1.2. Основні показники оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

Ліквідність і платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їхньої діяльності в ринкових умовах функціонування, а також за умови нестабільності зовнішнього середовища. Вона визначає не тільки успішне функціонування чи банкрутство підприємства, а також його взаємовідносини з партнерами, суб’єктами фінансового ринку, державою.

Мета і зміст аналізу ліквідності і платоспроможності досить індивідуальні й частіше визначаються тим, хто використовує його результати. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять насамперед кредиторів підприємства, оскільки саме вони свідчать про його здатність погасити свої зобов’язання, а також є надзвичайно важливими для менеджерів та власників підприємств. Як було зазначено у попередньому питанні, аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства слугує базою для визначення фінансового стану суб’єкта господарювання загалом. Зважаючи на це, вважаємо за доцільне у таблиці 1 відобразити фінансові показники, які мають особливий інтерес для трьох основних груп користувачів: менеджерів фірми, власників капіталу (великих акціонерів), кредиторів.

На основі аналізу напрацювань вчених–економістів, що досліджували дану проблему, можна сформулювати наступні основні функції аналізу ліквідності і платоспроможності підприємств :

• виявлення тенденцій, закономірних та локальних змін значень основних показників та їх інтенсивності, впливу факторів на ці зміни, відповідності цільовим орієнтирам;

• аналіз можливостей виникнення різноманітних ризикових та несприятливих ситуацій, їх інтенсивності та динаміки, а також факторів, що на них впливають;

• визначення різного роду відхилень від нормативних значень, структурних деформацій та диспропорцій;

• виявлення потенційних можливих змін та росту показників ліквідності та платоспроможності підприємств, явищ і процесів, які їм притаманні;

• нейтралізація та попередження відхилень від норм, структурних деформацій та диспропорцій, ризикових та несприятливих ситуацій, виявлення сукупності факторів, що підлягають регулюванню, шляхів і засобів їх реалізації;

• контроль за ефективністю використання ресурсів, дотримання різноманітних соціальних стандартів та норм, виконанням прийнятих управлінських рішень [39].

Таблиця 1.5.

Цілі аналізу фінансового стану через призму оцінки ліквідності і платоспроможності підприємства

Менеджери	Власники	Кредитори
1 – ша мета – Аналіз виробничої діяльності: Коефіцієнти прибутковості Аналіз витрат Операційний важіль Аналіз податкових платежів	1-ша мета – Прибутковість: Дохідність власного капіталу Прибуток на акцію Курс акцій Дохідність акцій Інвестиційна вартість бізнесу	1-ша мета - Ліквідність: Коефіцієнт поточної ліквідності Ліквідаційна вартість Грошові потоки
2-га мета – Управління ресурсами: Оборотність активів, запасів та дебіторської заборгованості Управління оборотним капіталом Характеристика кредиторської заборгованості Терміни погашення дебіторської та кредиторської заборгованості	2-га мета – Розподіл прибутку: Дивіденди на акцію Поточна дохідність акцій Коефіцієнт виплати дивідендів Коефіцієнт покриття дивідендів	2-га мета – Фінансовий ризик: Частка боргу в активах Власний оборотний капітал Коефіцієнт фінансового ризику Співвідношення позикового та власного капіталу
3-тя мета – Дохідність: Дохідність активів Маржа прибутку Вартість капіталу Грошовий потік на інвестиції	3-тя мета – Ринкові показники: Динаміка курсу акцій Співвідношення ринкової, економічної і балансової вартості акцій	3-тя мета – Обслуговування боргу: Прострочена заборгованість Коефіцієнт покриття боргових зобов’язань Коефіцієнт покриття відсоткових виплат

Джерело: Cкладено автором на основі: [36, 43,с.13]

Для оцінки ліквідності і платоспроможності підприємства використовують такі основні прийоми:

• Аналіз ліквідності балансу

• Оцінку відносних показників ліквідності та платоспроможності

В аналізі ліквідності балансу використовують дві оновні групи методів:

• Метод групування активів за рівнем ліквідності, а пасивів – за терміном погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу відповідні групи активів і пасивів зіставляються між собою;

• Метод коефіцієнтів, які характеризують різні рівні відносної ліквідності балансу ( миттєвої, абсолютної, поточної).

