- •1.Державний устрій Польщі (історія та сучасність)
- •2.Національні символи Польщі.
- •3.Національні традиції і звичаї Польщі.
- •5.Специфіка польського менталітету.
- •6.(В першому питанні)
- •7.Періодизація історії та розвитку культури Польщі.
- •5 Період Відновлення Польської держави — II Річ Посполита (1918–1939)
- •6 Період Друга світова війна (1939–1945)
- •8.Історичні регіони Польщі.
- •13.Краків як друга столиця Польщі: причини переносу столиці та значення для польської культури
- •14.Люблінська унія та заснування Речі Посполитої: значення для історії польських земель
- •15. «Шляхетська демократія» в Польщі: причини формування,провідні ідеали та наслідки
- •16.Відносини Польщі з Московською державою кінця 16-17 століть
- •17. Польські землі після Віденського конгресу 1815р.
- •18. Романська культура в польських землях.
- •19. Польські повстання
- •25. Значення повстання Тадеуша Костюшко для польської історії та свідомості.
- •26. Причини та наслідки поділів Польщі
- •27. Польща під владою Росії в 19 ст. (Королівство Польське, повстання 1830 і 1863)
- •28. Перша світова війна на польських землях та відновлення незалежності
- •29. Польща часів другої світової війни
- •30. Рух опору в Польщі часів Другої світової війни
- •31.Політико-економічне та культурне життя Польща після 1950х рр
- •32.Діяльність польської “Солідарності” та шлях Польщі до нової європейської країни:демократичні перетворення в Польщі.
- •35. Видатні польські нобелівські лауреати
- •37. Сарматський міф в працях польських історіографів
- •38. Розвиток музичного мистецтва в Польщі: становлення польської опери та видатні польські музиканти.
- •39. Ренесанс в Польщі: культурно-історичний контекст та національна своєрідність.
- •40. Розвиток польського кіномистецтва в хх ст.: основні тенденції, режисери та актори.
- •41. Специфіка сучасної системи освіти в Польщі
- •42. Польське бароко в європейському контексті
- •43. Готичний стиль в польській архітектурі
- •44. Видатні політичні діячі, правителі, полководці Польщі до XX ст.
- •45 Польська наука від середньовіччя до сьогодення.
- •48 Рух Молода Польща специфіка і значення для польської культури.
- •49 Специфіка стилю Модерн в польській архітектурі
28. Перша світова війна на польських землях та відновлення незалежності
Перша світова війна розділила держави, які ліквідували Польщу: Росія воювала з Німеччиною і Австро-Угорщиною. Ця ситуація відкрила доленосні можливості для поляків, але створила і нові труднощі. По-перше, поляки повинні були воювати в протиборчих арміях; по-друге, Польща стала ареною битв воюючих держав; по-третє, загострилися розбіжності між польськими політичними групами. Консервативні національні демократи на чолі з Романом Дмовським (1864-1939) вважали Німеччину головним ворогом і бажали перемоги Антанти. Їх метою стало об'єднання всіх польських земель під російським контролем і отримання статусу автономії. Радикальні елементи, керовані Польською соціалістичною партією, навпаки, розглядали поразку Росії як найважливішу умову досягнення незалежності Польщі. Вони вважали, що поляки повинні створити власні збройні сили. За кілька років до початку Першої світової війни Юзеф Пілсудський (1867-1935), радикальний лідер цієї групи, приступив до військового навчання польської молоді в Галичині. Під час війни він сформував польські легіони і воював на боці Австро-Угорщини.
14 серпня 1914 Микола I в офіційній декларації обіцяв після війни об'єднати три частини Польщі в автономну державу в межах Російської імперії. Однак восени 1915 велика частина російської Польщі була окупована Німеччиною і Австро-Угорщиною, а 5 листопада 1916 монархи двох держав оголосили маніфест про створення самостійного Польського Королівства в російській частині Польщі. 30 березня 1917 року, після Лютневої революції в Росії, Тимчасовий уряд князя Львова визнав право Польщі на самовизначення. 22 липня 1917 Пілсудський, який воював на боці Центральних держав, був інтернований, а його легіони розформовані за відмову принести присягу вірності імператорам Австро-Угорщини і Німеччини. У Франції за підтримки держав Антанти в серпні 1917 був створений Польський національний комітет (ПНК) і польська армія. 8 січня 1918 президент США Вільсон зажадав створення незалежної Польської держави з виходом до Балтійського моря. У червні 1918 Польща була офіційно визнана країною, воюючою на боці Антанти. 6 жовтня, в період розпаду і краху Центральних держав, Регентська рада Польщі (створена німецькою та австро-угорською владою у вересні 1917 р.) оголосила про створення незалежної польської держави, а 14 листопада передала Пілсудському всю повноту влади в країні. В січні1919 був призначений прем’єр-міністр, відбулися вибори до сейму. Нову конституцію прийнято 17 березня 1921 року.
