Навчання, виховання і трудова підготовка дітей-імбецилів

Залежно від ступеня інтелекту, фізичного здоров’я, можливостей і потреб діти-імбецили перебувають у закладах Міністерства праці та соціальної політики або Міністерства охорони здоров’я. У дитячих будинках (будинках-інтернатах) для дітей-імбецилів, здатних самостійно пересуватись, організовується не лише догляд за вихованцями, а й корекційно-виховна робота.

Метою корекційно-виховної роботи з цією категорією дітей є працевлаштування і подальше пристосування їх до життя в умовах навколишнього соціального середовища. Досягнення цієї мети забезпечується розв’язанням наступних завдань:

- розвиток всіх психічних функцій і пізнавальної діяльності дітей у процесі навчання і корекції їхніх недоліків. Основна увага спрямовується на розумовий розвиток учнів;

- виховання глибоко розумово відсталих дітей, формування у них правильної поведінки. Основна увага спрямовується на моральне виховання;

- трудове навчання та підготовка до доступних видів праці; фізичне виховання; самообслуговування;

- побутова орієнтація та соціальна адаптація як підсумок усієї роботи.

Ці завдання відповідають програмі корекційно-виховної роботи закладів.

У дитячі будинки (будинки-інтернати) для фізично здорових глибоко розумово відсталих осіб системи соціального захисту населення (Міністерство праці та соціальної політики) приймаються діти-імбецили віком від 4-х до 18-ти років певної статі (хлопці й дівчата утримуються окремо). Корекційно-виховна робота проводиться у декілька етапів:

1-й етап (від 4-х до 8-ми років) – формування санітарно-гігієнічних навичок; розвиток моторики; привчання до адекватної поведінки у їдальні та інших громадських місцях; розвиток мовлення, пізнавальної діяльності; підготовка до шкільного навчання.

2-й етап (від 8-ми до 16-ти років) – закріплення навичок самообслуговування і особистої гігієни; навчання господарсько-побутовій праці; навчання навичкам рахунку і елементарної грамоти; розвиток мовлення.

3-й етап (від 16-ти до 18-ти років) – соціальна адаптація дітей.

У роботі з цією категорією дітей слід враховувати, що вони не вміють переносити набуті знання у життя. Тому важливо не лише сформувати у них певний обсяг знань, а виробити адекватність поведінки й вміння діяти у конкретних життєвих ситуаціях.

Найскладнішим є початковий етап, оскільки глибоко розумово відсталі діти дуже важко адаптуються до нових умов життя. Тому передусім важливо налагодити контакт з дітьми, виховати у них вміння слухати старших, дотримуватись режиму дня і правил поведінки. Поступово дітей включають у колективну діяльність, в тому числі й ігрову. Методи навчання цієї категорії дітей на першому етапі наближені до методів дошкільної і ясельної педагогіки; на другому і третьому – до методики роботи допоміжної школи. Разом з тим, це не механічне запозичення методів, а адаптація їх до можливостей і потреб дітей-імбецилів.

17. Особливості навчання і виховання дітей з затримкою психічного розвитку.

Метою спеціального навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку є корекційний розвиток пізнавальної, емоційно-вольової сфер, позитивних якостей особистості, що дало б можливість значній частині з них після виховання і навчання у дошкільному закладі навчатися в звичайних умовах початкової загальноосвітньої масової школи, а іншим, продовжити навчання у школі інтенсивної педагогічної корекції, або в умовах інклюзивного чи інтегрованого класу загальноосвітньої масової школи, і здобути цензовий рівень освіти.

Визначена мета виховання і навчання дошкільників із затримкою психічного розвитку реалізується такими загальними освітніми завданнями.

Розвивальні:

• формувати уявлення про природу, рукотворний світ, людей, що оточують, саму себе;

• формувати довільність поведінки, самостійність у різних видах діяльності; вміння адекватно оцінювати свої досягнення в продуктивних видах діяльності, власні вчинки та особистісні якості в повсякденному житті;

• формувати соціальну компетентність, уміння налагоджувати доброзичливі стосунки з людьми різного віку та статі, виконувати різні соціальні ролі;

• розвивати фізичні якості дитини, формувати вміння володіти власним тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров’я, в корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.

Виховні:

• формувати позитивне ставлення до природи, предметів, людей, самого себе;

• виховувати культуру поведінки;

• виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність, людяність, справедливість, самовладання, відповідальність);

• залучати дитину засобами мистецтва до національної та світової культур.

