3. Структура Регіонального антропогенного ландшафтознавства

1. Глобальні і регіональні зміни у ландшафтній сфері

А

нтропогенний етап розвитку ландшафтної сфери Землі настав не зразу після появи людини. Не дивлячись на те, що вже між раннім пітекантропом і природою була праця, людина, на перших етапах своєї еволюції, не залишила помітних слідів впливу на природу.

Близько 40-38 тис. років тому (середина вюрму), коли, як вважають археологи, важко провести яку-небудь стратиграфічну межу, палеоантропів витісняють неоантропи, до яких належить і сучасна людина Homo Sapiens. Цей час співпадає з верхньопалеолітичною культурою. Людина вже володіла вогнем, починає будувати наземні житла, удосконалює знаряддя праці і зброю, навчилась шити одяг, починає займатись образотворчим мистецтвом. Завдяки цьому, вона стає відносно незалежною від природних умов і, як результат, розселяється по всій Землі, а її вплив на ландшафтну сферу стає значно помітнішим. Проте і в подальшому вплив людини обмежувався наземним і частково земноводним варіантами. Значні простори водного, земноводного і льодового варіантів ландшафтної сфери були поза межею впливу людини. Ще в 1894 р. А.І. Воєйков про океан писав, що "він мало доступний впливу людини" [3]. Пакові льоди Центральної Арктики і льодовиковий щит Антарктиди до середини ХХ ст. були доступні лише окремим вченим-мандрівникам. І лише зовсім недавно, буквально кілька десятиріч тому, вплив людини на ландшафти Землі став по-справжньому глобальним.

Змінився якісний і кількісний склад атмосфери і гідросфери Землі. За минулі 100 років людство додало в атмосферу більше 400 млрд. т вуглекислоти, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу в повітрі за цей час зросла на 13-14 %. На початку ХХI ст., щорічно спалюється близько 1 млрд. т умовного палива, викидається в атмосферу близько 20 млрд. т СО₂, майже 300 млн. т СО, 50 млн. т No_n, 150 млн. т SO₂, 4-5 млн. т H₂S та інших шкідливих газів, понад 400 млн. т пилу, сажі, золи. Завдяки цьому порушений (в бік потепління) тепловий баланс атмосфери і пов'язані з ним циркуляційні процеси. Як результат  запаси води у гірських льодовиках суші щорічно скорочується на 41 км³, у льодовиках арктичних островів  на 12 км³, Гренландії  на 77 км³, в Антарктиді  на 299 км³. В недалекому майбутньому це інтенсифікує підвищення рівня Світового Океану [14].

В гідросферу щорічно викидається близько 600 млрд. т промислових і побутових стоків, понад 10 млрд. т нафти і нафтопродуктів, а на розбавлення стічних вод витрачається 40 % об'єму світових ресурсів річкових вод. Зараз на планеті не залишилось великих річкових систем з непорушеним водним режимом. Загальна площа побудованих тут водосховищ складає більше 400 тис. км², об'єм води  5 000 км³. Зміна вод у світовій гирловій мережі тепер відбувається не за 20-80 днів, а протягом майже року.

Ландшафти океанів змінюються на наших очах. Уже у 1969 р. Тур Хейєрдал, перепливаючи Атлантичний океан на "Ра-1" зазначав, що 10 % його поверхні забруднена відходами нафти. Один із записів 1970 р. на "Ра-2" повідомляє: "Ступінь забруднення води дивує уяву" [21]. Для морських звірів, риб і птахів  це небезпечніше, ніж безпосереднє виловлювання і полювання на них.

Масштаби теперішнього забруднення настільки значні, що природні процеси метаболізму, розбавлююча спроможність атмосфери і гідросфери не в змозі їх нейтралізувати.

Особливу стурбованість викликає зростаюче радіоактивне забруднення ландшафтної сфери у результаті ядерних випробовувань, накопичення радіоактивних відходів, аварій на атомних підприємствах. У середині 70-х років XX ст. глобальне радіоактивне забруднення становило понад 5,5 ^. 10¹⁹ Бк (беккерелів) внаслідок ядерних вибухів і понад 1,9 ^. 10¹⁷ Бк в результаті надходженя у Світовий Океан радіоактивних відходів. Ці показники принаймі на порядок зросли через Чорнобильську катастрофу. Невпинно зростають площі промислових агломерацій та монокультур, накопичуються відходи виробництва, ядохімікати, різноманітні концерогенні речовини тощо.

Головним чином через руйнування біоценозів, загинули 109 видів птахів, 64 види ссавців, 20 видів плазунів, 3 види земноводних. За підрахунками біологів, з початку 80-х років XX ст. щоденно зникає 1 вид (чи підвид) тварин, а щотижня  один вид рослин [14]. Сьогодні вимирання загрожує понад 1000 видів птахів і ссавців, майже половина яких мешкає у тропічних лісах, котрі винищуються зі швидкістю кілька десятків гектарів на хвилину. Рослинний покрив планети невпинно втрачає різноманітність і цілісність. Близько чверті теренів суші вже його не мають. Набуває розмаху процес "опустелювання". Вмирають або вже різко скоротили свої ареали і чисельність сотні видів рослин, здебільшого, з числа давніх і реліктових видів.

Не менших змін зазнає літосфера. Щорічно, з надр Землі, під час розробки корисних копалин вилучається понад 100 млрд. т різноманітних гірських порід; 50 % грунтового покриву всіх освоєних земель уже знищено. Такий антропогенний тиск на довкілля загрожує, з одного боку, позбавити ландшафтну сферу надбаної натуральної еволюційної гнучкості, а з іншого  спрямувати прийдешній розвиток її біострому в еволюційне річище, котре не має історичного преценденту.

Разом з тим, ріст економіки, техніки і кількості населення на Землі, ставить перед всім людством нові завдання, серед яких  одними з найважливіших є екологічні, раціонального природокористування і охорони природи. Важлива роль у вирішенні цих завдань належить науці, зокрема і антропогенному ландшафтознавству.