3.4 Державне управління зовнішньоекономічним сектором

У ринковій економіці держава здійснює регулювання зовнішньоекономічною діяльністю з метою захисту загальнонаціональних інтересів і безпеки країни.

Зовнішньоекономічна політика – це проведення урядом країни державної політики в галузі експорту та імпорту, митних зборів, тарифів, обмежень, залучення іноземного капіталу та вивозу капіталу за кордон, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних програм.

За допомогою зовнішньої політики держава забезпечує ефективний обмін і співробітництво з іншими країнами.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю визначається національними стратегічними завданнями щодо реалізації суб'єктами господарювання права на зовнішньоекономічну діяльність, захисту їх позицій на світовому ринку, запобігання недобросовісній конкуренції іноземних підприємств на внутрішньому ринку.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється головним чином тарифними та нетарифними методами регулювання. У наведеному аспекті виокремлюють три різновиди державної політики: автаркія, протекціонізм, фрітредерство.

Автаркія спрямована на створення самодостатньої та замкнутої економіки в державі, яка без зовнішньоекономічної діяльності задовольнить усі потреби в країні.

Протекціонізм – державна політика, спрямована на захист вітчизняного товаровиробника від іноземної конкуренції, шляхом запровадження заборони або обмеження на ввезення деяких товарів, встановлення високих митних тарифів на імпортні товари та ін.

Фрітредерство в сучасному розумінні – це державна політика, яка підтримує вільну торгівлю та виступає проти втручання у господарську діяльність підприємств.

Позитивний вплив на стан національної економіки та ефективність її зовнішньоекономічних зв’язків наступає за умов стимулювання розвитку експортного виробництва та експорту продукції, отриманої на основі застосування передових технологій і забезпечення імпорту продукції, необхідної для структурно-технологічного прогресу економіки країни.

До інструментів державної зовнішньоекономічної політики відносять такі: митні тарифи, мита, експортно-імпортні обмеження, обмінний курс валют, валютний контроль.

Для розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання створено Митно-тарифну раду, на яку покладається ряд функцій, а саме:

розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок;

підготовка та розгляд проектів законодавчих актів і міжнародних договорів України щодо митно-тарифного регулювання;

розроблення заходів, спрямованих на захист національного ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.

Правові основи тарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності закріплені в Законі України «Про Єдиний митний тариф України» від 5 лютого 1992 року №2097-ХІІ – що є систематизованим звітом ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі.

Цим Законом встановлені принципи та норми тарифної політики; порядок формування і застосування Єдиного митного тарифу України; види митних ставок, порядок їх нарахування та стягнення.

Україна протягом останніх років провела значну роботу щодо пристосування свого механізму зовнішньоторговельного регулювання до вимог ГАТТ/СОТ.

Відповідно до вимог СОТ середній рівень ставок національних митних тарифів не повинен збільшуватися, а може лише зменшуватися.

Збільшення тарифів на імпорт одного товару, має супроводжуватися зменшенням тарифу на інший товар.

З метою формування раціональної структури експорту деяких видів товарів і захисту внутрішнього ринку застосовуються режими квотування та ліцензування імпорту товарів.

Чим вище рівень економічного розвитку країни, чим різноманітніша система її зовнішньоекономічних зв’язків, тим меншу роль відіграють у її митній політиці суто фіскальні мотиви, тим більше ця політика характеризується комплексною стратегією створення сприятливих умов розвитку для національної економіки в сьогоденні та майбутньому.