- •Методика навчання управління вогнем підрозділів
- •Барабаш о.М., Ковч в.Ю., Скрипник с.В.
- •Перелік основних умовних скорочень
- •Частина і основи управління вогнем
- •Розділ 1 організація вогню
- •1.1.1. Вивчення й оцінка місцевості
- •1.1.2. Вибір і призначення орієнтирів
- •1.1.3. Організація спостереження за полем бою
- •1.1.4. Вибір вогневих|вогневий,вогньовий| позицій
- •1.1.5. Постановка вогневих|вогневий,вогньовий| завдань|задача|
- •1.1.6. Підготовка вихідних|вихідний| даних для стрільби.
- •Контрольні питання
- •Розділ 2 управління вогнем у бою
- •1.2.1. Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх ураження
- •1.2.2. Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразки цілей
- •1.2.3. Цілевказання
- •1.2.4. Момент відкриття вогню
- •1.2.5. Подача команд на відкриття вогню та постановка вогневих завдань
- •1.2.6. Спостереження за результатами вогню і його корегування
- •1.2.7. Маневр вогнем. Контроль за витратою боєприпасів
- •Контрольні питання
- •Частина іі. Управління вогнем у різних видах бою
- •Розділ 3. Управління вогнем у наступі
- •2.3.1. Організація вогню при наступі на противника, що обороняється
- •2.3.2. Управління вогнем під час наступу
- •Контрольні питання
- •Розділ 4. Управління вогнем у зустрічному бою
- •2.4.1. Робота командирів підрозділів з організації вогню перед маршем у передбаченні зустрічного бою
- •2.4.2. Робота командирів підрозділів з управління вогнем у зустрічному бою
- •Контрольні питання
- •Розділ 5. Управління вогнем в обороні
- •2.5.1. Організація системи вогню в обороні
- •2.5.2. Управління вогнем під час оборонного бою
- •Управління вогнем при відбитті розвідки противника
- •Контрольні питання
- •Частина ііі організація і методика проведення занять з управління вогнем
- •Розділ 6 заняття з управління вогнем на макеті місцевості
- •Контрольні питання
- •Розділ 8 вправи з управління вогнем
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури.
- •Барабаш Олександр Миколайович Ковч Владислав Юрійович Скринник Сергій Вікторович
- •79012 М. Львів, вул. Гвардійська 32
2.3.2. Управління вогнем під час наступу
Перш ніж розглянути роботу командирів з управління вогнем при атаці переднього краю, оволодінні опорними пунктами у глибині, відбитті контратак, переслідуванні противника, що відходить, відзначимо загальні для всіх цих етапів наступу положення з управління вогнем.
Підрозділи і вогневі засоби повинні у першу чергу, вражати вогнем цілі, розташовані перед фронтом свого наступу, кожен навідник, автоматник повинен уміти швидко виявляти цілі і самостійно, не чекаючи команди, вражати найбільш небезпечні і важливі з них, а також обстрілювати автоматичним вогнем місця вірогідного розташування цілей противника, особливо протитанкових засобів ближнього бою.
Командири, спостерігаючи за противником і своїми підрозділами, визначають, які цілі перед фронтом наступу становлять найбільшу небезпеку. Якщо вогонь, який по них ведеться, недостатньо ефективний, то командир повинен поставити додатково завдання на поразку цих цілей. Для цього, в першу чергу, притягуються засоби, що знаходяться у розпорядженні командира і не зайняті в даний момент виконанням вогневих завдань, або за його рішенням частина вогневих засобів переносить вогонь із менш важливих на ці небезпечні цілі. Так само слід поступати командиру для якнайшвидшої поразки знову виявленої небезпечної цілі, яку підрозділи або не виявили, або не обстрілюють через будь-які інші причини. Найбільш гнучким при цьому буде управління вогнем артилерійських і мінометних підрозділів, командири яких знаходяться поряд із командиром механізованого батальйону (роти), або управління вогнем танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів, з якими є радіозв'язок. Маневр вогнем цих засобів і здійснюють командири підрозділів для поразки найбільш небезпечних цілей.
Командири танкових підрозділів більш оперативно можуть здійснювати поразку виявлених небезпечних цілей вогнем своїх командирських танків.
Коли вогневі засоби, що знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні командира, не можуть вирішити завдання з поразки небезпечної цілі, слід зосередити по ній вогонь підрозділу або декількох вогневих засобів. При цьому також слід враховувати реальні можливості передачі команд виконавцям у ході наступу – по радіо танкам, бойовим машинам піхоти, бронетранспортерам або встановленими наперед сигналами (трасуючими снарядами, кулями, сигнальними ракетами з командирської машини) в тих випадках, коли можна розраховувати на видимість цих сигналів; передача команд голосом при веденні вогню навіть у масштабі відділення надзвичайно ускладнена.
Командири повинні уважно оцінювати цілі на флангах підрозділів. Ті з них, які не вражаються вогнем сусіда і загрожують своєму підрозділу, слід уражати вогневими засобами, що знаходяться в своєму розпорядженні, або частиною сил підрозділів.
Командири зобов'язані стежити і за своєчасним переміщенням вогневих засобів, контролювати зміну вогневих позицій доданими артилерійськими і мінометними підрозділами, враховувати час, необхідний для цього. Слід пам'ятати, що на переміщення, наприклад, артилерійської (мінометної) батареї потрібно: на залишення вогневої позиції – до 7 хв., на кожен кілометр шляху – 3 хв., на розгортання бойового порядку на непідготовленій вогневій позиції –15 хв.
