1.1.5. Постановка вогневих|вогневий,вогньовий| завдань|задача|

Для того, щоб командир підрозділу правильно, відповідно до бойових властивостей і призначення, користувався різними видами зброї, й уміло ставив вогневі|вогневий,вогньовий| завдання|задача|, йому необхідно знати види вогню стрілецької і танкової зброї, а також завдання|задача|, що вирішуються|рішаються| приданою|наділеною,наданою| артилерією. Вогонь із|із| стрілецької, танкової зброї й артилерії розділити за однією будь - якою ознакою не можна.

Для стрілецької зброї, гармат бойових машин піхоти і танкових гармат види вогню розглядають|розглядувати| ступені ураження нанесення|завдається|: за тактичним призначенням, за напрямком|направлення| стрільби|стрільба| і напруженістю стрільби|стрільба|. Крім того, для танкових гармат розрізняють вогонь за видами наведення і дальністю стрільби|стрільба|. Для станкових і крупнокаліберних кулеметів вогонь розрізняють ще і за способом стрільби|стрільба|.

За ступенем|міра| нанесення|завдається| противникові|противник| поразки|ураження| розрізняють вогонь на знищення і на придушення цілі|ціль|.

Вогонь на знищення полягає в нанесенні цілі|ціль| такої поразки|ураження|, за якою вона повністю втрачає|розгублювати| свою боєздатність. Знищення цілі|ціль| досягається при вірогідності|ймовірність| ураження цілі (математичному очікуванні|чекання| числа уражених фігур), рівної не менше 80%.

Вогонь на придушення полягає в нанесенні цілі|ціль| такої поразки|ураження|, яка тимчасово позбавляє її боєздатності, обмежує або не дозволяє маневр і порушує управління. Придушення цілі|ціль| досягається при вірогідності|ймовірність| ураження цілі (математичному очікуванні|чекання| числа уражених фігур), рівної не менше 50%.

При стрільбі|стрільба| з|із| танкових гармат і гармат бойових машин піхоти, як і наземної артилерії, ще виділяють види вогню на загородження і руйнування.

Загороджувальний вогонь ведеться з метою загородження або обмеження противника у|противник| маневрі, проведення робіт і порушення управління.

Вогонь на руйнування полягає у приведенні в непридатний стан оборонних споруд|спорудження| і у знищенні (придушенні) укритих в них живої|жвавий| сили і вогневих|вогневий,вогньовий| засобів|кошт| противника|противник|.

За тактичним призначенням розрізняють вогонь по окремих і групових цілях, зосереджений і кинджальний вогонь.

Вогонь по окремій цілі|ціль| зазвичай|звично| ведеться одним вогневим|вогневий,вогньовий| засобом|кошт|.

Вогонь по груповій цілі|ціль| – вогонь одного або декількох вогневих|вогневий,вогньовий| засобів|кошт| по цілі|ціль|, що складається з декількох фігур (окремих цілей).

Зосереджений – вогонь декількох танків, бойових машин піхоти, кулеметів, автоматів або інших вогневих|вогневий,вогньовий| засобів|кошт|, а також вогонь одного або декількох підрозділів, спрямований|спрямований| на одну ціль|ціль| або на частини|частка| бойового порядку|лад|. Зосередженим вогнем досягається найбільш швидке знищення або придушення противника|противник|.

Зосереджений вогонь із|із| автоматів і ручних кулеметів по наземних цілях ведеться на відстанях до 800 м, по повітряних – до 500 м; зосереджений вогонь танкового взводу – на відстанях до 3,5 км.; роти – на відстанях до 6 км.

Зосереджений вогонь танкових і артилерійських підрозділів доцільно застосовувати для поразки|ураження| засобів|кошт| ядерного нападу противника|противник|.

Особливим видом вогню є|з'являтися,являтися| кинджальний вогонь, що відкривається|відчиняється| раптово із близьких відстаней в одному певному напрямі|направлення|; він готується на відстанях, що не перевищують дальність прямого пострілу для грудних фігур, і ведеться з ретельно замаскованої позиції із|із| граничною напругою|напруження| до повного|цілковитий| знищення противника|противник| або до зриву його спроб просування у даному напрямі|направлення|. Завдання|задача| ведення кинджального вогню зазвичай|звично| ставиться станковим або ротним кулеметам.

