44. Видатні політичні діячі, правителі, полководці Польщі до XX ст.

Тадеуш Костюшко (1746-1817 рр.)

Головнокомандувач національного повстання щодо захисту Конституції 3 травня та суверенності польської держави в 1794 році. Своїми інженерними та військовими талантами відзначився під час боїв під Саратогою під час війни за незалежність Сполучених Штатів Америки.

Казимир Пуласький (1747-1779 рр.)

Лідер «панської конференції» і захисник Ясної Гори. Керував кавалерією на стороні Джорджа Вашингтона під час війни за незалежність Сполучених Штатів Америки. Помер в результаті отриманих в битві під Саванною поранень.

Болеслав Хоробрий (967-1025 рр.)

Первісток Мешка I і чеської принцеси Дубрави. Після смерті батька вигнав з країни його другу дружину, а також її синів. Після об'єднання королівства намагався зійти на престол. З цією метою мав дипломатичні відносини з апостольською столицею Ватиканом і німецької імперією. Завдяки його діям єпископ Адальберт, який помер мученицькою смертю, був канонізований в 999 році. У 1000 році в місті Гнєзно було встановлено перший в Польщі архієпископат і там же був проведений з'їзд, який мав величезне політичне значення, на якому був присутній також імператор Оттон III.

Казимир Великий (1310-1370 рр.)

За часів його царювання Польща мала як територіальну, так і економічну могутність. Наступні покоління, цінуючи його внесок у становлення державного ладу в Польщі, прозвали його «Великим». Давнє польське прислів'я говорить, що він «прийняв Польщу дерев'яною, а залишив кам'яною».

Стефан Баторій (1533-1586 рр.)

Князь Семигородський, був обраний королем Польщі в 1575 році, а остаточно зійшов на престол в 1576 році, після одруження з Анною Ягеллонки - сестрою Зигмунта Августа. Рішучий володар, який протиставляв свою політику впливу дворян і магнатів. Пішов на значні поступки шляхті, підтримував єзуїтів. 1578 року у Львові в урочистій обстановці підписав документ, яким створювалось козацьке реєстрове військо. Фактично узаконювався новий юридичний стан — козацтво, що мало важливе значення в тогочасному суспільстві. Щоправда, він хотів платити їм малі кошти та мати в повному послуху.

Ян Собеський (1629-1696 рр.)

Став відомим завдяки виявленим під час війни з Туреччиною якостям виключно витриманого військового головнокомандувача і чудового стратега. Своїм військовим талантом надовго забезпечив Речі Посполитій спокій на південних кордонах. Його вважають національним героєм Польщі. 11 листопада 1673 року Собеський здобув гучну перемогу над турками в битві під Хотином

Станіслав Август Понятовський (1732-1798 рр.)

За походженням з родини магнатів Понятовських Станіслав в 1764 році зійшов на польський престол за протекцією цариці Катерини II (а також як її коханець). Був меценатом мистецтва і науки, прихильником просвітницької думки і одним із засновників Конституції 3 травня.

45 Польська наука від середньовіччя до сьогодення.

У X I I I ст. зароджується польська наука. Найвизначнішим ї ї представником був

Вітелло (помер 1314 р.) - природознавець, астроном, філософ. Уродженець С ілезії, він

свою наукову долю пов’ язав з Парижем, де уклав багатотомну працю під назвою

Perspectiva. У ній узагальнено досягнення в галузі математики й оптики, подано власне

розв’ язання проблем, що стосуються цих наук. Праця Вітелло набула європейського

розголосу і впродовж кількох століть була настільною книгою вчених. Відомо, що з

нього черпали матеріал для своїх досліджень Леонардо да Вінчі і Йоганн Кеплер.

Магістр Франко з Польщі був автором трактата про астрономічний прилад torąuetum, написаного у Парижі в останній чверті X I I I с т .; Миколай з Кракова -професор універси­тету в Монпельє, був автором двох медичних трактатів. Марцін Поляк, перу якого належить Історія пап та імператорів, написав також широко знаний посібник з канонічного права.

Поляки зробили свій внесок у справу пізнання й опису віддалених країн і народів.

Так, у подорожі до Монгольської імперії, проведеній за дорученням папи Іннокентія IV

у 1245-1247 рр. під керівництвом Джованні Плано да Карпіні, взяв участь франциска­нець

Бенедикт Поляк.

Я к і освіта, наука все більше набирала світського характеру, поривала з теологією.

