2 Основні суб’єкти грошового обороту
Характер економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дає підстави поділити його на такі сектори:
1) Сектор грошового обігу;
2). Фінансово-кредитний сектор.
3) Фіскально-бюджетний сектор
4). Кредитний сектор.
Рис. – Сутність грошового обороту
Сектор ГРОШОВОГО ОБІГУхарактеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту, тобто спостерігається їх прямолінійний рух. .
Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів. В цьому секторі частина грошового обороту пов’язана з процесами розподілу ВНП. Фінансовий оборот — сектор грошового обороту, який обслуговує купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій, веселів та інших цінних паперів).
Фіскально-бюджетний сектор також має нееквівалентний характер, але частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків і надходить у розпорядження держави для виконання нею державних функцій.
Кредитний сектор характерний економічним відносинам, в якому перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.
58. Поняття грошової системи, основні принципи організації та моделі її побудови.
За своїм змістом грошова система являє собою структуровану сукупність певних елементів, що тісно взаємодіють і забезпечують її цілісність. За своєю формою грошова система реалізується за допомогою організації грошових відносин у країні або в єдиному економічному просторі. Форма грошової системи складається історично і закріплюється відповідним законодавством. Для організації грошових відносин у формі системи необхідні певні об'єктивні і суб'єктивні передумови.
До об'єктивних передумов відноситься досягнення достатньо високого рівня розвитку товарно-грошових відносин. Наприклад, в умовах товарно-снігових відносин, що базуються на випадкових формах обміну, коли товарно-грошові відносини не носять характер стійких зв'язків, грошові відносини не організовані у формі системи.
Розвиток стійких товарно-грошових відносин призводить також до необхідності їх регулювання з боку держави.
До суб'єктивних передумов формування грошових відносин як грошової системи відноситься необхідність визначення в законодавчому порядку законних платіжних засобів, регламентація їх обігу.
Внаслідок цього грошові системи почали формуватися не відразу при переході від товарного обміну до товарно-грошового, а на основі утворення стійких ринків і зміцнення державної влади в XVI - XVII століттях.
Грошову систему можна розглядати у двох аспектах: функціональному та інституційному.
З точки зору функціонального аспекту під грошовою системою розуміється упорядкована сукупність грошових відносин, форм, методів і принципів організації грошового обігу в країні або в єдиному економічному просторі.
З точки зору інституційного аспекту грошова система являє собою сукупність інститутів, що створюють і регулюють економічні та правові засади емісії грошей, способи їх обігу, акумулювання, розподілу і перерозподілу.
Принципи побудови грошової системи тісно взаємопов'язані з елементами грошової системи і роблять на них активний вплив.
Сучасні грошові системи розвинених країн включають такі елементи:
1. Грошова одиниця - Це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який служить для порівняння і вираження цін усіх товарів. Грошова одиниця, як правило, ділиться на частини. У більшості країн встановлена десяткова система розподілу: 1: 10: 100 (1 долар США дорівнює 100 центам, 1 фунт стерлінгів дорівнює 100 пенсам, 1 індонезійська рупія - 100 сенам і т. д.).
2. Масштаб цін розглядається як вибір грошової одиниці країни і як засіб вираження вартості товару через ваговий зміст грошового металу в цій обраної одиниці. Останнє визначення масштабу цін втратило економічне значення, оскільки кредитні гроші не мають власної вартості і не можуть бути виразником вартості інших товарів.