За напрямом|направлення| стрільби|стрільба| розрізняють наступні|слідуючий| види вогню :

• фронтальний – вогонь, направлений|спрямований| перпендикулярно фронту цілі|ціль|; він більш дійсний по глибоких цілях і менш дійсний по широких цілях;

• фланговий – вогонь, направлений|спрямований| у фланг цілі|ціль|; цей вид вогню найбільш дійсний по широких цілях;

• перехресний – вогонь, що ведеться по одній цілі|ціль| не менше, чим із двох напрямів|направлення|.

Окрім|крім| розглянутих|розгледіти| видів, розрізняють ще вогонь за напруженістю :

• для стрілецької зброї – одиночний, короткими, довгими чергами і безперервний;

• для танкових гармат – одиночний, методичний, біглий і вогонь залпами.

Для артилерії і танків розрізняють вогонь за видами наведення: прямим, на півпрямим і непрямим наведенням.

При визначенні вогневих|вогневий,вогньовий| завдань|задача| танкам розрізняють види вогню за дальністю: стрільба|стрільба| в межах дальності прямого пострілу, стрільба|стрільба| в межах дальності дійсного вогню одного танка і стрільба|стрільба| в межах дальності дійсного вогню танкових підрозділів: взводу – до 3,5 км., роти – до 6 км. Ці дальності для танкових підрозділів прийнято називати великими, стрільбу|стрільба| на них ведуть тільки|лише| з місця по великих і важливих|поважний| цілях.

Велике значення під час організації вогню має уміння загальновійськового командира правильно ставити завдання|задача| підтримуючим (приданим|наділеним,наданим|) артилерійським підрозділам.

Артилерія і міномети спроможні вирішувати завдання з придушення, знищення, руйнування, виснаження, освітлення, засліплення (задимлення) і створення|створіння| пожеж.

Завдання|задача|, що виконуються артилерією і мінометами з придушення, знищення, руйнування, складають загальне|спільний| поняття «ураження цілей».

Виконання завдань|задача| зі знищення цілей вимагає значно більшої витрати боєприпасів і часу, ніж вогонь на придушення (при стрільбі|стрільба| із закритих|зачинених| позицій приблизно у 2 – 4 рази). Загальновійськові командири, як правило, ставлять завдання|задача| артилерії на придушення укритої живої|жвавий| сили і вогневих|вогневий,вогньовий| засобів|кошт|.

Артилерійський дивізіон 122-мм гаубиць, наприклад, може вести вогонь на придушення укритої живої|жвавий| сили і вогневих|вогневий,вогньовий| засобів|кошт| на площі|майдан| не більше 8 га — це приблизна площа|майдан| опорного пункту взводу противника|противник|. Витрата боєприпасів при цьому складе в середньому 150 снарядів на 1 га площі|майдан|. Завдання|задача| на знищення опорного пункту взводу артилерійському дивізіону практично не ставиться.

Батарея 122-мм гаубиць або 120-мм мінометів здатна подавити|придушувати| укриту живу|жвавий| силу і вогневі|вогневий,вогньовий| засоби|кошт| противника|противник| на площі|майдан| до 2 га з|із| витратою на 1 га площі|майдан| відповідно|відповідно до| 150 або 140 снарядів (мін). Завдання|задача| на знищення такої цілі|ціль| батареям також не ставиться.

Мінометному або артилерійському взводу завдання|задача| на придушення - укритої живої|жвавий| сили і вогневих|вогневий,вогньовий| засобів|кошт| зазвичай|звично| не ставляться; взвод може подавляти|придушувати| групи піхоти (до відділення|відокремлення|), що не окопалися|обкопалися|, або окремі вогневі|вогневий,вогньовий| засоби|кошт| із|із| середньою витратою відповідно|відповідно до| 25 – 30 або 10 – 15 снарядів (мін) та часу до 25 – 30 хвилин .

Командири механізованих батальйонів і рот можуть ставити завдання|задача| артилерії з ведення загороджувального вогню: для артилерійського дивізіону – на фронті до 900 м, для батареї —на фронті до 300 м.