В ї ї основи проникали раціоналізм та емпіризм, матеріалістичні погляди. Відбувся

рішучий поворот до коперниківської геліоцентричної системи. У 1791 р. при Краківській

Головній школі Ян Снядецький(1756-1830) створив обсерваторію, в якій проводив

важливі спостереження за рухом малих планет (планетоїдів). Видатним математиком був Міхал Губе (1737-1807), що працював у галузі диференційного числення. Ян

Снядецький теж розробляв алгебраїчні питання і складав та видавав математичні

посібники. Визначним хіміком був професор Краківської академії Ян Яськевич (1749-

1809), який, зокрема, перший у Польщі підтримав квантитативну теорію французького вченого Антуана Лорана Лавуазьє. Я к хім ік, уславився Єнджей Снядецький (1768-1848)- перший упорядник польської хімічної термінології. Пйотр Осінський у Варшаві створив першу в Польщі хімічну лабораторію. Великі заслуги в галузі природознавства належать Кшиштофові Клюку (1739-1796) - авторові чудового опису польської флори і фауни та посібника Ботаніка для національних шкіл. Онуфрей Копчинський (1735-1817) видав Граматику для національних шкіл, в якій була ґрунтовно систематизована граматика польської мови, вказано на можливості користування нею в тих галузях науки, де панувала латина. Заслуги в розвитку географії мали Ігнацій Заборовський, Францішек Сярчинський, картографії -

Юзеф Александр Яблоновський, Антоній Ріцці Заноні, Кароль де Пертес.

Відомими медиками були професори Краківської академії Анджей Бадурський (1740-1789) і

Рафал Червяковський(1743-1816).

46 Творчість Яна Матейка як видатного польського майстра живопису. Провідні позиції в малярстві посідав історичний живопис, який підживлював патріотичні почуття. Визна­ним главою цього напряму був краківський маляр чеського походження

Ян Матейко (1838-1893). Упродовж тридцяти років митець писав картини, які представляли

велич і драматизм історії поляків. Для своїх картин він скрупульозно збирав документи, пам’ ятки, залишки мате­ріальної культури, котрі, втілені у картинах, наближували історичні події до глядача. Я . Матейко був неперевер- шеним майстром портрету та історичних деталей, а його твори компонувалися за традиціями ренесансу й бароко. Хоча в тогочасних умовах вони виглядали анахронізмом, але багато поколінь поляків представляли картини мину­

лого на підставі творів Я . Матейка. Широке визнання здобули його картини Станьчик

(Блазень), Промова Скарги, Гиюнвальдська битва, Собєський під Віднем, цикли:

«Галерея польських королів і князів» й «Історія цивілізації в Польщі».

Твори митця неодноразово вистав­лялися на виставках у європейських столицях. Польська

громадськість у всіх дільницях глибоко шанувала патріотичну творчість маляра,

називала його “ польським пророком” , який пробуджує віру в краще майбутнє Польщі.

47 Діяльність С. Виспянського Станіслав Виспянський (15 січня 1869, Краків, Австро-Угорщина — 28 листопада 1907, Краків, Австро-Угорщина) — польський поет, драматург, живописець, дизайнер меблів та інтер'єрів. Належав до лівого крила групи «Młoda Polska». Будучи патріотично налаштованим письменником, створив серію символічних національних драм, пройнятих художньою філософією руху «Молода Польща». Виспянський був одним з найвидатніших і різнобічних художників Європи свого часу. У творчості він вдало поєднував ідеї модерну з фольклорними та історичними мотивами. Неофіційно його називали «четвертим польським пророком» (поряд з польською «трійцею» поетів-пророків (Міцкевичем, Словацьким, Красиньський).

Один із представників польс. модернізму 19 – поч. 20 ст. Закін. Краків. школу красних мист-в Автор поет. драм на сюжети з давньої польс. історії («Legenda», 1892) та присвяч. польс. нац.-визв. руху («Warszawianka», 1898; «Noc listopadowa», 1904), а також т. зв. «рапсодів» («Kazimierz Wielki», 1900). У драмі «Wesele» (1901; поставлена в Руському нар. театрі у Львові) відобразив соц. суперечності в сусп-ві, показав неможливість класової гармонії між шляхтою і простим народом.Низку п’єс («Meleagr», 1899; «Achilles», 1903; «Powrót Odysa», 1907; усі – Краків) написав за антич. мотивами й сюжетами, відтворюючи в алегор. формі тогочасні події. Як письменник-модерніст поєднував конкретні життєві замальовки, навіть натуралістичну оголеність із обов’язковим символіко-містич. узагальненням, умовністю. У лірич. доробку – інтимно-філос. поезії. Як художник працював у галузях графіки, живопису, театр.-декор. і монум. мист-ва; осн. стиль – модерн.