10. Організація навчального плану в дошкільних навчальних закладах.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи, який  визначає мету, завдання, а також зміст, форми, методи і засоби досягнення поставлених завдань.

Планування роботи дошкільного навчального закладу має відповідати принципам актуальності, науковості, перспективності, доцільності, системності, послідовності.

Основним документом в організації роботи дошкільного навчального закладу є річний план, який складається на навчальний рік.

У річному плані передбачаються такі розділи:

- аналіз роботи за минулий рік;

- завдання на навчальний рік та оздоровчий період;

- методична робота з кадрами;

- вивчення стану життєдіяльності дітей;

- організаційно-педагогічна робота;

- робота методичного кабінету;

- адміністративно-господарська діяльність.

До річного плану роботи додаються окремі плани: проведення свят, розваг, театральних дійств, гурткова робота, медичних заходів тощо.

При складанні річного плану роботи необхідно враховувати тип закладу (загального розвитку, санаторний, спеціальний, комбінований, навчально-виховний комплекс) та наявність вузьких спеціалістів (вчитель-дефектолог, вчитель-логопед, практичний психолог, соціальний педагог та ін.).

Враховуючи, що річний план розробляється на перспективу, завідувач або вихователь-методист на його основі уточнює, конкретизує, доповнює завдання, види, форми роботи поквартально (спеціальна графа для записів може бути передбачена в річному плані).

Робота педагогічних працівників регламентується календарним планом, який є основним для вихователя, і може складатися на місяць або 1-2 тижні, або 1 чи декілька днів і затверджується педагогічною радою, враховуючи досвід роботи вихователів, обізнаність з вимогами програми тощо.

Принципами календарного планування є: послідовність у викладенні матеріалу, чіткість поставлених завдань, відповідність форм роботи  віковим та індивідуальним особливостям дітей, різноманітність видів діяльності тощо.

План передбачає види дитячої діяльності, як організованої педагогом так і самостійної (продуктивну працю, художню діяльність, гру, спілкування та ін.); індивідуальну роботу з дітьми (новачками, тими хто часто хворіє, має різні проблеми тощо). З метою планування індивідуальної роботи доцільно вести записи спостережень за дітьми.

При плануванні роботи варто використовувати блочно-тематичний принцип, оскільки він базується на інтегрованому підході до організації життєдіяльності дітей, забезпечує змістову цілісність, системність, послідовність, ускладнення та повторення програмового матеріалу.

Робота музичних керівників, інструкторів з фізичної культури, вихователів з образотворчої діяльності та інших педагогічних працівників планується окремо для кожної вікової групи. Ці плани узгоджуються з планами роботи вихователів.

Перспективні плани розробляються, як правило, у вигляді сіток.

11. Організація навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.

Термін навчання

Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освiти у загальноосвiтнiх навчальних закладах I-III ступенiв становить 12 рокiв:

у загальноосвiтнiх навчальних закладах I ступеня - 4 роки;

у загальноосвiтнiх навчальних закладах II ступеня - 5 рокiв;

у загальноосвiтнiх навчальних закладах III ступеня - 3 роки.

Термiн навчання у загальноосвiтнiх навчальних закладах для дiтей, якi потребують корекції фiзичного та (або) розумового розвитку, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Форми навчання

Навчально-виховний процес у загальноосвiтнiх навчальних закладах здiйснюється за груповою та iндивiдуальною формами навчання, положення про якi затверджує Мiнiстерство освiти України.

Бажаючим надається право i створюються умови для прискореного закiнчення школи, складання iспитiв екстерном.

Наповнюванiсть класiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв

Наповнюванiсть класiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв не повинна перевищувати 30 учнiв.

У загальноосвiтнiх навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кiлькiсть учнiв у класах визначається демографiчною ситуацiєю, але повинна становити не менше п'яти осiб. При меншiй кiлькостi учнiв у класi заняття проводяться за iндивiдуальною формою навчання.