Окрім оцінки ліквідності і платоспроможності суб’єкта господарювання на основі системи показників не менш важливим для успішного управління підприємством є усвідомлення основних теоретичних методичних підходів, що класифікуються за низкою ознак:

• За глибиною проведення;

• За формуванням вихідної інформації;

• За вартісною оцінкою;

• За фактором часу;

• За структуризацією активів та пасивів.

Детальніша характеристика цих ознак схематично зображено в Додатку

Перевірка синхронності надходження і витрачання фінансових ресурсів - основне завдання аналізу ліквідності балансу. Ліквідність балансу виявляється через ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами. Чим швидше актив трансформується в грошову форму, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові активи.

Для того щоб здійснити аналіз ліквідності балансу потрібно порівняти статті активу, що розміщені в порядку спадання ліквідності та згруповані за ознакою ліквідності, зі статтями пасиву, що розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань і згруповані за ознакою термінів .

У міжнародній практиці, залежно від здатності активів набувати грошової форми розповсюджена наступна класифікація:

- абсолютно ліквідні активи(А1) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, короткотермінові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей, оскільки вони завжди готові для здійснення платежів;

-високо ліквідні активи(А2)- це активи, для перетворення яких на грошові засоби потрібен деякий час. Включають дебіторську заборгованість, отримані векселі, а також готову продукцію та відвантажені товари ;

- середньо ліквідні активи(А3) - запаси, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, інші оборотні активи;

-важко ліквідні активи(А4) - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду [30].

Наведена класифікація активів є умовною, наповненість кожної з груп залежить від ряду факторів, а саме від від виду продукції і запасів, умов договору, платоспроможності покупця, економічної ситуації тощо. Але логіка в даній класифікації така, що «дебітори» знаходяться ближче до отримання грошей, ніж «запаси». Це пов'язано з тим, що утворенню дебіторської заборгованості передував пошук покупця, укладання договорів з ним, визначення умов оплати тощо, в той час як стосовно «запасів» цього ще не робилося.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:

1.Найбільш термінові зобов’язання (П1) — кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позики не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу) .

2. Короткострокові пасиви (П2) —це короткотермінові кредити банків, поточна заборгованість за довготерміновими зобов’язаннями, векселі видані, доходи майбутніх періодів до року.

3.Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви — статті ІІI розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання».

4. Постійні пасиви (П4) — статті I розділу балансу «Власний капітал» [59].

Отже, активи і пасиви підприємства залежно від ступеня їх ліквідності можна згрупувати наступним чином:

Таблиця 1.6.

Групи активів	Умовне позначення/ Порядок розрахунку за даними балансу (рядки)	Характеристика	Група пасивів	Умовне позначення / Порядок розрахунку за даними балансу (рядки)	Характеристика
Високо-ліквідні	А1 / 1160+1165	Грошові кошти та їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції	Найбільш термінові	П1 / Сума із 1615 до 1660	Кредиторська заборгованість та інші короткострокові пасиви
Швидко-ліквідні	А2 / Сума із 1125 по 1155	Дебіторська заборгованість	Коротко-строкові	П2 / 1600+1610+1660+ +1665+1690	Короткострокові кредити та позикові кошти
Повільно-ліквідні	А3 / 1100+1170+1190+1200	Матеріальні цінності, запаси і витрати	Довгострокові	П3 / 1595+1700	Довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви
Важко-ліквідні	А4 / 1095	Необоротні активи	Постійні	П4 / 1495	Джерела власних коштів

Джерело: Розроблено автором на основі [21]

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів. Баланс Вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу, навпаки - їхнє виконання свідчить про те, що поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства. В цьому випадку обов’язкове виконання останньої з нерівностей, яка носить балансуючий характер. Економічний зміст останньої нерівності полягає в тому, що у підприємства наявний власний оборотний капітал і відповідно дотримуються мінімальні умови фінансової стійкості [24]

Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються, з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу оцінити поточну ліквідність. Порівняння активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов’язаннями відображує перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час.

Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі зіставлення надходжень і платежів.

Вивчення співвідношень зазначених вище груп активів і пасивів за кілька періодів можна встановити тенденції в структурі балансу та його ліквідності [17, с .238-240].

