Тема №7. Філософія Нового часу. Література:

1. Петрушенко В.Л. Основи філософських знань. Навчальний посібник, Львів- 2007.с.50-61

2. Надольний І.Ф. Філософія. - Підручник.-К., 2002.

В епоху Нового часу сформувались такі засади та елементи європейського цивілізованого життя, які діють і по-сьогодні, а деякі з них - майже без змін. Йдеться перш за все про формування основ індустріального суспільства. За часом ця епоха охоплює період із XVII ст. по кінець XIX ст. Після цього починається період так званої "новітньої історії", що триває по наш час. Проте філософія цього періоду завершується першою третиною XIX ст., що свідчить про твор­чий характер людського мислення. ХVІІІ століття в історії Європи часто називають "віком Просвітництва". Для цього періоду характерна впевненість у величі людського розуму. Вся історія людства, на думку просвітників,— це «попередня» історія. Уся майбутня історія повинна бути розбудована на засадах Розуму. Гармонійність, злагода у природі, «продовженням» якої є людина, повинні існувати також і в суспільстві. Запорукою тому може бути поширення знань, освіти, а найціннішими знаннями слід вважати знання моральних доброчесностей.

Питання до самоперевірки:

1. Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу.

2. Філософія Нового часу про світобудову.

Тема № 8. Німецька класична філософія та філософія марксизму. Література:

1. История философии.- Р-Д., 1999.

2. Філософія. Підручник. (За ред. В.Г. Кременя та інш.) –Харків, 2001.

3. Спиркин А.Г. Философия, - М, 2000.

Німецька класична Філософія була завершальним етапом розвитку філософії Нового часу та останньою формою класичної європейської філософії. Німецька класична філософія сконцентрувала і водночас вичерпала інтелектуальний потенціал філософської думки класичного типу. Саме тому її виділяють в окремий і особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.

Принципи, введені німецькою класичною філософією:

1. Активності.

2. Системності знання.

3. Розвитку.

4. Рефлексії.

5. Початок німецької класичної філософії пов’язаний з діяльністю Іммануїла Канта. У філософській діяльності І.Канта виділяють три періоди:

6. Докритичний.

7. Критичний.

8. Антропологічний.

Георг Вільгельм Гегель у своїх працях надав ідеям класичної філософії системно-завершеного вигляду. До його філософської системи входили як найважливіші досягнення попередньої філософії, так і філософське осмислення основних сфер людського пізнання та життєдіяльності.

Л.Фейербах акцентував місце людини, отримав назву «антропологічного принципу» у філософії.

Найбільш впливовим з філософських течій, що вийшли з гегельянства, став марксизм. Засновники Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, вважали, що в XIXв. Наука сама спроможна давати відповіді на всі найважливіші питання людського буття.

Питання до самоперевірки:

1. Місце німецької класичної філософії в історії новоєвропейської філософії.

2. Філософія марксизму про предмет та завдання «наукової філософії».

ТЕМА № 9. Зарубіжна філософія XIX-XX століть та її основні напрямки розвитку