4.6. Дорожні ландшафти
Значення доріг й дорожніх ландшафтів у життєдіяльності людей надзвичайно велике. Ще давні римляни говорили: "Via vita", що в перекладі означає "дорога життя". У цьому немає перебільшення. Без доріг і створеної ними інфраструктури (дорожніх ландшафтів) неможливе нормальне функціонування міст і сіл, розвиток економіки й культури. "... города плюс дорожная сеть это каркас, это остов, на котором всё остальное держится", писав М.М. Баранський [4]. І в наш час проблема розвитку та функціонування дорожніх ландшафтів є однією з актуальних. Проте географи й ландшафтознавці не приділяють їй належної уваги. У жодному з географічних словників і довідників [13, 21, 22], енциклопедіях [10] поняття ''дорога'' й ''дорожні ландшафти'' не розглядаються. Складається враження, що їх не є в структурі сучасних ландшафтів.
Дорога й дорожній ландшафт два різних, але тісно взаємопов’язаних між собою поняття. Дорога основа, стрижень, головна вісь дорожнього ландшафту. З лінгвістичного погляду, термін ''дорога'' є домінантою в обширному синонімічному ряді, більш як з 30 слів: стежка, доріжка, путівець, манівець, простець, тропа, стежа, стезя, хідник, пішник, кам’янка, гостинець, шлях, путь, тракт, шосе, соше, соша, траса, магістраль, автострада...
Н
айбільш
уживане визначення поняття ''дорога'' у
основному прямому значенні цього слова
дається в лінгвістичних словниках
це "смуга землі, по якій їздять і
ходять" [21]. Якщо географічний зміст
у цьому визначенні є (''смуга землі''), то
антропогенна суть терміну "дорога"
відсутня. Мабуть, одним з перших на це
звернув увагу В.І. Даль: "дорога
накатанное
или нарочно
подготовленное
различным образом протяжение, для езды,
для проезда,
для прохода" [13].
У подальшому будівельники, інженери-дорожники й архітектори дорогу розглядали лише як господарський об’єкт відповідного функціонального призначення. Це знайшло відображення і в законі України "Про дорожній рух", де визначено: "Автомобільною дорогою є частина території, в тому числі в населеному пункті, що призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами" [18].
При ландшафтному проектуванні, зокрема автомобільних доріг, дорога розглядається як антропогенний елемент ландшафту [3], але здебільшого подається як техногенний елемент рельєфу. З ландшафтознавчого погляду, дорогу необхідно й доцільно розглядати в кількох аспектах.
Дорога як інженерний елемент ландшафту формується й функціонує в процесі будівництва й активної експлуатації, час від часу перебудовується (розширюється, випрямляється, удосконалюється конструкція й дорожнє покриття тощо). Розвиток усіх процесів, зокрема й природних, постійно й повністю контролюється людиною (технікою). Разом з тим, цей інженерний елемент в процесі формування активно впливає на довкілля, сприяє зародженню й подальшому функціонуванню дорожніх ландшафтів.
Дорога як техногенний елемент ландшафту формується у результаті припинення активної експлуатації дороги й відповідного догляду за нею. Розвиток природних процесів контролюється лише частково й дорога (дорожнє полотно асфальт, бетон і т. п.) пасивно взаємодіє з прилеглим довкіллям. Як пасивний техногенний елемент, такі дороги можуть залишатися у ландшафті тривалий час у залежності від господарських потреб.
Як у першому, так і в другому випадках, у функціонуванні дороги вирішальне значення має техніка, тому інколи ці два поняття доцільно об’єднувати й дорогу розглядати як технічний елемент ландшафту.
Дорога як власне антропогенний елемент ландшафту функціонує після припинення її експлуатації та догляду за нею. У цьому випадку дорога розвивається за природними закономірностями як звичайний антропогенний комплекс.
Розгляд доріг як своєрідної "тріади" елементів ландшафту інколи може бути порушеним. Спрямлення доріг в окремих випадках призводить до відчуження значних їх ділянок, й тоді дороги з інженерного елементу ландшафту перетворюються у власне антропогенний без проміжної техногенної стадії. Може бути й навпаки.
Дорожні ландшафти. Вперше їх виділив (без визначення), дав загальну характеристику й об’єднав в окремий клас антропогенних ландшафтів Ф.М. Мільков [20]. За нашим визначенням [6], дорожні ландшафти це складні системи антропогенного (здебільшого техногенного) походження, структуру й характер функціонування яких визначають власне дороги й численні прилеглі до них об’єкти (інфраструктура інженерні споруди, сервісні пункти, лісові смуги тощо). Фахівці-дорожники, що займаються ландшафтним проектуванням, під дорожніми ландшафтами розуміють "... типичные, чередующиеся и влияющие на принципы проложения трасы сочетания и группировки элементов рельефа местности, растительности, водных и заболоченных поверхностей, а также возникшие в результате деятельности человека сельскохозяйственные угодья, лесные и горные выработки, жилые здания и промышленные предприятия" [1, 3]. Навіть без детального аналізу зрозуміло, що це визначення не лише громіздке, але явно не відповідає суті, особливо сучасного дорожнього ландшафту. Є й інші визначення [2, 5], проте вони підкреслюють, виділяють лише якусь одну характерну рису дорожнього ландшафту, а не його загальні особливості.
Дорожні ландшафти помітно відрізняються від інших геокомплексів антропогенного походження і мають лише їм притаманні ознаки:
дорожні ландшафти продукт багатовікової й специфічної діяльності людей, які не лише мають значення для всіх господарських сфер, але й об’єднують їх, формують єдиний каркас антропогенного ландшафту, особливо міського;
дорожні ландшафти характеризуються своєрідним лінійним розповсюдженням у просторі ("лінійна географія");
з поміж антропогенних дорожні ландшафти єдині, де вирішальне значення у їх функціонуванні має рух (транспорту);
значення і роль дорожніх ландшафтів у структурі сучасних ландшафтів, зокрема й Поділля, постійно й швидкими темпами зростатиме;
у формуванні екологічної ситуації будь-якого освоєного регіону світу чи розвинутої країни фактор функціонування дорожніх ландшафтів стає визначальним.