30. Рух опору в Польщі часів Другої світової війни

Поразка армії не зломило волі польського народу продовжувати боротьбу з агресорами за незалежність. Першочерговим завданням було забезпечення наступності державної влади. 30 вересні 1939 р. до Парижі було створено польський уряд в еміграції. Провідні позиції в ньому займали представники чотирьох головних антісанаціонних партій (селянської, соціалістичної, національно-демократичної і партії праці). Опозиція зуміла суттєво обмежити повноваження президента на користь прем'єра.

На Заході була сформована польська армія, що налічувала в 1940 р. більше 84 тис. військовослужбовців. Після розгрому Франції, уряд і частина армії (близько 20 тис.) перебралися до Великобританії.

Одночасно йшло становлення руху Опору в окупованій країні. Вже у вересні 1939 виник ряд таємних військових організацій, найбільшою з яких був Союз збройної боротьби, 1942 р. - Армія Крайова (АК). Власні збройні формування створили практично всі політичні партії.

Окупанти, незважаючи на всі зусилля, так і не зуміли налагодити тотальний контроль над усіма сторонами життя польського суспільства в генерал-губернаторстві. Найбільш важливі для нього прояви суспільно-політичної активності перейшли в підпілля. Широкий розмах придбала непідцензурна видавнича діяльність, були створені система таємного середньої та вищої освіти, організації для ведення культурно-освітньої та виховної роботи. Діяла підпільна система правосуддя, спрямована проти зрадників і колабораціоністів.

Важливим елементом національного життя поляків були католицька та інші церкви.

У Згідно зі вказівками військового і політичного керівництва Армія Крайова повинна була займатися збиранням і підготовкою сил для загального збройного повстання в момент звільнення Польщі союзниками і польською армією, існувала на Заході. Довгий час польський рух Опору, пов'язане з урядом в еміграції, утримувалося від активної збройної боротьби. До кордону 1942-1943 рр.. в його бойової діяльності переважали диверсії, що здійснювалися спеціально створеної для цього структурою. Лише наприкінці 1942 р., коли гітлерівці приступили до виселення поляків з району Замостя, Армія Крайова змушена була перейти тут до активним партизанських дій. Кілька більш широко АК стала практикувати активні форми боротьби після розгрому німецьких військ під Сталінградом.

Героїчну сторінку в історію боротьби польського народу з німецькими окупантами вписали повстанці варшавського гетто. 19 Квітень 1943, коли почалася остаточна ліквідація столичного гетто, члени Єврейської бойової організації чинили збройний опір фашистам, тривало більше півмісяця, до 8 травня. Були також ліквідовані інші гетто в ряді польських міст, а що містилися в них євреї знищені на місці або вивезені до концентраційних таборів Треблінка, Майданек і ін

Самостійним, незалежним від уряду в еміграції і делегатури було течія в русі Опору, очолюване комуністами. До восени 1943 р. комуністи не висували програми революційних перетворень у повоєнній Польщі, виходячи з прийнятої міжнародним комуністичним рухом у червні 1941 м. установки, що головні зусилля всіх патріотичних сил слід зосередити на збройній боротьбі проти гітлерівців, щоб прискорити звільнення батьківщини.

5 січня 1942 була утворена Польська робоча партія (ППР). Серед її перших практичних кроків було створення Гвардії Людової. За чисельністю вона поступалась Армії Крайовій. Армія Людова розгорнула в 1944 р., коли її загони почали отримувати зброю від Польського партизанського штабу, створеного в СРСР.

У 1943 ППР вступила в переговори з Делегатуру(підпільний орган виконавчої влади) про рівноправне співробітництво. Але вони закінчились безрезультатно.