Матриця збалансування ліквідності є важливим інструментом управління ліквідністю балансу. Хоча визначення лише розривів ліквідності і напрямків їх збалансування замало для комплексного управління ризиком ліквідності

Елементом матриці збалансування ліквідності є сума відповідної групи активів, спрямована на покриття певної групи пасивів. У заголовку стовпчиків розташовані групи пасивів, які необхідно профінансувати. В матриці ліквідність активів спадає згори до низу, терміновість пасивів відповідно зростає зліва направо.

Алгоритм заповнення елементів матриці виглядає наступним чином. Активи з високим ступенем ліквідності спрямовуються на погашення найбільш строкових зобов’язань. Якщо є надлишок ресурсів, то він спрямовується на погашення пасивів з більшим терміном виконання, нестача активів для погашення відповідної групи пасивів компенсується використанням групи активів з меншим ступенем ліквідності.

Сутність відносних показників ліквідності вказують на збалансованість поточних зобов’язань та оборотних активів підприємства та свідчать про рівень ризику наявності розривів у платіжному календарі. Значення цих коефіцієнтів, що знаходиться в межах нормативних значень, свідчать про збалансованість структури капіталу суб’єкта господарювання, здатність підприємства відповідати за своїми короткостроковими зобов’язаннями, тобто вчасно погашати наявні борги та правильно організовувати готівкові та безготівкові розрахунки підприємства. Цей процес базується на перетворенні оборотних активів у грошові засоби для подальшого спрямування на розрахункові рахунки постачальників, зарплатні рахунки персоналу, у бюджетні фонди тощо.

Таблиця 1.7

Матриця збалансування ліквідності

Усього по групі

Групи активів

Разом пасивів

П1

П2

П3

П4

/////

/////

/////

/////

////////////////

Групи активів

А1

/////

/////

А2

/////

/////

А3

/////

/////

А4

/////

/////

Разом активів

/////

////////////////

Джерело : [13]

Визначення фінансових коефіцієнтів ґрунтується на співвідношенні між окремими статтями фінансової звітності. Загальна методика аналізу цих коефіцієнтів полягає у їх порівнянні із теоретично обґрунтованими величинами, середньогалузевими нормами або аналогічними даними підприємства за попередні роки.

Незважаючи на те, що в зарубіжній практиці схема розрахунку показників використовується вже тривалий часу, у цілому так і нема єдиного погляду серед вчених і практиків щодо цієї проблеми. Найпроблемнішими сферами в теоретичному і практичному плані є:

1. відсутність чітко визначених відмінностей у поняттях «ліквідність» і «платоспроможність», і, як наслідок, часте їхнє ототожнення, яке нерідко супроводжується різноманітним порядком розрахунку показників платоспроможності та ліквідності;

2. відсутність термінологічної єдності: коефіцієнти ліквідності і платоспроможності за однакових методів розрахунку мають різну назву;

3. не вказуються рекомендовані значення цих показників з урахуванням галузевих особливостей (крім коефіцієнту загального покриття).

Здійснюючи оцінку ліквідності та платоспроможності підприємств України, та їх порівняльний аналіз, слід звертати увагу на галузеві особливості. Так, наприклад, порівняння показників ліквідності металургійної та інноваційної галузі, зважаючи на нормативне значення буде недоцільним. Розглядаючи галузеві особливості діяльності підприємств України, варто відзначити, що серед них є суб’єктивні – ті, які обумовлені фактичним станом управління суб’єктами господарювання в Україні, та об’єктивні – спричинені особливостями сільськогосподарського виробництва.

Основними показниками, які доцільно використовувати при оцінці ліквідності підриємства є коефіцієнт поточної, швидкоїабсолютної ліквідності а також інтегральний показник ліквідності балансу.

Загальну оцінку платоспроможності дає  коефіцієнт поточної ліквідності  (Current Ratio), що в економічній літературі називають також коефіцієнтом покриття, коефіцієнтом загального покриття. Він показує, наскільки поточні зобов’язання можуть бути погашені за рахунок оборотних активів.

Негативний вплив на діяльність підприємства чинить як недостатня ліквідність, так і надлишкова. Надлишкова ліквідність є результатом негативного управління підприємством і говорить про неспроможність менеджменту суб’єкта господарювання ефективно розпоряджатися залученими ресурсами. Така ліквідність спричиняє зниження рентабельності діяльності й навіть може привести до збитковості підприємства. Крім цього, надлишкова ліквідність створює інфляційний навіс в економіці країни. Це пов’язано з тим, що інфляція є монетарним явищем, а тому без відповідного економічного зростання, розширення готівки в касі підприємств є невиправданим явищем.

Коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

(1.1)

де Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності,

А1 – абсолютно ліквідні активи,     

 А2 – високо ліквідні активи;

А3 – середньо ліквідні активи;

П1 – найбільш термінові зобов'язання,

П2 – короткострокові пасиви.

 В цілому, на думку фінансових менеджерів, цей показник характеризує достатність оборотних активів для покриття поточних зобов’язань Значення його залежить як від галузі, так і від виду діяльності.

Нормативне значення коливається від 1 до 2. Визнано, що поточні активи мають вдвічі перевищувати короткострокові зобов’язання, тобто нормативне значення цього показника дорівнює 2. В західній обліково-аналітичній практиці використовується критичне значення коефіцієнта покриття прийняте за 1.

Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує норму, то можна стверджувати, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. Щодо висновку, то його можна розглядати з двох позицій: з позиції кредиторів підприємства цей варіант є найбільш прийнятним, з позиції менеджера, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватися незадовільним управлінням активами [45].

У країнах з розвинутою ринковою економікою коефіцієнту загальної ліквідності надається особлива увага при оцінці фінансової стійкості підприємства, оскільки він має ряд позитивних рис:

– по-перше, відношення відображає ступінь покриття поточними активами поточних пасивів (тому його і називають коефіцієнтом покриття);

– по-друге, перевищення поточних активів над поточними пасивами, яке забезпечує буфер проти збитків, що можуть виникнути при продажу або ліквідації поточних активів (крім грошових коштів). Як наслідок, відношення вимірює поле безпеки для покриття будь-якого можливого знецінення поточних активів. Наприклад, страйки та інші випадкові, непередбачені обставини можуть тимчасово призупинити надходження коштів;

– по-третє, це легкість отримання інформації для розрахунку, зручність та простота його обчислення [59].

Поряд із цим, існують і деякі обмеження використання даного показника:

– при розрахунку коефіцієнта не враховуються такі важливі фактори, як обсяг реалізації, витрати, прибуток, зміни умов господарювання, а ліквідність лише в деякому ступені залежить від наявних грошових коштів і в суттєво більшому від майбутніх надходжень;

– політика адміністрації підприємства в першу чергу спрямована на оптимізацію рівня виробничих запасів, витрат та дебіторської заборгованості, ефективне використання активів і, як наслідок, тільки в другу чергу, на ліквідність;

– поточний коефіцієнт не враховує мобільність капіталу фірми.

Фірма, що має на рахунку значні кошти та велику кількість цінних паперів, має вищий рівень ліквідності ніж та, у якої в складі оборотних активів накопичені значні товарно-матеріальні запаси [].

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Quick Ratio, Acid test) (іноді його називають коефіцієнтом "лакмусового папірця") показує можливість погашення поточних зобов’язань найбільш ліквідними. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш чітким показником ліквідності, тому що при його розрахунку беруться до уваги ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

Теоретично вважається, що нормативне значення повинно бути в межах від 0,7 до 1. В західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки. На практиці суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність із набагато нижчим коефіцієнтом швидкої ліквідності, наприклад 0,4. Тому для оцінки ліквідності необхідно проаналізувати тенденції зміни показника за певний період часу [63].

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( Cash Ratio) показує, яка частина короткострокових позикових зобов’язань (боргів) підприємства може бути за необхідності погашена негайно (наприклад, у випадку критичної ситуації). Він обчислюється як відношення грошових засобів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань і визначається за формулою:

Теоретичне значення, яке має бути не меншим 0,2 – 0,35. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 – 35 % погасити всі свої борги то його платоспроможність вважається нормальною.

У більшості суб’єктів господарювання значення коефіцієнта є значно нижчим норми. Та це не є підставою формулювання висновку щодо неможливості підприємства негайно погасити свої борги, бо є дуже мала ймовірність того, що усі кредитори підприємства одночасно можуть пред'явити йому свої боргові вимоги.

Також при розрахунку цього показника потрібно враховувати факт інфляції, адже, застерігаючись від знецінення, підприємство намагається не тримати великих сум в грошовій формі.