Для спецiальних загальноосвiтнiх шкiл (шкiл-iнтернатiв) кiлькiсть учнiв у класi визначається Мiнiстерством освiти України за погодженням iз Мiнiстерством охорони здоров'я України i Мiнiстерством фiнансiв України.

Кiлькiсть учнiв у групах продовженого дня та вихованцiв у групах загальноосвiтнiх навчальних закладiв усiх типiв визначається Мiнiстерством освiти України за погодженням з Мiнiстерством фiнансiв України.

Навчальнi плани та навантаження учнiв

Базовий навчальний план загальноосвiтнiх навчальних визначає структуру та змiст загальної середньої освiти через iнварiантну i варiативну складовi, якi встановлюють погодинне та змiстове спiввiдношення мiж освiтнiми галузями (циклами навчальних предметiв), гранично допустиме навчальне навантаження учнiв та загальнорiчну кiлькiсть навчальних годин. Iнварiантна складова змiсту загальної середньої освiти формується на державному рiвнi, є єдиною для всiх закладiв загальної середньої освiти, визначається через освiтнi галузi Базового навчального плану. Варiативна складова змiсту загальної середньої освiти формується загальноосвiтнiм навчальним закладом з урахуванням особливостей регiону та iндивiдуальних освiтнiх запитiв учнiв. Базовий навчальний план для загальноосвiтнiх навчальних закладiв незалежно вiд пiдпорядкування, типiв i форм власностi затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

На основi Базового навчального плану Мiнiстерство освiти України затверджує типовi навчальнi плани для загальноосвiтнiх навчальних закладiв незалежно вiд пiдпорядкування, типiв i форм власностi. У типових навчальних планах освiтнi галузi реалiзуються в навчальнi предмети та курси iнварiантної та варiативної складових змiсту загальної середньої освiти.

Типовi навчальнi плани встановлюють сумарне гранично допустиме навчальне навантаження учнiв. Воно становить таку кiлькiсть навчальних годин на рiк:

1-2 класи - 700 годин;

3-4 класи - 790 годин;

5 клас - 860 годин;

6-7 класи - 890 годин;

8-9 класи - 950 годин;

10-12 класи - 1030 годин.

На основi типових навчальних планiв загальноосвiтнiм навчальним закладом складається робочий навчальний план з конкретизацiєю варiативної складової i визначенням профiлю навчання.

Навчальний рiк та режим роботи загальноосвiтнього навчального закладу

Навчальний рiк у загальноосвiтнiх навчальних закладах незалежно вiд пiдпорядкування, типiв i форм власностi розпочинається у День знань - 1 вересня i закiнчується не пiзнiше 1 липня наступного року.

Тривалiсть навчального року в загальноосвiтнiх навчальних закладах I ступеня не може бути меншою 175 робочих днiв, а в загальноосвiтнiх навчальних закладах II-III ступенiв - 190 робочих днiв, без урахування часу на складання перевiдних та випускних iспитiв, тривалiсть яких не може перевищувати трьох тижнiв.

Структура навчального року (за чвертями, пiврiччями, семестрами) та тривалiсть навчального тижня встановлюються загальноосвiтнiм навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з вiдповiдним органом управлiння освiтою.

Тривалiсть урокiв у загальноосвiтнiх навчальних закладах становить: у перших класах - 35 хвилин, у других - четвертих класах - 40 хвилин, у п'ятих - дванадцятих класах - 45 хвилин. Змiна тривалостi урокiв допускається за погодженням з вiдповiдними органами управлiння освiтою та органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби.

Тривалiсть канiкул у загальноосвiтнiх навчальних закладах протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днiв.

12.

Своєчасна організація коректувального навчання, яка відповідає структурі мовленнєвого дефекту, дозволяє скоректувати дефект й цим попередить труднощі при засвоєнні програмного матеріалу.

