13.Краків як друга столиця Польщі: причини переносу столиці та значення для польської культури

Причини: З 1320 року Краків був столицею, тому що королі постійно проживали в Вавелі.Але таке розміщення столиці було не зручним для Сигізмунда III Вазі,який був польським та шведським королем.Для нього Краків був розташований занадто далеко,тому він почав цікавитися Варшавою.Тому коли сталася пожежа у Вавелі у 1595 році він почав жити у Варшаві і 18 березня 1596 року розпочалося переміщення королівського двору. У той же день почався процес переміщення, який , нарешті , завершена на 24 травня 1609 року. Весь двір переїхав до нинішньої столиці країни. Втім, офіційно столичний титул у Кракова так і не був вилучений, і довгий час він залишався символом Корони.Значення: В цей час архітектура Кракова збагачується з монументальних костьолів.У 1364 році тут була заснована Краківська академія, яка є другим по черзі заснованим в центральній Європі університетом, яка дала світові багатьох чудових учених і серед них – Миколи Коперника. Найціннішим здобутком епохи Відродження в Кракові і, мабуть, найбільш відомої у всій Північній Європі стає споруджена Бартоломео Береччі в 1517-1533 рр. Сигизмундова капела Вавельського кафедрального собору

14.Люблінська унія та заснування Речі Посполитої: значення для історії польських земель

У 1569 році за Сигізмунда Августа створюється Люблінська унія, згідно з якою Польща створила з Великим князівством Литовським об’єднану федеративну державу «Річ Посполиту» — буквально «Республіку».

• Люблінська унія оформила перерозподіл українських земель між Польщею і Литвою. Волинь, Брацлавщина, Поділля, Київщина, відійшли до Польщі, а Білорусь з Берестейщиною залишились у складі Литви. Воєводства поділялися на повіти (староства).

• Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Короля обирали на спільному польсько-литовському сеймі та коронували в Кракові.

• Митні кордони ліквідовувалися, запроваджувалася єдина монетна система. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія у вигляді власного права й суду, адміністрації, війська, скарбу й державної мови. Окремими залишались деякі ознаки держави (печатка, герб, мова, військо, закони).

• Унія також відкрила Польщі шлях до використання природних багатств, нарощування економіки та воєнної потужності. В новій державі головна роль в політичному та економічному житті належала Польщі.

• Зміни в законах, що сталися після Люблінської унії, закріплювалися Третім Литовським статутом 1588 року. Третій Литовський статут остаточно зробив селянство закріпаченим станом.

• Особливої гостроти після Люблінської унії набули проблеми віри та мови. Католицька церква прагнула збільшити кількість своїх прихильників

15. «Шляхетська демократія» в Польщі: причини формування,провідні ідеали та наслідки

Причини: У боротьбі за владу, на противагу магнатам, королі почали дедалі сильніше спиратися на шляхту, розширюючи її привілеї. Це викликало зростання ролі шляхти та зменшення влади короля. А прийняття у 1505 р. постанови, відомої як Конституція«Нічого нового», позбавило короля права видавати закони та приймати важливі рішення без палат сейму. Таким чином, особливістю політичного розвитку Польщі в XVII ст. було виникнення державного устрою, який отримав назву «шляхетська демократія» ,яка арактеризується наявністю широких прав дворянства ( шляхти) в управлінні країною..Ідеали:. Сейм складався із двох палат — Сенату і Посольської ізби. До Сенату входили магнати, які обіймали вищі державні посади, та представники вищого духовенства. До Посольської ізби належали депутати, які обиралися на сеймиках (з’їздах місцевої шляхти) Особливу рису польської шляхетської демократії становило, як відомо, славнозвісне liberum veto, інтерпретоване часто-густо як граничний прояв «польського індивідуалізму».Політичною свободою і громадянськими правами користувалася в Польщі виключно шляхта і що тільки шляхта, багатонаціональна і багатомовна. Шляхетська вільність виявилася і в релігійному питанні. Польські протестанти вимагали підпорядкування католицької церкви королю, передачі церковної власності державі, скасування десятини та введення оподаткування духовенства.Наслідки: Наслідком введення в дію принципу «вільного вето» (заборони). Якщо хоча б один із депутатів сейму вимовляв: «Не дозволяю», рішення не приймалось, навіть коли всі інші за нього проголосували. Почалися постійні зриви в роботі сейму. Нерідко траплялось, що депутати роз'їжджались по своїх маєтках, так нічого й не вирішивши. Саме тоді стали казати, що Польща тримається непорядком. Річ Посполита стрімко рухалася до занепаду.