Навчальні:

• формувати пізнавальні уміння (аналізувати,порівнювати,узагальнювати; спостерігати, запам’ятовувати, осмислювати матеріал),

• формувати мовленнєві уміння (культуру слухання, запитування, висловлювання, налагодження спілкування);

• формувати контрольно-оцінні дії (здійснення найпростіших форм контролю власної діяльності, перевірки зробленого, внесення потрібних корективів, виправлення помилок, оцінювання зробленого).

Після закінчення курсу початкової освіти за умов виправлення відхипень можливий перехід учня до масового навчального закладу. При загальноосвітніх школах комплектація класів корекції відбувається за рекомендацією психолого-медико-педагогічної комісії. У даному випадку діти займаються за підручниками середньої школи, але за спеціально розробленою програмою. Психолого-педагогічна корекція впродовжвсьогоперіоду навчання повинна передбачати комплексний, систематичний і індивідуальний підхід. При цьому необхідно брати до уваги нерівномірність і нестабільність інтересів і пізнавальних потреб учнів, підбираючи ті види діяльності, які викликають максимальну мотивованісгь,і одночасно долати страх перед неприємними заняттями (наприклад, розвитком комунікативних навичок в усному мовленні дітей-заїк). Спід пам'ятати, що навчальні заняття цих учнів необхідно поєднувати злікувально-оздоровчими заходами, що зміцнюють фізичне здоров'я в цілому і моральний дух, розвивають дисципліну і цілеспрямованість.

Ефективність освітнього процесу значно підвищує індивідуальний підхід. Необхідно кожному учневі доступно пояснити нову тему або мету завдання, частіше, ніж в середній школі, використовувати картки або наочну допомогу (через нерозвиненість у дітей абстрактного мислення), дати дитині можливість зосередитися тільки на матеріалі, що вивчається. Необхідно пам'ятати також про швидку стомлюваність дітей і, отже, не перенавантажувати їх завданнями.

Система корекційно-розвивального навчання - це форма навчання, при якій діти із затримкою розвитку та іншими психофізичними недоліками отримують практично такі ж знання, як і абсолютно здорові діти.

Корекційно-розвивальне навчання дітей із затримкою розумового розвитку в умовах загальноосвітньої школи відбувається за програмою середньої освіти, але з урахуванням психічних і фізичних можливостей дітей. Класи компенсації, як правило, передбачені середньою школою. Направлення до них відбувається за висновком психолого-медико- педагогічної комісії з відома батьків. Існує два різновиди таких класів. Перші - постійні. У них навчаються діти з легкою патологією. Тут розробляється спеціальна програма, спрямована на полегшення перцептивних процесів і запам'ятовування. Стандартна тривалість уроків (45 хв.) і їх кількість зберігаються. Наповненість класу - 12-15 осіб. Про­грама навчання характеризується дещо сповільненим темпом подачі нового матеріалу і посиленим контролем, спрямованим на розуміння і закріплення. Під час занять активніше вживаються наочна допомога і картки, більше часу приділяється пізнанню навколишнього світу. Сюди включаються, наприклад, заняття з природознавства на природі з детальним поясненням основних понять і їх наочною демонстрацією, компенсаторні заняття фізичною культурою з урахуванням можливостей дітей. Крім основних, вводиться ряд інваріантних предметів, таких як ритміка, ручна праця, розвиток мовлення. Наявність таких курсів допомагає збагатити словарний запас, розвинути правильне слововживання і письмо, максимально занурити дитину в мовленнєве середовище, підвищити її комунікативні потреби і навички. Крім цього, підвищуються емоційний тонус і самооцінка, поліпшується якість реакції на події, що відбуваються, тобто дитина стає адекватнішою і розвине- нішою.

Інший різновид компенсаторних класів - це індивідуально-групові заняття, де об'єднуються діти зі схожими недоліками, прогалинами в освіті і загальним рівнем розвитку. Це можуть бути загальнорозвивальні заняття, спрямовані на покращення пам'яті, уваги, розвиток мислення, закріплення вимови важких звуків. Інший варіант таких курсів їх спрямування на ліквідацію прогалин у знаннях з деяких предметів шкільної програми. При навчанні завжди звертається увага на індивідуальність самої дитини, особливості її пам'яті, мислення, розуміння, уваги, мовлення. Враховується спосіб вирішення поставленого завдання, посидючість, працездатність, поріг стомлюваності.

У початкових класах такі заняття проводяться за навчальним планом усередньому 3 рази на тиждень до або після основних уроків з тривалістюне більше 15-20 хв. Комплектація відбувається за принципом схожості проблеми у всіх учнів, і обов'язковою умовою є наявністьне більше трьох осіб. Під час індивідуальних занять може здійснюватися корекційна робота з усунення неправильних навичок вимови, письма, читання, навчання роботі зі спеціальними дидактичними матеріалами, роботі і контурними картами, схемами і графіками.