Незважаючи на широке використання коефіцієнтів ліквідності, в науковій літературі немає однозначного підходу, щодо визначення їх нормативних значень (таблиця). Нормативними документами в Україні, якими зазначаються норми коефіцієнтів ліквідності, є Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвержене Мінфіном від 26.01.2001року зі змінами від 04.01.2013року [4], Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій затверджена наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 року [6], Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, затверджена наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.1997 року [8], Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок) затверджені ДПА України (сьогодні ДФСУ) від 15.06.1998 року [7]

Таблиця 1.8.

Нормативні значення показників ліквідності підприємства

Назва показника			Автори, нормативні документи
	*	**	***	Косова Т.Д., Сіменко І.В.	Шморгун Н.П., Головко І.В.	Журавлюва Ю.Ю.	ТютюннкЮ.М.	Тринька Л.Я., Іванчук О.В.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0 збільшення	>0.2	0,2-0,35	>0.2	0.2-0.5	>0.2	>0.2	>0.2
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0.6-0.8	-	-	>1	0.7-0.8	>0.6	0.6-0.8	0.7-0.8
Коефіцієнт поточної ліквідності	>1	>2	1-1,5	>2	1.5-2.5	>1	>1	>2

* Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації

** Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок)

***Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій

Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій

Джерело: Складено автором

Слід також відмітити, що наведені у попередній таблиці нормативні значення різняться відповідно до мети аналізу. Так, банк, що оцінює кредитоспроможність підприємства, буде старатися завищувати нормативні значення показників платоспроможності з метою відбору надійних клієнтів. З іншої сторони, оцінюючи платоспроможність підприємства з метою оцінки ймовірності банкрутства, керівники навпаки занижують показники норми для запобігання процедури визнання підприємства банкрутом та впровадження санаційних заходів.

Узагальнену характеристику щодо сутності фундаментальних показників ліквідності підприємства можна побачити у наступній таблиці

Таблиця 1.9

Призначення показників ліквідності та їхні основні користувачі

Показник	Призначення показника	Найбільш зацікавлені особи
Коефіцієнт абсолютної активності	Показує, яка частина поточної заборгованості підприємства може бути погашена негайно на дату складання звітності, тобто яку частину короткотермінової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом	Постачальники ресурсів
Коефіцієнт швидкої активності	Показує, яка частина поточної заборгованості підприємства може бути погашена за рахунок надходжень від дебіторів	Кредитні установи
Коефіцієнт поточної ліквідності	Дозволяє виявити, наскільки поточні активи покривають поточні зобов’язання підприємства; характеризує бажану платоспроможність на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту всіх оборотних активів	Покупці, власники акцій та облігацій

Джерело:

Для комплексної оцінки ліквідності балансу визначається інтегральний показник ліквідності, який визначається за формулою 1.2.

де А1, А2, А3 – групи активів за ступенем ліквідності;

У1, У2, У3– питома вага активів в структурі балансу;

П1, П2, П3– групи пасивів за терміном виконання;

Х1, Х2, Х3– питома вага пасивів в структурі балансу.

Крім відносних показників ліквідність можна оцінюватии за розміром власних оборотних коштів або робочим капіталом. Робочий капітал - це величина оборотних коштів, що залишається у підприємств після розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями.

Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30% загального обсягу оборотних активів підприємства. Зростання показника робочого капіталу розглядається як позитивна тенденція. Чим більша частка оборотних активів сформована за рахунок власних джерел,тим більш ліквідним є підприємство.

Значення обсягу робочого капіталу прийнято визначати двома способами:

1. Метод знизу-робочий капітал визначається як різниця між мобільними активами і короткостроковими зобов’язаннями. За цим методом робочий капітал визначається як величина оборотних коштів, яка залишається у підприємства після розрахунку за короткостроковими зобов’язаннями. Він розрахвується за формулою:

де Рк(ВОК) – робочий капітал(власні оборотні кошти);

ОА – оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

2. Метод зверху – робочий капітал визначається як різниця між власним капіталом і сумою необоротних активів. У цьому випадку робочий капітал показує, яка частина власного капіталу спрямована на фінансування поточних активів.

В практиці розвинених країн довгострокові кредитні позики прийнято прирівнювати до власного капіталу, то величина робочого капіталу може визначатися так:

де Рк(ВОК) – робочий капітал(власні оборотні кошти);

ВК – власний капітал;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

НА – необоротні активи.

