41. Обробка металів тиском. Вальцювання, суть, види, хар.

Обробка металів тиском – це технологічний процес отримання фасонних деталей і заготовок у спосіб пластичного деформування металу в гарячому та холодному стані. При цьому використовують властивість металу – пластичність. Обробка металів тиском – один з найпоширеніших, найпродуктивніших і найдешевших методів виготовлення заготовок (деталей) різної маси та розмірів з металів та сплавів.

Обробка металів тиском можлива завдяки їх пластичності – здатністю під дією прикладених сил приймати, не руйнуючись, змінену форму.

ВАЛЬЦЮВАННЯ різновид пластичної обробки металів , ґуми тощо , полягає у деформуванні заготовки у кувальних вальцях для одержання готових деталей , заготовок для штампування. Виріб, отриманий вальцюванням, називають вальцівкою. Відстань між валками вальцівні називають зазором. У процесі обтискання товщина заготівки зменшується, а довжина та ширина збільшується.

На практиці застосовують такі основні види вальцювання: поздовжнє, поперечне та поперечно-гвинтове. При повздовжньому вальцюванні валки зустрічаються на зустріч один одному, а заготівка рухалася перпендикулярно до осей валків. Товщина зменшується, а довжина і ширина збільшується. У процесі поперечного вальцювання валки обертаються в одному напрямку, а заготівка, яка обтискається – в протилежному. Поперечно-гвинтове вальцювання характеризується розташуванням валків під кутом один до одного. Валки обертаються в одному напрямі й надають заготівці одночасно обертального та поступального руху. У результаті додавання цих рухів заготівка переміщується по гвинтовій лінії.

42. Обробка металів різанням. Обробку різанням (точіння, свердління, фрезерування) застосовують, коли пресуванням не можна отримати вироби потрібної форми і розмірів, для нарізання внутрішньої і зовнішньої різьби, отримання вузьких, але глибоких отворів.

У процесі обробки різанням користуються інструментами, виготовленими з надтвердих сплавів або алмазів.

Масообмінні процеси. Види зв’язку вологи з матеріалом.

Масообмінні процеси – технологічні процеси, швидкість протікання яких визначається швидкістю перенесення речовини із однієї фази в іншу конвективною або молекулярною дифузією.

Види зв’язку вологи з матеріалом:

1.Хімічний зв’язок.

Існує завдяки молекулярному зв’язку вологи з матеріалом. Під час сушіння з речовини хімічно зв’язана волога не видаляється. Зв’язок може бути зруйнований шляхом хімічної дії або прожарюванням.

2.Фізико-хімічний зв’язок.

Буває адсорбційно-зв’язана і осмотично-поглинена волога. Адсорбційно-зв’язана вода утримується силовим полем на зовнішній і внутрішній поверхнях міцел колоїдного тіла. Осмотично-поглинена вода зв’язується колоїдами.

3.Механічний зв’язок.

Волога змочування міститься в капілярах і на його поверхні. Форма зв’язку є найменш міцною. Ця волога легко видаляється під час сушіння продукту і шляхом механічної дії.

43. Зварювання плавленням. Газове зварювання.

Зварювання – це технологічний процес одержання нероз’ємних з’єднань металів, сплавів та інших матеріалів, здійснюваний на основі сил міжатомного зчеплення зварюваних матеріалів. Зварювання плавленням застосовується для металів і сплавів, які здатні переходити в пластичний стан при нагріванні до температур, нижчих від температури плавлення (сталь, алюміній та ін.), що дозволяє здійснювати зварювання в пластичному стані шляхом стиснення двох попередньо нагрітих частин металу. При стисненні оксидна плівка на поверхнях дотику руйнується і стає можливим взаємопроникнення (дифузія) кристалічних зерен однієї частини в зерна іншої, що забезпечує їх зварювання. З підвищенням температури нагріву величина зусилля, потрібного для стиснення, зменшується.

Га́зове зва́рювання — технологічний процес зварювання плавленням, при якому нагрів кромок частин виробу, які з'єднуються та присадочного матеріалу здійснюється теплотою згоряння горючих газів в кисні.Цим способом можна зварювати майже всі метали та сплави, а чавун, мідь, свинець, латунь, зварюються навіть легше ніж дуговим способом.

При газовому зварюванні для розплавлення кромки зварюваних заготовок використовують теплоту, яка виділяється під час згорання у кисні газу (ацетилену, водню, пропана і т.д.). Найчастіше застосовується ацетилен, який дає найбільшу температуру (3160⁰С). Ацетилен може бути попередньо закачаний у балон, але найчастіше він утворюється безпосередньо на місці зварювання шляхом реагування карбіду кальцію з водою СаСо_3.

Кисень транспортується у зрідженому вигляді у балонах.

Для змішування газів у потрібному співвідношенні – використовують трубчасту горілку, гази до якої надходять по різним шлангам, і їхній тиск регулюється вентилями. Співвідношення О₂ : С₂ Н₂ дозволяє отримувати полум’я з різною температурою. Звичайно при зварюванні залізних та сталевих деталей це співвідношення становить І : 2 або І : І.

\Газове зварювання застосовують головним чином для стикових з’єднань деталей завтовшки 1,2-5 мм, виготовлених із сталі, легкоплавких сплавів кольорових металів. Для заповнення металом зварного шва застосовують присадочний дріт.

Газове зварювання має значно менше поширення, ніж електричне, бо наявність кисню у полум’ї погіршує механічні властивості металу і якість зварного шва. Газове зварювання поступається електричному і по продуктивності.

Найчастіше газове зварювання застосовується під час ремонтних робіт, а також у місцях, де відсутні джерела електричного струму