3.2. Тактичні властивості та класифікація морських мін

Мінна зброя є оперативно-стратегічним засобом боротьби на морі та може застосовуватися для рішення наступних завдань:

поразки підводних човнів, надводних кораблів та суден;

блокування районів та пунктів базування флоту противника, портів, проток;

зриву або обмеження плавання сил противника в його прибережних районах, фарватерах, морських, океанських та внутрішніх шляхах сполучення;

прикриття підступів до свого узбережжя для заборони виходу кораблів та підводних човнів противника на позицію застосування зброї;

прикриття ділянок узбережжя з метою заборони або ускладнення висадження морського десанту противника;

створення постійної мінної небезпеки.

Сучасні міни мають наступні тактичні властивості:

• міни поєднують у собі засоби виявлення й поразки цілі;

- міни мають великий термін бойової служби та високу боєздатність (табельний термін служби міни 12-18 місяців, але частина мін з пасивними неконтактними підривниками може служити значно довше (5-10 років), що залежить в основному від терміну служби джерел живлення). Час бойової служби мінного загородження може бути збільшений його підновленням;

- міни впливають на противника безупинно протягом всього строку бойової служби, у будь-який час року, доби, у будь-яких, навіть найбільш несприятливих кліматичних та метеорологічних умовах, коли застосування інших видів зброї ускладнене або неможливе (у штормових умовах ускладнене застосування ракетної та торпедної зброї надводних кораблів);

- сучасна неконтактна міна вражає найбільш уразливу частину корабля – підводну частину корпуса, яка найближче розташована до життєво важливих центрів корабля (від підриву на міні корабель водотоннажністю до 3000-4000 т, як правило, гине);

- вибух міни, як правило, є раптовим для корабля. У цьому випадку особовий склад піддається миттєвому важкому моральному випробуванню та, як показав досвід війн, не здатний на повну силу боротися за живучість корабля;

- міну важко виявити. Спеціалізовані гідроакустичні станції мінопошуку, призначені для виявлення донних та придонних мін, мають тільки протимінні кораблі. Якірні міни під час руху корабля на середніх та повних ходах виявляються на незначних відстанях. З метою підвищення можливості виявлення якірних мін гідролокатором, корабель повинен здійснювати рух малими ходами, що різко підвищує уразливість корабля від інших видів зброї;

- міни важко знищити (знешкодити), тому що на кораблях (за винятком протимінних кораблів) немає засобів, які можна успішно застосувати для знищення мін, крім випадків знищення мін, що плавають на поверхні (обірваний мінреп, підсічена тралом), малокаліберною артилерією корабля, а також знищення плаваючої або викинутої на берег контактної міни, шляхом навішення на її корпус заряду вибухової речовини та його підриву;

- універсальність мін дає можливість застосовувати різні зразки мін з будь-яких носіїв, ті самі зразки мін як проти підводних човнів, так і проти надводних кораблів, а також різні варіанти підривників у мінах одного зразка;

- скритність застосування мін є одним із завдань, які ставляться перед мінною зброєю. Всі постановки мін повинні здійснюватися потай від противника, особливо це стосується активних мінних постановок. Для затоплення зірваних з мінрепів мін використовуються прилади «вибух-затоплення», які, знищуючи міну, що піднялась на поверхню, перешкоджають виявленню місць постановки.

Наявність у мін перерахованих тактичних властивостей та головних з них – безперервності й тривалості впливу – у поєднанні з постійною бойовою готовністю та скритністю застосування, а також можливістю застосування з наступальними й оборонними цілями робить мінну зброю незамінною при вирішенні багатьох бойових завдань.

При застосуванні мінної зброї варто враховувати й негативні властивості мін. Основною з них є залежність застосування мін від гідрологічних і метеорологічних умов району постановки: штормові умови, льодовий режим, прозорість та солоність води, течія, характер ґрунту та його рельєф у даному районі.

При постановці мін визначається характер ґрунту та його рельєф. При ухилі дна в 7—10° повзуть якоря мін та міни змінюють поглиблення. Значне замулювання донної міни погіршує роботу неконтактного підривника. Несприятливі метеорологічні умови ускладнюють точність постановки мінного загородження авіацією та надводними кораблями, що може істотно вплинути на його ефективність.

Крім загальних тактичних властивостей, притаманних мінній зброї, при застосуванні мін враховують їх тактико-технічні характеристики: смуга реагування, смуга поразки, глибина місця постановки, поглиблення якірної міни, розмір мінного інтервалу та параметри приладів терміновості, кратності й ліквідації.

Зоною реагування міни називається обсяг водного простору, перебуваючи в якому корабель викликає спрацювання підривника міни. Ширина зони реагування з урахуванням ширини корабля називається смугою реагування.

Зоною поразки міни називається обсяг води, в якому вибух міни може нанести кораблю-цілі ушкодження, що змушує корабель відмовитися від виконання бойового завдання.

Ширина зони поразки міни з урахуванням ширини корабля називається смугою поразки.

Глибина місця постановки якірних мін залежить від довжини мінрепа та встановленого поглиблення; у сучасних мін може досягати 3000-4000 м. Глибина місця постановки донних мін проти підводних човнів може доходити до 300 м, а придонних мін до 500 м. Глибина місця постановки донних мін проти надводних кораблів може досягати 50-60 м.

Поглиблення якірних мін – це відстань по вертикалі від поверхні води до корпуса міни – повинне забезпечити найбільшу ефективність мінного загородження. Поглиблення якірних контактних мін обирається рівним 1/2-3/4 осаду надводних кораблів. Поглиблення якірних неконтактних мін, що виставляються проти надводних кораблів, знаходиться у межах 20-40 м. При постановці якірних неконтактних мін проти підводних човнів поглиблення мін обирається з розрахунку перекриття всієї товщі води можливого занурення підводного човна, у сучасних мін воно може досягати 500 м.

Мінний інтервал – це відстань між двома сусідніми мінами в загородженні – визначає ймовірність підриву корабля, підводного човна на міні. Найменший мінний інтервал – найменша відстань, при якому вибух однієї міни не виводить з ладу сусідні міни або апаратура виявлення міни не заважає роботі апаратури виявлення сусідніх мін.

Зразки мінної зброї можна класифікувати за наступними ознаками:

За призначенням (за об'єктам поразки): протичовнові; протикорабельні; універсальні по цілям.

За типом носіїв: корабельні; човнові; авіаційні; універсальні по носіях.

За способом доставки від носія в точку постановки: міни, що самостійно транспортуються; міни, що доставляються носіями.

За способом утримання місця постановки: якірні; донні; плаваючі.

За способом установки на задане заглиблення: міни, що встановлюються штерто-вантажним способом з поверхні моря; міни, що встановлюються петльовим способом з ґрунту або проміжної глибини; міни, що встановлюються способом автоколивань у районі заданого заглиблення.

За масою міни (у зборі): великі – більше 1500 кг; середні – маса - 600-1500 кг; малі – маса менше 600 кг.

За принципом спрацювання підривника: контактні (гальваноударні, електроударні, електроконтактні); неконтактні (електричні, магнітні, акустичні, гідродинамічні).

За розмірами зони поразки: вузькосмугові (ширина зони ураження – десятки метрів); широкосмугові (ширина зони ураження – сотні метрів).

За способом доставки заряду до цілі: стаціонарні; саморушні (БЧ яких є торпеда або ракета).

За способом наведення (прицілювання): що не наводяться; що автоприцілюються; самонавідні.

За керованістю після постановки: некеровані; автоматично керовані; керовані по проводам; комбіновані.

За театрами застосування: морські; річкові.