- •Тема 5. Державне управління на регіональному рівні
- •Тема 1. Основи теорії державного управління
- •1.1 Мета і сутність державного управління як суспільного явища
- •1.2 Еволюція науки державного управління
- •1.3 Теорії соціології
- •1.4 Теорії менеджменту
- •Тема 2. Державна влада та державне управління
- •2.1 Державна влада як складова державно-владного механізму
- •2.2 Функції та методи державного управління
- •2.3 Сутнісна характеристика організаційної структури державного управління
- •Тема 3. Державне управління в окремих сферах суспільного розвитку
- •3.1 Цілі та функції державного управління економікою країни
- •3.2 Роль держави у розвитку підприємництва
- •3.3 Механізми інноваційно-інвестиційної політики держави
- •3.4 Державне управління зовнішньоекономічним сектором
- •3.5 Сутність, цілі та принципи соціальної політики держави
- •Тема 4. Роль різних гілок влади у процесі державного управління (Система органів державної влади в Україні: конституційні основи їх функціонування та роль в управлінні)
- •4.1 Конституційні засади побудови державної влади в Україні
- •4.2. Верховна Рада України та державне управління
- •4.3. Історичні витоки становлення інституту президентства в Україні
- •4.4 Повноваження Президента України щодо різних гілок влади
- •4.5. Система органів виконавчої влади України
- •4.6. Система органів судової влади в Україні
- •Місцеві суди.
- •Тема 5. Державне управління на регіональному рівні
- •5.1 Державна регіональна політика
- •5.2 Регіональна політика зарубіжних країн
- •5.3. Місцеві державні адміністрації як єдиноначальний орган загальної компетенції
- •5.4. Діяльність місцевих державних адміністрацій у горизонтальних і вертикальних проекціях
- •5.5. Місце та роль місцевого самоврядування в системі органів державної влади
- •5.6. Система місцевого самоврядування в Україні
- •5.7. Взаємодія і розмежування повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •Тема 6. Внутрішня організація та управління органу державної влади
- •6.1. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів публічної влади в Україні
- •6.2. Сутність і особливості менеджменту органу державної влади
- •6.3. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади
- •6.4. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •6.5. Підготовка та прийняття управлінських рішень в органах виконавчої влади.
- •6.6. Забезпечення законності в державному управлінні.
- •Тема 7. Відносини органів публічної влади в системі управління
- •7.1 Централізація та децентралізація у структурній організації державного управління
- •7.2. Управлінські зв'язки в системі органів виконавчої влади
- •7.3. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади
- •Тема 8. Ефективність державного управління. Державний контроль у сфері виконавчої влади
- •8.1.Загальна соціальна ефективність державного управління
- •8.2. Ефективність організації і функціонування суб'єктів державного управління
- •8.3. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб
- •8.4. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади
- •8.5. Методологічна основа організації контролю у сфері державного управління
- •8.6. Громадський контроль у державному управлінні
- •Тема 9. Актуальні проблеми державного та регіонального управління
- •9.1 Розвиток системи державного та регіонального управління рамках адміністративної реформи в Україні
- •9.2 Реформування місцевих органів влади та напрями регіональної політики
- •Рекомендована література
- •Питання для підготовки до екзамену
- •Державна влада як складова державно-владного механізму.
- •Сутнісна характеристика організаційної структури державного управління.
4.4 Повноваження Президента України щодо різних гілок влади
Повноваження Президента України щодо органу законодавчої влади
Під час формування Верховної Ради України Президент конституційно наділяється правом призначення позачергових виборів, правом розпуску парламенту та правом вимагати скликання позачергової сесії парламенту.
Маючи право вимагати скликання позачергової сесії, Президент України не наділений правом скликання чергової сесії парламенту та правом відкриття першої сесії парламенту після його чергових виборів.
Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради згідно з статтею 90 Конституції України.
У випадку розпуску парламенту, Президент призначає позачергові вибори до Верховної Ради України, які проводяться упродовж 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення її повноважень.
Повноваження Президента України в законотворенні мають місце на кожному етані законодавчого процесу. Хоча Президент не є присутнім у сесійній залі Верховної Ради під час обговорення того чи іншого закону, однак право на існування кожного закону залежить від його волі. Оскільки, після прийняття законопроекту Верховною Радою, він стає законом і за підписом Голови Верховної Ради України направляється Президенту України для промульгації (підписання, обнародування та офіційна публікація).
