58. Гражданская типография на украине в XIX – нач. XX ст.

У пореформений період у зв’язку з розвитком капіталізму книгодрукування почало інтенсивно розвиватися. Осередками книгодрукування в той час стали Київ, Харків, Чернігів, Полтава, Одеса і Львів. Особливе значення у виданні наукової літератури мали друкарні Києва та Харкова.

Українська ліберальна буржуазія та буржуазно-націоналістичні кола здійснювали активну видавничу діяльність через громади ,”Просвіти”, земства тощо. Проводячи великодержавну шовіністичну політику, царський уряд переслідував національні культури народів, що населяли Російську імперію, у тому числі й українського народу. Валуєвський циркуляр 1863р. та Ємський акт 1876р. обмежували видання книг українською мовою. Їх намагалися друкувати в Москві, Петербурзі й за кордоном (Лейпцніг, Женева та ін). Книгодрукування українською мовою проводилося здебільшого на громадських засадах на кошти окремих осіб і громадських організацій.

На Західних українських землях після конфіскації „Русалки Дністрової” (1837) друкування книг українською мовою було заборонено аж до революційних подій 1848р.

На початку XIX в. книги друкувалися переважно в казенних друкарнях — Сенатської, Академії наук, друкарні військового міністерства і морської друкарні — в Петербурзі; Університетської і Синодної — в Москві. У 1807 р. був виданий високий рескрипт про відкриття друкарень у всіх губернських містах.

У 1817-1819 рр. уряд відпустив величезні кошти на технічне оснащення друкарні Експедиції заготовляння державних паперів, розрахованої на щорічний випуск «для приросту доходів скарбниці» до 2 млн. листів асигнацій і 9-10 млн. листів гербового паперу. У друкарні друкувалися і деякі книжкові видання. З 1802 р. у зв'язку з дозволом відкривати вільні друкарні зростає число друкарень, що належать приватним особам. Якщо в 1802 р. в столиці налічувалося 5 вільних друкарень, то в 1811 р. їх вже близько 20. Швидко зростало число друкарень в Москві, в провінції.

На початку XIX в. деякі освічені представники дворянського класу, колекціонери і бібліофіли займалися виданням книг, вкладаючи в нього часто все свій стан. Кращі з них керувалися щирою зацікавленістю в долях російської науки і літератури, бажанням послужити на благо російської просвіти.

Проникнення товарно-грошових відносин в книжкову справу сприяло розвитку комерційних видавництв.

Якщо видавці-меценати не прагнули отримувати вигоди з випуску книг, то видавці-комерсанти основною задачею ставили прибуток, відносилися до книги як до товару і будували свою роботу з урахуванням попиту на книжковому ринку в першу чергу. Це були підприємства буржуазно-підприємницького характеру. Звичайно, і комерційні видавництва не могли не враховувати потреби суспільного розвитку, розуміли культурне, освітнє значення книги, випустили немало цінних наукових, художніх і інших творів. Їх видання робили вплив на читачів, формували їх смаки, пристрасті. Але книжкова продукція цих видавців відрізнялася строкатістю. У деяких вона мала чисто «ринковий» характер і по духу була суто вірнопідданською. Інші видавці-комерсанти обмежувалися культуртрегерським завданням в рамках самодержавно-кріпосницької дійсності. Треті були не чужі ліберально-буржуазним устремлінням.

Економічне, політичне і культурне становище України у І половині XIX ст. Основні напрямки книжкової справи. Зростання суспільних потреб в друкованій продукції Реформа освіти, здійснена царським урядом. Відкриття Харківського (1805р.) і Київського (1834р.) університетів. Видавнича діяльність університетів. "Опыт риторики" - перша книга, видана друкарнею Харківського університету. 1805 - 1814рр.: найбільш сприятливий для роботи друкарні. коли університети мали право власної цензури. Відкриття при університеті Товариства наук. Невдала спроба налагодити випуск доповідей його членів у 2^х друкованих органах: "Праці " (латинню) та "Денні записки" (російською мовою). Початок у 1819р. періоду найбільш важкої для університету цензури, коли право його власної цензури скасоване і вимагається цензура навіть перевидань. Новий цензурний статут 1826р., пов'язаний з забороною друку україномовної книги. Значне зменшення обсягів друкованої продукції.

Важкі умови роботи друкарні Київського університету. Непродуктивна робота друкарні впродовж 1834 - 1861рр. Пожвавлення роботи друкарні в післяреформений період.

Видавнича діяльність Києво-Печерської Лаври та друкарні Київської духовної академії Намагання Лаври повністю підпорядкувати собі академічну друкарню Розширення друкарні Києво-Печерської Лаври в першу третину XIX ст. Сувора цензура Необхідність цензури книг духовного і гражданського змісту. Право безцензурного друку перевидань книг Московської синоідальної друкарні. Введення указом Синоду від 1824 року вимоги подвійної (гражданської і духовної) цензури для друку класичних, історичних і морально-етичних книг.

Приватні га казенні друкарні в книжковій справі України першої половини XIX ст. Друкарня І.Вальнера (1846 p.). Випуск нею книг російською, латинською, німецькою, французькою монами. альбомів, краєвидів Києва, нот. Друкарня Ф.Гліксберга (1845 p..) і видання книг російським гражданським шрифтом. Приватні друкарні Одеси (Брауна, Неймана і К, Ніцше, Францова та Калловича, Садовського. Одеська казенна друкарня. Казенні друкарні в Полтаві, Житомирі. Сімферополі, Херсоні. Зростання кількості казенних друкарень

Відсутність до 40-х років XIX ст. гражданських друкарень в Західній Україні „Буквар, новим способом уложенный..." та „Спосіб борзо виучити читати" Й.Кобринського (1842 р.) перші iз Західній Україні книги гражданського друку. Львівська казенна друкарня та приватні друкарні Міллера, Шнайдера, Оссолінських, Поремби, Львівська Ставропігійська друкарня. „Книжниця читальная для начинающих" О.Духновича перший на Закарпатті букквар.

Друкування української книги за межами України. Москва і Петербург як центри українського друкарства першої половини XIX ст. ,,Руська трійця" і друкарство у Будапешті та Відні.

Цензура в законодавство про друкування. Відміна указів, що обмежували приватну підприємницьку діяльність у видавничій справі. Цензурний статут 1804 р. Встановлення поліцейського нагляду за друком. Закони про цензуру 1826-1828 pp. Цензурний терор в Російській імперії, створення таємного цензурного комітету.