49. Матеріали порошкової металургії. Конструкційні порошкові матеріали, їх характеристика та галузі використання.

Порошкова металургія – галузь техніки, яка включає в виготовлення порошків з металів та їхніх сплавів і методи отримання з них заготовок і виробів без основного компонента металу.

Порошковою металургією отримують конструкційні матеріали, які називають порошками.

Порошкові матеріали або спечені матеріали — матеріали, що їх виготовляють з порошків металів, їхніх сплавів і тугоплавких сполук (карбідів, нітридів, боридів та ін.) методами порошкової металургії.. До того ж створення порошкових матеріалів вимагає мінімальних втрат матеріалу. Розрізняють порошкові матеріали композиційні у тому числі конструкційні, антифрикційні, фрикційні, електроконтактні, інструментальні, магнітні, пористі, корозійностійкі. Є порошкові міді сплави, тверді сплави, тугоплавкі метали тощо. Конструкційні порошкові матеріали виготовляють в основному з залізного порошку. Їх застосовують у виробництві шестерень, важелів, кулачків, втулок та інших деталей машин.

Конструкційні порошкові матеріали це насамперед антифрикційні та фрикційні матеріали, пористі матеріали для фільтрів. Антифрикційні матеріали композиції, які дістають пресуванням та спіканням порошків заліза або бронзи з 2...5 % графіту. Умови пресування та спікання вибирають такими, щоб пористість матеріалів становила близько 15...30 %. Після спікання матеріали просочують мінеральним маслом. Своєрідна структура (графіт і заповнені маслом пори) забезпечують цим матеріалам малий коефіцієнт тертя, високу стійкість до спрацювання і здатність працювати в багатьох випадках без додаткового змащування. Застосовують їх для виготовлення підшипників ковзання різного устаткування і приладів. Фрикційні матеріали, навпаки, мають високий коефіцієнт тертя, тому їх застосовують для виготовлення деталей, гальмових пристроїв, дисків зчеплення тощо. Виготовляють ці матеріали на залізній і мідній основах з добавками свинцю, графіту, азбесту, кремнезему та ін. Матеріали на залізній основі призначені для роботи в умовах сухого тертя, а на мідній в масляному середовищі.

50. Матеріали порошкової металургії. Пористі порошкові матеріали, їх характеристика та галузі використання.

Порошкова металургія — один із найефективніших технологічних процесів, що забезпечує одержання деталей із заданими властивостями та формою, з мінімальними відходами.

Порошкові матеріали або спечені матеріали — матеріали, що їх виготовляють з порошків металів, їхніх сплавів і тугоплавких сполук (карбідів, нітридів, боридів та ін.) методами порошкової металургії. Відзначаються унікальними заданими властивостями, що їх можна надати матеріалам у багатьох випадках тільки методами порошкової металургії, раціонально поєднуючи шихтові (вихідні) компоненти. До того ж створення порошкових матеріалів вимагає мінімальних втрат матеріалу. Розрізняють порошкові матеріали композиційні у тому числі конструкційні, антифрикційні, фрикційні, електроконтактні, інструментальні, магнітні, пористі, корозійностійкі. Є порошкові міді сплави, тверді сплави, тугоплавкі метали тощо. Конструкційні порошкові матеріали виготовляють в основному з залізного порошку. Їх застосовують у виробництві шестерень, важелів, кулачків, втулок та інших деталей машин.

Антифрикційні пористі матеріали виготовляють на основі порошків заліза або міді з просоченням рідким мастилом (маслом) або з добавками твердої змащення (графіт, свинець, дисульфід молібдену, сірчистий цинк). Дані матеріали мають високі триботехническими властивостями, гарною прірабативаемостью, високу теплопровідність, достатньою в'язкістю при ударному навантаженні, забезпечують низький коефіцієнт тертя.

Пористі порошкові матеріали широко використовуються у вузлах тертя,фільтрах, теплових трубах, ущільненнях.