68.Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі

Висновок експерта є джерелом судових доказів.

Висновок експерта — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, перебіг та результати експертного дослідження. Він складається з трьох частин: вступної, дослідної тазаключної (ст. 200 КПК).

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи та хто її виніс; перелік об’єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних та інших матеріалів; питання, поставлені перед експертом, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у проведенні слідчих дій; прізвища та процесуальне становище осіб, які брали участь при проведенні експертизи.

У дослідній частині описуються об’єкти експертизи; викладається процес експертного дослідження; робляться аналіз і синтез одержаних результатів; наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт; обґрунтовуються його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму категоричного висновку або висновку про неможливість вирішити питання, поставлене перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.

Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності їх оцінки слідчим і судом у повному обсязі. Відповідно до ст. 75 КПК висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Висновок експерта оцінюється за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:

1) визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення по справі;

2) визнати висновок експерта неповним або недостатньо ясним та в разі необхідності призначити додаткову експертизу або допитати експерта відповідно до ст. 201 КПК;

3) визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та в разі необхідності призначити повторну експертизу чи здійснити інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

69.Завдання судових експертиз, їх значення і класифікація

Значення обумовлюється забезпеченням повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи, в рамках якої проведено судову експертизу, і полягає в тому, що:

- судова експертиза забезпечує здобуття нових і перевірку вже наявних доказів;

- дозволяє залучати до процесу доказування фактичні дані, які для органолептичного (тобто чуттєво-суб'єктивного: за запахом, смаком, тактильним відчуттям) сприйняття і дослідження особами, які здійснюють це доказування, є недоступними;

- надає можливість перевірити достовірність фактів, установлених органолептичними засобами;

- дозволяє за матеріальними відображеннями вирішувати проблему ототожнення людей та інших різноманітних матеріальних об'єктів.

Основними завданнями, які вирішуються проведенням судових експертиз, є:

а) ідентифікація об'єктів і суб'єктів за залишеними слідами (ідентифікаційні завдання);

б) діагностика механізму події (щоби збільшити обізнаність про елементи криміналістичної структури злочину, зв'язки між цими елементами; розширити знання про етапи розвитку конкретного злочину (підготування, механізм злочину, результати, можливі наслідки (уявні); забезпечити пізнання різних процесів взаємодії та його результатів тощо) - це діагностичні завдання;

в) експертна профілактика - діяльність щодо виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочинів, та напрацювання заходів для їх усунення.

Судові експертизи можна класифікувати за багатьма критеріями.

1. За рівнем судової експертизи.

У загальній теорії криміналістики прийнято вирізняти чотири рівні судових експертиз:

- клас (тип),

- рід,

- вид,

- різновид (підвид).

Клас судової експертизи утворюють експертні дослідження, об'єднані спільністю знань, що слугують джерелом формування теоретичних і методичних основ судових експертиз та об'єктів, що досліджуються на основі цих знань (наприклад, клас криміналістичних експертиз, клас судово-медичних та психофізіологічних експертиз, сільськогосподарських експертиз).

Рід експертизи розрізняють за предметом, об'єктом і методиками експертного дослідження (наприклад, у криміналістичних експертизах вирізняють такі роди: почеркознавчі, авторознавчі, технічні експертизи документів, трасологічні тощо).

Вид експертизи - складові елементи роду. Вони вирізняються специфікою предмета щодо спільних для роду об'єктів і методик (наприклад, у судово-технічній експертизі документів розрізняють: експертизи реквізитів документів, експертизи матеріалів документа (паперу, чорнила тощо), що використовуються для їх виготовлення).

Підвиди експертизи - складові частини виду судової експертизи, що мають групу спеціальних завдань, характерних для предмета конкретного виду (роду) судової експертизи, а також комплекси методів дослідження окремих об'єктів (або їх груп) (наприклад, у рамках криміналістичної експертизи реквізитів документів можна вирізняти такі її підвиди: експертиза відтисків печаток для їх ототожнення і вирішення діагностичних завдань, судова експертиза документів, отриманих із використанням копіювальної техніки, судова експетриза документів, викопаних па друкарських машинках).

Так, усі сучасні судові експертизи, які виконуються на території України, поділяють на десять класів:

1. Криміналістичні.

2. Медичні та психофізіологічні.

3. Інженерно-транспортні.

4. Економічні.

5. Інженерно-технічні.

6. Інженерно-технологічні.

7. Біологічні.

8. Сільськогосподарські.

9. Екологічні.

10. Мистецтвознавчі.

Криміналістичні поділяються на:

• почеркознавчу,

• техніко-криміналістичну експертизу документів,

• фототехнічну,

• балістичну,

• трасологічну,

• фонографічну,

• документів, обладнаних спеціальними засобами захисту,

• відновлення номерів (знаків) та ін.

Судові інженерію-технічні:

• автотехнічна,

• водно-транспортна,

• авіаційно-технічна,

• залізнично-технічна,

• інженерпо-економічна.

• комп'ютерно-технічна.

• вибухотехногенні (технологічні щодо промислових вибухів),

• біолого-ґрунтознавчі та ін.

2. За характером предмета або галуззю спеціальних знань судові експертизи поділяються, майже аналогічно поділу судових експертиз на класи з деталізацією на роди:

- криміналістичні судові експертизи та їх різновиди;

- медичні та психофізіологічні та їх різновиди;

- інженерно-транспортні і т. д.

3. Усі криміналістичні ще діляться на різновиди за рівнем розповсюдження па:

- традиційні (дактилоскопічна, почеркознавча, авторозиав-ча, судово-балістична тощо);

- нетрадиційні (експертиза матеріалів, речовин і виробів: нафтопродуктів, паливно-мастильних матеріалів, лаків і покриття тощо, експертиза ґрунту, фоноскопічна, фонографічна (фонетична), полі графологічна, гіпнорепродуктивна, графологічна тощо).

4. Залежно від характеру завдань і методів дослідження на:

- ідентифікаційні (для встановлення індивідуальної тотожності);

- класифікаційні (для класифікації об'єкта дослідження, встановлення його групової належності, виду, роду);

- діагностичні (для встановлення стану об'єкта, його властивостей, встановлення можливості провадження об'єктом певної дії тощо);

- ситуаційні (пов'язані з дослідженням об'єкта, його ознак і властивостей залежно від конкретної ситуації та обстановки на місці події);

- змішані (найбільш розповсюджені).

5. Залежно від черговості (послідовності) проведення на:

- первинні (за якої об'єкт досліджується вперше);

- повторні (призначаються в разі необґрунтованості висновку в первинній експертизі або коли висновок суперечить іншим матеріалам справи чи породжує сумнів у його правильності).

6. За обсягом проводжених досліджень судові експертизи поділяються на:

- основні (висновки яких охоплюють основний комплекс питань, які вимагали експертного дослідження);

- додаткові (ними вирішуються питання, які з об'єктивних причин не входили до переліку основної експертизи або доповнюють чи уточнюють відповіді основної). Призначається тоді, коли висновок основної було визнано об'єктивно неповним або недостатньо зрозумілим. Доручається тому ж експертові або іншим.

7. Залежно від кількісного складу експертів на:

- одноособові (проводяться одним експертом);

- комісійні (проводяться групою експертів однієї галузі спеціальних знань). Призначається для вирішення достатньо складних питань або коли мають місце різні думки з будь-якого питання. Складається спільний висновок, а коли не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо. Судово-психіатрична експертиза завжди комісійна (не менше трьох експертів-психіатрів).