Рівень платіжної готовності – показник, що характеризує в якій мірі платоспроможність підприємства забезпечена грошовими коштами. Коефіцієнт платіжної готовності розраховується за формулою ( Кпл.г. ):

де ГК– грошові кошти, грн.;

КЗ, ДЗ – кредиторська і дебіторська заборгованості, грн.

Як правило одиницею виміру є відсотки.

Поточна платоспроможність характеризується такими величинами: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Коефіцієнт автономії – показник, який характеризує частку власних активів у загальній вартості підприємства. Коефіцієнт автономії розраховується за формулою ( Кавт. ):

де ВК – власний капітал, грн;

ВМ – вартість майна, грн.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт. >0,5. Збільшення значення цього показника вказує на покращення фінансової стабільності підприємства.

В Україні у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів, є більш фінансово стале, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. За кордоном, зокрема у Японії, вважають, що переважання власного капіталу над позиковим є, навпаки, ознакою застою, погіршення фінансового стану та основою для подальшого банкрутства підприємства. Так, японським компаніям властива висока частка залученого капіталу (до 80%). Вважається, що підприємство, що нарощує позиковий капітал, паралельно нарощує масштаби своєї діяльності та підвищує показники прибутковості та рентабельності

Коефіцієнт фінансової стабільності – показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою ( Кфс. ):

де ВК, ПК– кошти, відповідно власні і позикові, грн.

Нормальним (нормативним) вважається, Кфс. >1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Для прогнозу майбутнього стану платоспроможності підприємства фахівці пропонують обчислювати коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який розраховується за такою формулою ( Кввп. ):

де Кпл1 – коефіцієнт поточної ліквідності на кінець періоду;

Кпл0 – коефіцієнт поточної ліквідності на початок періоду;

Кпл.н – коефіцієнт поточної ліквідності нормативний (встановлений на рівні 2);

У – період відновлення (втрати) платоспроможності ( для періоду відновлення платоспроможності беруть 6 місяців, для періоду втрати платоспроможності – 3 місяці);

Т – тривалість аналізованого періоду (в місяцях).

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який має значення більше 1 засвідчує про тенденцію відновлення (втрати) платоспроможності підприємства на протязі шести (трьох) місяців. Значення коефіцієнта менше 1 показує протилежну тенденцію в звітному періоді [50].

Для аналізу перспективної (середньострокової) платоспроможності застосовують коефіцієнти фінансового левериджу, забезпеченості власними коштами, покриття, залежності та фінансового ризику.

Коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів) показує скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд із власними коштами та залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Обчислюється за наступною формулою:

де ДЗ – довгострокові зобов'язання, грн.

Нормальним (нормативним) вважається Кфл. >0,1.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами – показник, який показує, наскільки підприємство забезпечене власними активами. Його значення має бути >0,1. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким .

Розрахунок виконується за формулою ( Кзвк. ):

де Кзвк.– коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

ПЗ – поточні зобов’язання, грн.;

ОА – оборотні активи підприємства, грн.

Коефіцієнт покриття - універсальний коефіцієнт, який показує співвідношення поточних активів і пасивів, а також вказує на те скільки одиниць оборотних активів припадає на одиницю поточних зобов’язань Його значення має бути більше ніж 2 Отже, підприємство вважають платоспроможним за умови, якщо його загальні активи переважають над поточними зобов'язаннями.

Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 гривню власного капіталу і визначається за наступною формулою

(1.13)

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим показником до коефіцієнта автономії та визначається за наступною формулою:

(1.14)

Для комплексної оцінки платоспроможності варто розрахувати результативний показник, що розраховується на основі основних факторів, що впливають на успішність діяльності підприємства:

(1.15)

де К – результативний показник платоспроможності;

П / ПЗ – частка податків у поточних зобов’язаннях;

ЛА / П – співвідношення ліквідних активів та податків або коефіцієнт податкоспроможності;

ОЗ / ЛА – співвідношення основних засобів та ліквідних активів;

ВР / ОЗ – фондовіддача, яка характеризує ефективність використання основних засобів.

ДЗ / ВР – відношення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації.

КЗ / ДЗ – співвідношення кредиторської до дебіторської заборгованості;

ОА / КЗ – співвідношення оборотних активів та кредиторської заборгованості.

Отже, основною метою процесу аналізу стану платоспроможності підприємства є визначити причини фінансових ускладнень, тривалість протермінованих боргів і частоту їх утворення, а також можливості усунення виявлених проблем.