Тема 12: „страховий ринок”

12.1 Поняття та основні категорії страхового ринку

Під страховим ринком розуміють сферу економічних відносин, в процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі – продажу [18].

Розрізняють такі види страхових ринків:

1) національний;

2) регіональний;

3) міжнародний.

Національний страховий ринок – це сфера діяльності національних та іноземних страхових компаній всередині окремої країни.

Регіональний страховий ринок це сфера діяльності страхових компаній окремих регіонів.

Розподіл страховиків України здійснюється за такими регіонами: Західний – 13% Східний – 26%, Південний – 21%, центральний – 40% до загальної кількості [18].

Міжнародний страховий ринок – це сукупність національних та регіональних страхових ринків. Обговорення та вирішення глобальних питань міжнародного страхування здійснюється міжнародними страховими союзами (Міжнародним союзом морського страхування, Міжнародним союзом авіаційних страховиків та ін.).

Суб’єктами страхового ринку є сторони, які беруть участь у страхуванні, тобто страховики та страхувальники.

В Україні права та обов’язки суб’єктів страхового ринку регулюються Законом “Про страхування”.

Згідно статті 2 цього Закону страховиками визнаються юридичні особи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Особливості цих видів товариств визначені Законом “Про господарські товариства”.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків. Для формування статутного фонду забороняється використовувати кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу та вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням та управлінням страхових резервів.

Страхувальниками визначаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників, тобто страхових агентів та страхових брокерів.

Страхові агенти – це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності.

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери – це громадяни або юридичні особи, які здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.