45. Основні моделі грошових реформ.

Існує 3 основних моделі грошових рефом:

1) Формального типу – впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старого. Обмін старої валюти на нову здійснюється зі співвідношенням 1:1.

Приводом до реформи може бути:

- необхідність поліпшення фізичних властивостей банкнот, що перебувають в обігу, зміни їх відносних і абсолютних розмірів, що може бути результатом технічного прогресу;

- підвищення ефективної боротьби з підробкою нац. валюти;

- необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їх оформлення.

2) Конфіскаційного («шокового») типу – передбачають комплекс явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру:

- встановлення ліміту на обмін старих валют на нові;

- замороження частки депозитів;

- Тимчасове припинення обмінно-валютних операцій.

Метою таких реформ є відновлення соц. справедливості, отримання додаткового доходу держави. Встановлюються досить обмежені терміни обміну та кількісні ліміти обміну, які доповнюються декларуванням доходів. Конфіскаційна природа обміну може базуватися на обміні старих знаків на нові з понижуючим коефіцієнтом, що знижує міру вартості для сум будь-якого розміру. Щодо депозитів, то найчастіше застосовують певну форму примусового заморожування на спец. рахунках сум, що перевищують установлені пороги. Такі заходи фактично еквівалентні одноразовому інфляційному податку з усіма його соц. наслідками, скільки призводять до зменшення купівельної спроможності наявної грошової маси.

3) Паралельного (консервативного) типу – нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці, стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу. Існує реальна загроза завчасного знецінення валюти, що витісняється, сплеску спекулятивних та «тіньових» операцій. Проте водночас, ця реформа є найменш ризикованою, дозволяє забезпечити стабільність нової грошової одиниці за умов відсутності достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон грошово-кредитної політики. В даному випадку встановлюється тривалий період функціонування двох типів грошових знаків, аби населення могло позбутися старих знаків і перейти на нові. При цьому може встановлюватись або фіксований або ринковий валютний курс між двома типами грош. знаків. Вибір залежить від принципу емісії цих знаків: якщо він однаковий, то співвідношення є незмінним, якщо різний, то співвідношення буде визначатися фактичною купівельною спроможністю грош. знаків.

46. Основні ринки, що взаємопов’язуються грошовим оборотом, та їх характеристика.

47. Основні суб’єкти грошового обороту та особливості їх діяльності.

Грошовий оборот – це сукупність платежів, які здійснюються між економічними суб‘єктами в процесі суспільного відтворення ; --це процес безперервного руху грошей між суб‘єктами; -- це сукупність грошових потоків за певний період часу, які обслуговують процес суспільного відтворення та зв‘язки з зовнішнім світом. Гр.. оборот— макроек. явище, адже він обслуговує круогоборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення, тому його ще називають сукупним грошовим оборотом. Об’єктами грошового обороту є грошові ресурси. Суб’єктами є всі юр. та фіз. особи, які беруть участь у в-ві, розподілі, обміні і споживанні ВВП — це всі під-ва, держ, громад., комерц. установи, банки, населення, що самостійно одержує та витрачає грош. кошти. Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення. Суб’єкти цього процесу постійно одержують грошові доходи від реалізації належних їм ресурсів чи виготовлених ними продуктів, що спричинює відповідні грошові потоки. Водночас потоки руху грошей є не тільки результатом відтворювального процесу, а й важливою передумовою його успішного здійснення. Надмірні затримки в русі грошей неминуче викликають гальмування товарних потоків, погіршення кон’юнктури рин­ків, посилення стагнації виробництва.Грошовий оборот, з одного боку, є потоком доходів, а з іншого боку, є потоком витрат. Щоб економічна система була збалансована необхідно, щоб ці потоки були збалансованими. Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспільного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперервність, які можна назвати конституційними ознаками грошового обороту.

Потоки грошового обороту

Умовні припущення: - в економічній системі панує приватна власність, і всі вир-чі ресурси є власністю сім-х госп-в; - самі фірми перебувають у власності сімей­них господарств; - уряд одержує всі податкові над­ходження тільки від сімейних господарств; - уряд має можливість забезпечити свої непокриті податками витрати позиченням грошей на внутрішньому грошовому ринку.

 Маса грошей в обігу повинна бути такою, щоб було достатньо для реалізації ВВП. При збалансованому грошовому обороті потоки витрат = потокам ін’єкцій. Потоки витрат: заощадження(5), оплата імпорту(10), податки уряду(4). Потоки ін’єкцій: держ закупки(9), експорт(11), інвестиції (6).

№10 - імпорт. №4 - Певна частина національного доходу сплачується уряду (податки). №5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок; №6 - кредити, одержані фірмами у фінансових посередників; №7 - фірми інвестують кошти на розширення вир-ва – витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей; №8 - До послуг грошового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. №12 - Одержана фірмами виручка; №11 - Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм; №13- зі світового ринку на внутрішній грошовий ринок надходить додатковий капітал. №14 - потік відпливу грошового капіталу за кордон; Поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування (потік 16).