29. Польща часів другої світової війни
1 Вересень 1939 Німеччина без попередження напала на Польщу. Цю дату прийнято вважати початком другої світової війни.
Співвідношення сил у польській кампанії було явно на користь Німеччини: більше ніж подвійну перевагу за чисельністю населення розвинений економічний і військовий потенціал, завчасно отмобилизованная і добре навчена армія. Здавалося, що польських сил достатньо для оборонних дій польської армії до початку активних операцій Франції та Англії. Однак події розвивалися за іншим сценарієм. Головний удар в перші дні війни був завдано німецькими військами нема з заходу, а з Померанії, Східної Пруссії, Сілезії, Чехії та Словаччини. Потужними бронетанковими і авіаційними ударами вже на третій день війни були розгромлені польські війська, що обороняли кордон. 8 вересня німці вийшли до Варшаві, поспішно залишеної президентом, урядом і головним командуванням. Основні сили Війська Польського зазнавали поразки за поразкою і безладно відступали на схід. Англія і Франція ще напередодні війни зійшлися в думці, що немає сенсу допомагати Польщі.
У цих умовах СРСР, зберігав в перші тижні нейтралітет, визнав, що настав час для відновлення історичної справедливості та повернення захоплених Польщею в 1919-1920 рр..
Головнокомандувач польською армією віддав військам наказ не чинити опору Червоної Армії, тому бої на сході мали локальний характер.
У ніч з 17 на 18 вересня країну покинуло цивільне та військове керівництво.
У бойових діях польська армія втратила більше 65 тис убитими, близько 400 тис. опинилися в німецькому полоні, 240 тис. були інтерновані Червоною Армією.
З територій, які в 1944 р. увійшли до складу Польщі, СРСР в 1939 р. встановив свою адміністрацію тільки в західній частині Східної Галичини і в Белостокском окрузі.
Гітлер пішов шляхом розчленування окупованих польських земель. Західні, частина центральних і північні райони Польщі були включені до складу Німеччини (Територія в 92 тис. кв. Км з населенням понад 10 млн осіб, в переважній більшості поляки). Тут відразу ж розпочався терор щодо частини польських громадян. У першу чергу репресіям піддалися інтелігенція, учасники національно-визвольних повстань 1918-1921 рр.., активісти політичних партій. Поляков позбавляли власності, виселяли з будинків, відправляли в концентраційні табори, на примусові роботи до Німеччини, депортували до райони, не включені до рейху.
Продовжувала діяти польська кримінальна поліція. Але на створення інших органів влади німці в генерал-губернаторстві не пішли. Населення піддавалося жорстоким репресіям і переслідуванням. Особливо нещадним було ставлення гітлерівців до євреїв і циганам, зігнаним в гетто і в основній своїй масі знищеним. Поляков брали в заручники, відправляли на примусові роботи до Німеччини, укладали в концтабору, найбільшими з яких на території Польщі були Освенцім, Треблінка і Майданек розстрілювали.
З решти районів, окупованих Німеччиною, було створено генерал-губернаторство з центром у Кракові. У 1941 р., після початку Великої Вітчизняної війни, до нього була приєднана Східна Галичина. Генерал-губернаторство розглядалося Берліном як резервуар дешевої робочої сили і місце розселення поляків, депортованих з територій, включених до складу рейху. Поляки могли тут зберігати обмежені і контрольовані німцями засоби виробництва, початкові і професійні школи.
У відношенні поляків, як і інших проживали в колишніх східних районах Польщі національних груп, був застосований так званий класовий підхід. Депортації у віддалені райони СРСР, ув'язненню в тюрми і концтабори піддавалися буржуазія, поміщики, заможні селяни, дрібні підприємці і торговці, державні службовці, колоністи з числа учасників польсько-радянської війни 1920 р. (осадники), члени політичних партій
Сукупні людські втрати Польщі в роки другої світової війни склали понад 6 млн людей, більше 3 млн з них були євреями. У ході військових дій загинуло 644 тис. її громадян, у тому числі 123 тис. військовослужбовців. За показником людських втрат Польща займала перше місце серед усіх окупованих Німеччиною європейських держав: 220 осіб на 1000 жителів.