Вказані завдання|задача| на придушення цілей або постановку загороджувального вогню, отримані|одержані| у ході бою від загальновійськових командирів, артилерійські підрозділи спрямовані почати|розпочати,зачати| виконувати через 3 – 4 хвилини після|потім| отримання|здобуття| завдання|задача|.

Гармати прямого наведення можуть виконувати завдання|задача| як на їх знищення, так і на придушення цілей. Наприклад, гарматі може ставитися завдання:|задача| – знищити безвідкатну гармату противника|противник|; при цьому на відстанях до 1,5 – 2,0 км. потрібно в середньому 4 – 8 снарядів і 2 – 4 хвилини часу; для поразки|ураження| танків та інших броньованих цілей гарматам прямого наведення вказується|вказується| завдання – тільки знищити.

Це відомості про види вогню стрілецької зброї і танків та завдання артилерії, які повинен знати командир механізованого (танкового) підрозділу для правильної постановки вогневих|вогневий,вогньовий| завдань.

У наступі командир визначає, по-перше, порядок поразки, противника вогнем своїх і доданих вогневих засобів|кошт| у період вогневої підготовки, при подоланні загороджень і при атаці переднього краю, у ході розвитку наступу, при контратаках противника, при закріпленні рубежів; по-друге, призначає вогневі засоби для вирішення цих завдань і визначає їм способи ведення вогню (з ходу, з коротких зупинок тощо.); по третє, визначає завдання для забезпечення вогнем флангів і проміжків.

На марші і в зустрічному бою постановкою вогневих завдань командир повинен передбачити порядок відкриття і ведення вогню для знищення диверсійних груп, десантів і авіації противника; визначити порядок| поразки противника вогнем на рубежах вірогідної зустрічі з ним із завданням випередження противника у відкритті вогню і створення вогневої переваги над ним.

В обороні вогневі завдання повинні включати підготовку вогню на підступах до оборони, створення зон суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, прикриття вогнем флангів і проміжків, зосередження в короткі терміни вогню на будь-якому уражаємому напрямі або ділянці.

У всіх видах бою при організації вогню постановка вогневих завдань повинна забезпечити командирам вогневих засобів повне і свідоме розуміння бойового завдання підрозділу і надавати їм можливість при необхідності в напружені моменти бою діяти самостійно, погодившись із обстановкою, не чекаючи додаткових вказівок і команд.

У всіх видах бою підрозділам і окремим вогневими засобам вогневі завдання ставляться шляхом призначення смуг вогню, основних і додаткових секторів обстрілу або певних рубежів (об'єктів, пунктів, підступів) із вказівкою, якого виду|вид| вогонь повинен бути підготовлений по кожному з них.

Смуга вогню підрозділу повинна бути, як правило, ширше за фронт оборони цього підрозділу. Крім того, підрозділам можуть бути наперед|заздалегідь| призначені ділянки (для стрілецької зброї — рубежі) зосередженого вогню.

Сектори для обстрілу гарматам, танкам і ПТКР доцільно призначати величиною до 3-00, додаткові сектори можуть бути великими. Така величина основних секторів дозволяє вести в них ретельне спостереження і своєчасно виконати завдання|задача| з поразки противника.

Смуги вогню (основні і додаткові сектори) сусідніх підрозділів (окремих вогневих засобів) повинні взаємно перекриватися на відстані не більше 400 м для стрілецької зброї і 800 - 1000м для артилерійського озброєння з метою прикриття вогнем проміжків і флангів, а також надання допомоги сусідові і створення зон суцільного протитанкового вогню і вогню зі стрілецької зброї.

Забезпечення вогнем проміжків між підрозділами досягається включенням|приєднання| в їх смуги і сектори вогню, а також виділенням окремих вогневих засобів і спеціально призначених підрозділів для їх прикриття, підготовкою в них загороджувального і зосередженого вогню артилерії і мінометів.

При постановці вогневих завдань слід передбачати готовність механізованих підрозділів і танків, що мають зенітні кулемети, до ураження повітряних цілей – низьколітних літаків, вертольотів і повітряних десантів.