Одним з основних повноважень Президента України щодо функціонування парламенту України є його звернення із щорічними і позачерговими посланнями (мінімум два рази на рік) до Верховної Ради України, інформуючи в них про внутрішнє і зовнішнє становище України за минулий рік і намічаючи заходи вирішення основних завдань держави.
Повноваження Президента України щодо органів виконавчої влади
Повноваження Президента України щодо функціонування органів виконавчої влади є визначеними конституційно та залежать від рівня органу виконавчої влади в ієрархії органів: вищі, центральні та місцеві органи.
Президент України бере участь у визначенні керівника Кабінету Міністрів України та вирішує питання відповідальності уряду.
Він є Верховним Головнокомандувачем, має право видавати укази, має право законодавчої ініціативи, призначає значну кількість вищих посадових осіб держави.
Президент України виступає «носієм повноважень виконавчої влади» і входить до системи органів виконавчої влади функціонально – через певний обсяг своїх повноважень у сфері виконавчої влади, а саме:
призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку (п. 9 ст. 106 Конституції України) ;
призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; (п. 10 ст. 106 Конституції України) ;
Щодо функціонування місцевих органів виконавчої влади глава держави наділений правом скасовувати акти голів адміністрацій.
Призначення голів місцевих державних адміністрацій здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України (ч. 4 ст. 118 Конституції України).
Повноваження Президента України щодо органів судової влади
Повноваження Президента України щодо функціонування органів судової влади полягають у:
формуванні судів (призначення суддів і формування мережі судів) ;
призначенні третини складу Конституційного Суду України (п. 22 ст. 106 Конституції України) ;
Президент України бере участь у функціонуванні Конституційного Суду, маючи право звернутися до нього з поданням щодо вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів.
Президент України під час формування судів має такі повноваження: визначення мережі судів (створення і ліквідація судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів) і кількісного складу суддів місцевих, апеляційних і вищих спеціалізованих; призначення на посаду професійного судді вперше строком на п'ять років; звільнення з посади.
Допоміжні інституції Президента України
Президент України для реалізації наданих йому державою функцій утворює свій апарат (Адміністрація, консультативні і дорадчі органи та служби), більшість з яких за своїм статусом є допоміжними органами при главі держави, оскільки забезпечують виконання главою держави його повноважень.
У структурі допоміжних органів при главі держави, незалежно від форми державного управління, виділяють три основні групи:
органи, які мають забезпечити персональний статус глави держави (в Україні – Адміністрація Президента) ;
органи, які координують діяльність інших державних структур (Рада Національної безпеки та оборони України, Представники Президента в Конституційному Суді, Верховній Раді та Кабінеті Міністрів України, комісії, ради та інші консультативно-дорадчі органи) ;
органи, які представляють главу держави назовні, тобто формують імідж глави держави (прес-секретарі, патронатна служба).
Існує дві моделі організації главами держав свого оточення:
«Кругова» – декілька помічників мають право доповідати безпосередньо Президенту. Її недоліками є жорстка конкуренція, суперництво та конфлікти серед помічників.
«Пірамідальна». Більшість помічників доповідають по інстанції аж до керівника апарату, який потім спілкується з Президентом. Її недоліком є ризик отримати добре відфільтровану інформацію.
Визначені недоліки обумовлюють необхідність поєднання главами держав цих моделей залежно від ситуації.
Інститут Президента України: перспективи розвитку
Основними напрямками удосконалення статусу президентства в Україні мають стати напрямки, пов’язані з таким:
реалізацією основних конституційних положень щодо законності та демократизму функціонування інституцій держави і, зокрема, Президента України;
визначенням президентської влади в Україні та її місця і ролі у системі державної влади;
формальним наділенням Президента України, поряд з існуючими функціями, функцією узгодження діяльності органів державної влади;
удосконаленням існуючих правових норм і прийняттям нових, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з діяльністю Президента України;
необхідністю удосконалення правового регулювання взаємовідносин Президента України з Верховною Радою України та органами державної виконавчої влади.
Основою реалізації цих напрямків має бути відповідне законодавство. Президент (хоча і обраний всенародно) як орган у державі, не може стояти над гілками влади, оскільки це дає йому фактично неконтрольовану владу та відповідно ні про яку демократичну та правову державу не може іти мова.
У такому аспекті є необхідною функція арбітражу Президента України.
