт зволожується тільки 1 раз на рік шляхом затоплення площі — лиманове зрошування.

Крім розглянутих, існують спеціальні види зрошування: удобрююче, окислювальне, грунтоочисне, утеплююче, аерозольне.

Зрошування позитивно впливає на розвиток рослин при поливі якісною водою, знижуючи ґрунтову і атмосферну засуху (особливо при дощуванні) завдяки створенню вологішого і прохолоднішого мікроклімату. При неправильних поливах спостерігаються іригаційна ерозія ґрунту і засолення ґрунтів.

Врожайність сільськогосподарських культур при зрошуванні підвищується, хоча іноді може погіршуватися якість продукції (знижується вміст крохмалю, протеїну в зерні, цукру в цукровому буряці, винограді, кавунах). Зрошувальна вода розподіляється по полю такими способами: поверхневим, дощуванням, внутрішньогрунтовим, краплинним і дрібнодисперсним.. Кожному способу поливу відповідає набір технічних засобів, або техніка поливу.

Прийнятий спосіб і техніка поливу повинні забезпечувати достатньо рівномірне за площею поля зволоження ґрунту в необхідні терміни при мінімальній витраті праці. Поливи не повинні погіршувати родючості ґрунту зрошуваної ділянки і меліоративного стану навколишнього середовища.

При виборі способу і техніки поливу враховують водопроникність ґрунту, кліматичні чинники, рельєф ділянки, його гідрологічні умови, вид зрошуваних культур, а також наявність трудових ресурсівПоверхневе зрошення здійснюється шляхом розподілу води по полю за допомогою влаштовува на його поверхні регулюючої мережі. Залежно від конструкції останньої розрізняють способи поливу по проточних або тупих борознах, по смугах і затопленням чеків.

Переваги поверхневого зрошення: простота пристрою зрошувальної й поливної мережі, мала капіталі- і енергоємність, відсутність потреби в спеціальних машинах і дефіцитних матеріалах, можливість застосування на слабкі й середні по водопроникності почвогрунтах з ухилом 0,02...0,08 й ін.

Недоліки поверхневого зрошення: слабка механізація й порівняно низька продуктивність праці поливальників, високі вимоги до якості підготовки поверхонь полів, пов'язаної з періодичним проведенням капітального й поточного планування з дотриманням ухилів

Рис. 1. Полив поля, що не засівають (а, б) і що засівають (в) борознам

Полив по борознах застосовується на рівних і спланованих площах для просапних культур, а також плодових насаджень і виноградників. В окремих випадках борозни використають для поливу культур узкорядного посіву. Залежно від розміщення поливних борозен стосовно рослин вони можуть бути не засівають на широкорядні й засівають на узкорядных посівах (мал.1).

Зволоження ґрунту при поливі по борознах відбувається переважно капілярним шляхом, що зменшує площа утворення ґрунтової кірки, сприяє створенню оптимального водно-повітряного режиму в активному шарі ґрунту.

По глибині нарізки поливні борозни підрозділяють на дрібні (глибиною 0,8...0,12 м), середні (0,12...0,18 м) і глибокі (понад 0,18 м). Для влагозарядки на ділянках з нерівною поверхнею й ґрунтами низької водопроникності використають борозни - щілини.