У всіх умовах командири повинні стежити за витратою боєприпасів підлеглими вогневими засобами і підрозділами. Вирішуючи, які засоби залучити для поразки небезпечної цілі, слід враховувати їх боєкомплект, возимий або носимий, виходячи з обстановки, указувати витрату боєприпасів при постановці вогневих завдань; правильно ставити завдання танкам, артилерії і мінометам. Там, де досить подавити ціль, не вимагати її знищення; не залучати до стрільби батарею, якщо можна уразити ціль взводом, тощо; радитися з командиром артилерійського підрозділу про норми витрати снарядів при постановці йому вогневих завдань. Пам'ятати, що поповнення боєприпасів у ході наступу, особливо для танків і бойових машин, вимагає значного часу.
Управління вогнем при атаці переднього краю оборони противника
При атаці переднього краю оборони підрозділи ведуть вогонь з ходу по ділянках найбільш вірогідного розташування вогневих засобів противника, уражають відновлені і знову виявлені цілі відповідно до одержаних завдань і обстановки.
Виникаючі в результаті вогневої підготовки пожежі, дими, пил, шум бою, а також швидкоплинність атаки призводять до різкого погіршення видимості та істотно ускладнюють управління підрозділами і вогнем. Практично треба розраховувати на те, що при атаці переднього краю всі вогневі засоби і підрозділи вестимуть вогонь відповідно до одержаних завдань самостійно. Тут якнайповніше повинні проявитися психологічна підготовка підрозділів та їх навченість у вмілій самостійній поразці цілей у бою.
У той же час, не зважаючи на складні умови бою, командири підрозділів зобов'язані бачити і розуміти обстановку краще за своїх підлеглих, уміти своєчасно визначити, звідки підрозділу загрожує найбільша небезпека, і негайно спрямувати туди вогонь засобів, що знаходяться їх розпорядженні. Так, наприклад, командир механізованого батальйону може в ході атаки ставити завдання для негайної поразки знову виявлених небезпечних цілей доданому артилерійському підрозділу, мінометній батареї і протитанковому взводу батальйону, командири танкових підрозділів – уражати такі цілі вогнем свого командирського танка, командири механізованих рот –вогнем своєї бойової машини піхоти або вогнем відділення тощо.
Важливим моментом в діях атакуючих підрозділів є подолання загороджень противника по пророблених проходах. При організації наступу всім підрозділам і вогневим засобам раніше указувався порядок ведення вогню на цей час. Проте саме тут противник прагнутиме нанести нашим підрозділам найбільші втрати, тому можуть виникнути обставини, які зажадають додаткових дій командира з управління вогнем з метою якнайшвидшої поразки знову виявлених вогневих засобів противника. Командир наступаючого підрозділу повинен уважно стежити за проходом своїх танків і механізованих підрозділів через загородження і за діями прикриваючих їх бойових машин піхоти (бронетранспортерів), щоб у разі потреби негайно поставити додаткові завдання з їх прикриття вогнем артилерії і своїх вогневих, командир засобів. Наприклад механізованої роти під час), що прикривають вогнем із місця рух підрозділів по проходах, командир батареї подолання своїми взводами загороджень противника для поразки знову виявлених цілей може використовувати додану артилерійську або мінометну батарею, відділення і бойові машини піхоти (бронетранспортери знаходиться, як правило, поряд з командиром роти, і завдання йому ставить голосом, а бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам) – по радіо. Танки і механізовані відділення при русі по проходах ведуть вогонь самостійно по цілях, що знову з'являються, а також по місцях вірогідного розташування протитанкових засобів противника, ставити їм нові вогневі завдання в цей час недоцільно.
Командирські машини звичайно рухаються до проходу останніми, щоб командир міг бачити дії своїх підрозділів і у будь-який момент вогнем своєї машини підтримати атаку.
Таким чином, атака переднього краю не повинна становити собою огульне просування підрозділів у вказаних напрямах. Цей рух повинен забезпечуватися керованим вогнем усіх засобів тих, що наступають із широким і розумним маневром вогнем артилерії, танків, бойових машин піхоти.
Управління вогнем при бою в глибині оборони противника
Після оволодіння об'єктами на передньому краю наступаючі підрозділи повинні безупинно і швидко продовжувати наступ у глибину. Нерівномірність просування підрозділів і швидко змінна обстановка також, як і при атаці переднього краю, вимагають в цей період від тих, що стріляють, самостійності в діях з виявлення і поразки цілей, а від командирів – уміння своєчасно підтримувати вогнем усіх засобів підрозділи, що досягли найбільшого успіху.
Управління вогнем при відбитті контратаки
При відбитті контратаки переважаючих сил противника батальйон частиною сил завдає йому поразки вогнем із вигідного рубежу, а рештою сил самостійно або у взаємодії з сусідніми підрозділами рішуче атакує у фланг.
Успіх при цьому досягається не тільки чітким і розумним розподілом вогню вогневих засобів по контратакуючих танках з боку командирів, але й їх особистою мужністю, умінням твердо і спокійно поставити завдання підлеглим, не допустити навіть тіні коливань і страху перед наступаючими танками. Тільки висока психологічна підготовка особового складу в поєднанні з відмінною виучкою екіпажів і розрахунків вогневих засобів може забезпечити своєчасне виконання команд по знищенню контратакуючого противника.
