57.Пред'явлення для впізнання живої особи

Необхідність проведення пред'явлення для впізнання живої людини може виникнути за таких ситуацій:

допитуваний пояснює, що з особою, про яку він дав показання, він не знайомий, але запам'ятав її і в змозі впізнати;

допитана особа повідомляє певні відомості, пов'язані з розслідуваною подією про будь-кого зі своїх знайомих, але останній заперечує факт знайомства і заявляє, що допитана особа йому не знайома;

коли необхідно встановити особу людини, яка не має документів, або пред'явила не свої документи;

допитуваний знає в обличчя особу, про яку дає свідчення, але не може повідомити про неї жодних даних;

коли впізнавальна особа знайома з впізнаваним, але не може назвати його прізвища, імені, по батькові або неправильно їх називає.

Пред'явлення для впізнання особи в натурі за зовнішнім виглядом проходить за переліченими вище загальними правилами, з урахуванням таких особливостей:

першими заходять поняті, інші учасники (захисник, представники, спеціалісти і статисти);

запрошують впізнаваного і пропонують йому зайняти будь-яке місце серед статистів;

останнім заходить впізнавач.

Слідчий пропонує йому уважно оглянути пред'явлених осіб і вказати, чи когось із них впізнає. Впізнавач без обмеження в часі оглядає цих осіб.

Слідчий на прохання впізнавача або з власної ініціативи може запропонувати пред'явленим для впізнання (впізнаваному та статистам) змінити позу, вчинити якісь дії або ж змінити освітлення.

Після огляду впізнавач заявляє, чи впізнає кого-небудь із пред'явлених і за якими ознаками (з короткою заявою про обставини, за яких той спостерігав чи знав впізнану особу).

Коли впізнавач не знає прізвища впізнаної ним особи, слідчий пропонує останній назвати себе та дає можливість зробити коротку заяву щодо показань впізнавача.

У випадках, коли виникає необхідність гарантування особистої безпеки особи, що впізнає, пред'явлення для впізнання проводиться поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають за правилами ч. 4 ст. 174 КПК.

Окрім цього, наголосимо ще ось на чому:

не можна одночасно пред'являти декільком впізнавачам одного впізнаваного;

коли відбувається пред'явлення для впізнання однієї особи по черзі декільком впізнавачам, слідчий повинен надати впізнавачам, можливість за його бажанням змінювати своє місце серед статистів;

коли проводиться пред'явлення для впізнання декількох осіб одному впізнавачеві, це повинно відбуватися відокремлено щодо кожного впізнаваного.

Зустрічне пред'явлення для впізнання - слідча дія за ситуації, коли основні учасники (свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений) як з боку впізнавача, так і з боку впізнаваного бажають впізнати один одного.

Тактика проведення цього різновиду пред'явлення для впізнання має такі особливості:

- у слідчій дії беруть участь одночасно дві процесуальні особи: обвинувачений - потерпілий, свідок - обвинувачений чи в інших варіантах незалежно від процесуального статусу. Вказані учасники поперемінно (за чергою) виступають у рамках однієї слідчої дії в ролі впізнавача та впізнаваного;

- також формуються дві групи учасників, у кожній з яких впізнавана і виізнавальна особи, не менше двох статистів, стільки ж понятих і слідчий чи його помічник. Розташовуються групи в різних приміщеннях. У послідовності, визначеній основним учасником тієї з груп, що перебуває за межами кабінету слідчого, учасники цієї групи заходять до кабінету чи іншого визначеного для цього приміщення;

- розташувавшись навпроти учасників іншої групи, за вказівкою слідчого групи взаємно оглядають одна одну. Потім будь-яка з груп виводиться слідчим в інше приміщення;

- основні учасники (тобто впізнавана і впізнавальна особи) роблять у присутності своїх понятих заяви про те, чи вони когось впізнали і за якими ознаками;

- на завершення обидві групи знову збираються в одній кімнаті разом, де впізнавачі та впізнавані повторюють уже в присутності всіх учасників зроблені раніше висновки з уточненням зафіксованих у нам'яті ознак впізнання та обставин, за яких вони спостерігали один одного у зв'язку з кримінальною подією.