- •1.Корекційна педагогіка як наука.
- •2.Зміст освіти дітей з особливими освітніми потребами.
- •3.Причини труднощів у навчанні.
- •5. Форми навчання дітей з особливими освітніми потребами
- •8 Клініко-педагогічна класифікація порушень мовлення
- •10. Організація навчального плану в дошкільних навчальних закладах.
- •11. Організація навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.
- •II. Організація логопедичної роботи
- •13. Положення про логопедичні пункти системи освіти
- •I. Загальні положення
- •14. Навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення
- •Дошкільні заклади
- •Логопедичні пункти системи освіти
- •Школа для дітей із тяжкими порушеннями мовлення
- •15. Навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухової системи у спеціальних закладах
- •4. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей з порушеннями опорно-рухового апарату в умовах інтегрованого навчання
- •16. Навчання і виховання дітей з порушеннями інтелекту у спеціальних закладах Організація корекційно-виховної роботи у спеціальному дошкільному закладі для дітей з вадами інтелекту
- •Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади
- •Навчання, виховання і трудова підготовка дітей-імбецилів
- •17. Особливості навчання і виховання дітей з затримкою психічного розвитку.
- •18.Особливості навчання і виховання дітей з порушеннями слуху.
- •19. Особливості навчання і виховання дітей з порушеннями зору.
- •20.Мета та задачі спец.Педагогіки
- •21.Періоди розвитку історії логопедії.
- •22.История развития спец.Педагогики
- •2. 2. История становления специальной педагогики в России
- •4.1. Третий период эволюции: от осознания возможности обучения детей с сенсорными нарушениями к признанию права аномальных детей на образование. Становление системы специального образования
- •4.2. История становления специальной педагогики в России
- •5.2. История развития специальной педагогики в Советской России
- •5.3 История развития специальной педагогики в ссср.
- •25. Нету его, Лера Гиря не нашла
- •26. Розвиток вчення про порушення мовлення і методах їх подолання у Візантії та Арабських халіфатах.
- •27.Історичний підхід у вивченні загальнопедагогічних основ логопедії.
- •28.Погляди педагогів-гуманістів Західної Європи на формування дитячого мовлення.
- •29. Питання формування правильного мовлення в працях основоположників педагогіки Російської Імперії 17-19 століття.
- •30. Розвиток логопедичної допомоги в Україні.
Школа для дітей із тяжкими порушеннями мовлення
У тих випадках, коли порушення мовлення набуває виразного характеру і не може коригуватись в умовах шкільного логопункту, а дитина через наявне порушення не може вчитися нарівні із ровесниками у масовій школі, навчання здійснюється у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) для дітей із тяжкими порушеннями мовлення. Відповідно нормативних документів до цих шкіл приймаються діти із нормальним слухом та первинно збереженим інтелектом.
Спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) для дітей із тяжкими порушеннями мовлення, як правило мають два відділення:
до І відділення приймаються діти, які мають загальний недорозвиток мовлення, зумовлений алалією, афазією, дизартрією, ринолалією. При зарахуванні до першого відділення враховується рівень мовленнєвого розвитку;
до ІІ відділення приймаються діти із тяжким ступенем заїкання і нормальним мовленнєвим розвитком.
В обох відділеннях наповнюваність класів 10-12 дітей. У кожному класі окрім вчителя загальноосвітніх предметів передбачається посада вчителя-логопеда. Навчання здійснюється за спеціальними корекційно спрямованими програмами, базується на принципах логодидактики із використанням специфічних методів і прийомів корекційно-виховного впливу.
Завданнями корекційної роботи є:
подолання порушень усного та писемного мовлення на основі індивідуального та диференційованого підходу;
нормалізація психічного розвитку та комунікативної поведінки учнів;
забезпечення шкільної успішності в межах стандарту спеціальної освіти з урахуванням можливостей кожної дитини;
підготовка учнів до самостійного життя, соціально-побутової і трудової інтеграції в суспільствою.
Подолання порушень мовлення забезпечується з одного боку раціональним поєднанням фронтальних, підгрупових та індивідуальних логопедичних занять, а з другого – логопедизацією усього навчально-виховного процесу. Корекція та розвиток мовлення учнів здійснюються, як у навчальному процесі, так і у позакласній діяльності усіма вчителями й вихователями у поєднанні з лікувально-оздоровчою і психологічною роботою.
Отже, успішність навчальної та корекційно-виховної роботи у спеціальній загальноосвітній школі (школі-інтернаті) для дітей із тяжкими порушеннями мовлення забезпечується узгодженими діями логопедів, вчителів, вихователів, психологічного та медичного персоналу, співпрацею з родинами учнів.
15. Навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухової системи у спеціальних закладах
На Україні існує мережа спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату І – ІІІ ступенів (І ступінь - підготовчий клас, 1-4 класи; ІІ ступінь – 5 – 10 класи; ІІІ ступінь – 11 – 13 класи). Направленню в ці школи підлягають діти 6 (7), які самостійно пересуваються, не потребують індивідуального догляду, з такими захворюваннями:
1) церебральні паралічі;
2) наслідки поліомієліту у відновному і резидуальному станах;
3) артрогрипоз, хондродистрофія, міопатія, наслідки інфекційних поліартритів;
4) інші вроджені і набуті деформації опорно-рухового апарату.
Діти, у яких крім рухових розладів, констатується затримка психічного розвитку та розумова відсталість, виокремлюються в окремі класи у складі цієї школи.
Не зараховуються у школи цього типу діти, які:
1) страждають на часті епілептичні напади;
2) мають стійкий енурез та/або енкопрез унаслідок органічного ураження центральної нервової системи;
3) страждають на терапевтично-резистентні судомні напади, шизофренію з наявністю продуктивної симптоматики, тяжкі порушення поведінки, небезпечні для дитини та оточення;
4) мають тяжку, глибоку розумову відсталість;
5) яким за станом здоров’я протипоказано перебування у дитячому колективі.
Тривалість уроку в школах для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату І – ІІІ ступенів: у підготовчому класі – 30 хв., у 1-2-му класах – 35 хв., у 3-му і наступних – 40 хв. На кожному уроці після 20 хв. занять проводиться 5-ти хвилинна пауза з використанням лікувально - коригуючих вправ.
У навчальних закладах здійснюється низка заходів щодо профілактики посилення основного дефекту:
- специфічна медикаментозна терапія, спрямована на запобігання декомпенсації стану хворого організму;
- допомога педагогам і вихователям у дозуванні навантажень;
- медичний контроль за дотриманням рухового та ортопедичного режиму на уроках і в позаурочний час.