В процесі роботи необхідно уточнювати і повторювати такі поняття, як «ненаголошені голосні, що перевіряються наголосом, «склад слова, корінь слова, спільнокореневі слова, закінчення, префікс, суфікс», «префікси та прийменники», «складні слова», «рід іменників і прикметників», «зміна іменників за числами», «зміна прикметників за родами та числами при поєднанні з іменниками», «відміни іменників», «зміна прикметників за відмінками, родами, числами залежно від іменників», «зміни дієслів за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі»

В процесі формування зв’язного мовлення активно використовувати граматичні теми «Речення», «Розповідні, питальні, окличні речення», «Речення з однорідними членами, зі сполучниками, але, безсполучникове речення», «Зв’язок слів і зв’язок у реченні».

Приведений розподіл граматичних тем зовсім не означає, що кожна з них вивчається всього один раз у певному розділі. Весь сенс роботи полягає якраз у тому, щоб кожне граматичне поняття (і відповідна термінологія) повторювалося і закріплювалася впродовж всього періоду навчання.

На основі систематичного повторення на логопедичних заняттях програмного матеріалу з граматики розвиваються і закріплюються навички усвідомленого вживання правил правопису. Крім того, в процесі повторення здійснюється дуже необхідна для даного контингенту дітей диференціація граматичних понять.

Труднощі учнів логопатів в засвоєнні знань з російської мови, пов’язані також і з тим, що через ті або інші причини у них недостатньо сформована мотивація навчання, що є найважливішим компонентом у процесі навчання.

Відомо, що причиною негативного ставлення учнів до навчального предмета, а значить і відставання у ньому, є труднощі в засвоєнні рідної мови.

У дітей з порушенням і не сформованістю навчально-пізнавального мотиву до засвоєння рідної мови виявлений слабкий інтерес і навіть негативне відношення до вивчення даного предмета. Негаразди у засвоєнні рідної мови не спонукають їх у докладанні великих зусиль у цьому напрямі. Завдання логопеда — прищепити на заняттях любов до рідної мови й інтерес до її вивчення.

Для того, щоб добитися цього і досягти позитивних результатів у розвитку у дітей пізнавальної активності, на логопедичних заняттях (особливо на перших уроках), слід використовувати найбільш доступний і цікавий матеріал. Завдяки цьому, з’являється можливість оптимально вирішувати завдання коректувальної дії. Гарний ефект дає використання при цьому різного яскравого, барвистого, строкатого роздавального матеріалу і наочних посібників.

Найважливішим моментом у цьому є підготовленість вчителя-логопеда до занять, уміння викладати матеріал в ясній і доступній формі, здатність вести заняття в бадьорому і енергійному темпі.

Виробити позитивні мотиви та інтерес до навчальної діяльності молодших класів з порушенням мовлення допоможе правильне оцінювання робіт учнів. Оцінка на логопедичному занятті ставиться за увагу й активність протягом всього заняття, за бажання працювати за кількість самостійно знайдених та виправлених помилок, а не за допущені помилки. Тому учень, який отримує незадовільні оцінки в класі, на логопедичному занятті може вчитися гарно. Набагато важливіше нормативної оцінки створення для учнів-логопатів доброзичливого психологічного клімату у логопеда на уроці. А відчутні успіхи піднімають настрій, утверджують впевненість у своїх силах, що мобілізує їх на подальшу роботу.

Успішне здійснення коректувальної роботи залежить від контакту вчителя-логопеда з вчителем початкових класів. Однією з найважливіших умов роботи є вироблення єдності вимог до учня-логопата з боку вчителя і логопеда. Логопед повинен прикласти максимум зусиль, щоб переконати вчителя в необхідності дуже уважно і обережно оцінювати роботу учня, який відвідує логопункт. Логопед зобов’язаний навчити педагога відрізняти логопатичну помилку від помилки, обумовленої не вивченим правилом з граматики.