Класифікація криз підприємства

Загальна назва кризи	Назва різновиду кризи	Підвид різновиду кризи	Причини, що обумовлюють виникнення кризи
Стратегічна	Виробнича	Інноваційна	Ігнорування потреби технологічних новацій, несвоєчасна або невдала модернізація, недофінансування науково-пошукових робіт, втрата технологій через нефункціонування
	Фінансова	Інвестиційна	Втрата довіри інвесторів, низька інвестиційна привабливість, недостатньо інтенсивний пошук партнерів, неефективна реалізація інвестиційного проекту, розкрадання коштів, корупція
Тактична (криза поточної діяльності)	Виробнича	Криза недовиробництва (дефіциту)	Високий попит на продукцію, наявність недостатнього обсягу потужностей, необхідних ресурсів, зриви у постачанні, зриви виробництва внаслідок нестачі електроенергії, проведення страйків, дії форс мажорних обставин
		Криза перевиробництва	Низький попит, високі ціни, високий рівень конкуренції, зриви у системі збуту проукції, наявність надлишкових потужностей
	Фінансова	Криза ліквідності	Низький рівень реалізації продукції, наявність значної дебіторської заборгованості, зокрема простроченої, недоступність зовнішніх джерел фінансування
		Криза платоспроможності	Існування значної кредиторської заборгованості, що не може бути покрита за рахунок активів підприємства
		Криза ефективності	Високий рівень затрат, ризький рівень доходів, отримання збитків, тривала збитковість, низька фондовіддача, оборотність, продуктивність праці, висока енерго-, матеріало- та трудомісткість виробництва

Стратегічна криза – це втрата соціально-економічного призначення, нездатність або низька здатність підприємства до розвитку. При цьому керівництву важко визначити місце господарського суб’єкта в оточуючому середовищі, його мету і завдання на перспективу та шляхи досягнення поставлених цілей.

Стратегічні кризи, що виникають на вітчизняних підприємствах, мають, як правило, одну причину – відсутність довгострокової стратегії розвитку.

Тактична криза (криза поточної діяльності) – це неспроможність (низька спроможність) підтримувати стабільне функціонування господарського суб’єкта. Ця криза виявляється через виробничу та фінансову сфери.

Кризи недо- та перевиробництва є наслідками стратегічних помилок підприємства, зокрема в сфері маркетингу при оцінці стану ринку, наявності загроз та впливу ймовірних подій на виробничу діяльність.

Криза у фінансах проявляється через падіння ліквідності, платоспроможності та ефективності. Так, внаслідок помилок при плануванні грошових потоків, а також реальних проблем надходжень коштів підприємство може потрапити у пастку кризи ліквідності. Якщо господарський суб’єкт не має достатніх страхових резервів або зовнішніх джерел фінансування, то подальше його функціонування ускладнюється аж до повної зупинки.

За інтенсивністю перебігу процесів криза поділяється на три стадії:

1. латентної загорози, коли відбувається накопичення негативних явищ та тенденцій, проте вони певний час відкрито не проявляються;

2. помірної та відкритої загрози, коли сформовані проблеми набувають постійного характеру і безпосередньо позначаються на результатах діяльності господарського суб’єкта. Для ліквідації наслідків цієї стадії необхідно докласти значних зусиль та використати повний комплекс заходів антикризового управління;

3. загрози руйнації, коли підприємство не може далі продовжувати функціонування. Воно потребує допомоги зовні. Його оздоровлення можливе лише за умови залучення додаткових зовнішніх ресурсів – матеріальних, фінансових, людських.

З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи, виявлення причин що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПІР).

Система раннього попередження та реагування – особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство з зовнішнього і внутрішнього середовища.

Система виявляє та аналізує інформацію про приховані обставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів.

Першочерговим завданням системи раннього попередження є своєчасне виявлення кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи прямої загрози його існуванню. Водночас за допомогою такої системи виявляються додаткові шанси для суб’єкта господарювання.

Етапи процесу створення стреми раннього попередження:

- визначення сфер спостереження;

- визначення індикаторів раннього, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;

- визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором;

- формування завдань для центів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємств);

- формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами – керівниками всіх рівнів.

Розрізняють дві підсистеми СРПІР:

1) систему зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства (спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підприємства);

2) систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище (предметом дослідження є завчасне прогнозування загроз, насамперед з боку контрагентів).

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення банкрутства підприємств.

2. Охарактеризуйте стадії банкрутства підприємств.

3. Які фактори впливають на виникнення банкрутства підприємств?

4. Що таке криза? Як класифікують кризу на підприємстві?

5. Розкрийте суть системи раннього попередження й реагування.

6.Дайте характеристику антикризовому управлінню підприємством та перелічіть його видм.

7. Які функції виконує антикризове управління? поясніть їх суть.