- •Методика навчання управління вогнем підрозділів
- •Барабаш о.М., Ковч в.Ю., Скрипник с.В.
- •Перелік основних умовних скорочень
- •Частина і основи управління вогнем
- •Розділ 1 організація вогню
- •1.1.1. Вивчення й оцінка місцевості
- •1.1.2. Вибір і призначення орієнтирів
- •1.1.3. Організація спостереження за полем бою
- •1.1.4. Вибір вогневих|вогневий,вогньовий| позицій
- •1.1.5. Постановка вогневих|вогневий,вогньовий| завдань|задача|
- •1.1.6. Підготовка вихідних|вихідний| даних для стрільби.
- •Контрольні питання
- •Розділ 2 управління вогнем у бою
- •1.2.1. Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх ураження
- •1.2.2. Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразки цілей
- •1.2.3. Цілевказання
- •1.2.4. Момент відкриття вогню
- •1.2.5. Подача команд на відкриття вогню та постановка вогневих завдань
- •1.2.6. Спостереження за результатами вогню і його корегування
- •1.2.7. Маневр вогнем. Контроль за витратою боєприпасів
- •Контрольні питання
- •Частина іі. Управління вогнем у різних видах бою
- •Розділ 3. Управління вогнем у наступі
- •2.3.1. Організація вогню при наступі на противника, що обороняється
- •2.3.2. Управління вогнем під час наступу
- •Контрольні питання
- •Розділ 4. Управління вогнем у зустрічному бою
- •2.4.1. Робота командирів підрозділів з організації вогню перед маршем у передбаченні зустрічного бою
- •2.4.2. Робота командирів підрозділів з управління вогнем у зустрічному бою
- •Контрольні питання
- •Розділ 5. Управління вогнем в обороні
- •2.5.1. Організація системи вогню в обороні
- •2.5.2. Управління вогнем під час оборонного бою
- •Управління вогнем при відбитті розвідки противника
- •Контрольні питання
- •Частина ііі організація і методика проведення занять з управління вогнем
- •Розділ 6 заняття з управління вогнем на макеті місцевості
- •Контрольні питання
- •Розділ 8 вправи з управління вогнем
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури.
- •Барабаш Олександр Миколайович Ковч Владислав Юрійович Скринник Сергій Вікторович
- •79012 М. Львів, вул. Гвардійська 32
1.2.2. Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразки цілей
Вирішивши питання про черговість поразки цілей, командир вибирає вид зброї, якою залежно від дальності стрільби, характеру, уразливості і важливості цілі вогневе завдання може бути виконане найефективніше (з найменшою витратою боєприпасів і за найкоротший час). Швидкість поразки цілі може досягатися зосередженням вогню декількох вогневих засобів або залученням могутнішого виду зброї для вирішення даного завдання.
Механізовані і танкові підрозділи ведуть бій, як правило, при тісній взаємодії один із одним; їм додаються (або їх підтримують) артилерійські підрозділи гармати, міномети, ПТКР. Тому командири механізованих і танкових взводів і рот повинні твердо знати вогневі можливості цих підрозділів, а також доданої артилерії - у першу чергу, граничні дальності стрільби, дальності найбільш дійсного вогню і прямого пострілу, бойову скорострільність і середню витрату снарядів і часу на поразку типових цілей. Ці знання дозволять командиру грамотно призначати вид зброї і боєприпасів для поразки будь-яких цілей.
Вогонь танкових гармат застосовують для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками й іншими бронецілями, для руйнування оборонних споруд, придушення і знищення артилерії і живої сили противника; по найбільш важливих цілях доцільно застосовувати зосереджений вогонь прямим наведенням взводом і ротою танків.
Артилерійські підрозділи, звичайно, притягуються для ураження артилерії і мінометів, командних пунктів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, а також живої сили противника.
Міномети використовуються переважно для знищення і придушення живої сили і вогневих засобів противника на зворотних скатах висот, в ярах та інших укритих місцях.
Підрозділи ПТКР застосовуються для знищення танків, а також важливих вогневих засобів, у тому числі і тих, що знаходяться в інженерних спорудах.
Стрілецька зброя – автомати і ручні кулемети – використовується для знищення живої сили противника зосередженим вогнем на відстанях до 800 м, окремими автоматами - до 400 м, ручними кулеметами – до 800 м. Ротні кулемети, і кулемети, що встановлені на бронетранспортерах, застосовуються для знищення живої сили і поразки вогневих засобів противника на відстанях до 1000 м. Крупнокаліберні кулемети, встановлені на бронетранспортерах, можуть уражати живу силу і вогневі засоби противника на відстанях до 2000 м.
Щодо повітряних цілях вогонь стрілецької зброї застосовують по вертольотах і низько літних літаках на відстані до 500 м .
Командиру роти, особливо, танкової, доводиться вирішувати питання і про найбільш доцільний вибір боєприпасів для поразки цілі, враховуючи наявність снарядів у боєкомплекті. Кумулятивні снаряди, наприклад, слід застосовувати для стрільби по важких танках; снаряди з початковою швидкістю вище 1000 м/с. - по середніх танках і усіх, що швидко рухаються, броньованих цілях, починаючи з граничних відстаней стрільби; осколково-фугасну гранату по бронетранспортерах і живій силі з установкою підривника на осколкову і фугасну дію або сповільнену дію при стрільбі на руйнування бліндажів, ДЗОС, цегляних будівель тощо.
