20. Сутність та складові конкурентоспроможності товару.

Конкурентоспроможнысть товару – це здатність товару бути кращим для споживачів порівняно з іншим товаром аналогом, завдяки кращим показникам та властивостям, які задовольняють потреби споживачів.

Розглядаючи сутність поняття конкурентоспроможності товару, належить підкреслити такі аспекти:

– Конкурентоспроможність товару може бути визначена лише внаслідок його порівняння з інш.товарами.

– Конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби.

О оювання конкурентоспроможності продукції може здійснюватись проведенням групових експертиз висококваліфікованими фахівцями, методом опитування споживачів, але найбільш конкретним методом оцінювання є її розрахунок на основі головних параметрів продукції.

Параметри оцінювання конкурентоспроможності:

- показники призначення, - показники надійності, - ергономічні показники, - естетичні показники, -якість, - ресурсоємність, -екологічність, -сервіс, -ціна, -цінність, -упаковка, -брендинг.

21. Сутність цінової політики підприємства. Основні фактори, що впливають на ціни.

Під ціновою політикою розуміють визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни в залежності від цілей і задач, розв'язуваних фірмою в короткостроковому плані й у перспективі. Розробка цінової політики є однією з основних функцій маркетингу, тому в рамках загальної цінової політики рішення за цінами погоджуються з цільовим ринком фірми, з образом і структурою маркетингу.

Система факторів, що впливають на цінову політику підприємства

В умовах вільного ціноутворення й самостійності підприємства у визначенні цін неминуче виникає питання у необхідності враховувати фактори, під впливом яких і складається ціна на продукцію.

Наприклад, Ф.Котлер пропонує наступну модель факторів ціноутворення:

1. Внутрішні фактори.

1.1. Цілі маркетингу.

1.2. Стратегія комплексу маркетингу.

1.3. Витрати.

1.4. Організація ціноутворення.

2. Зовнішні фактори.

2.1. Характер ринку і попиту.

2.2. Конкуренція.

2.3. Інші фактори зовнішнього середовища (економіка, торгові посередники, уряд).

22. Цілі ціноутворення

Виділяють три основні цілі ціноутворення, з яких може вибирати фірма:

1) на підставі збуту;

2) на підставі прибутків;

3) на підставі існуючого стану.

У першому випадку фірма зацікавлена в рості чи реалізації максимізації частки на ринку, у другому - у максимізації прибутку, одержанні задовільного доходу, оптимізації доходу від інвестицій чи забезпеченні швидкого надходження готівки. При цілях, заснованих на існуючому стані, фірма прагне забезпечити собі беззбиткове існування, в умовах гострої конкуренції і змін потреб клієнтів.

23. Ціноутворення на різних типах ринків.

Чиста конкуренція. Основні характеристики цього типу ринку таю*:

- велика кількість продавців, кожному належить незначна частка ринку, жоден

з них не впливає на рівень поточних цін; / товари повністю взаємозамінні і недиференційовані; / відсутність цінових обмежень.

Таким чином, на ринку чистої конкуренції ціни формуються тільки під впливом попиту і пропозиції. Орієнтир при ціноутворенні - ринкові ціни. Встановлення цін вище або нижче рівня, який склався на ринку, не виправдане. У першому випадку фірма ризикує втратити покупців, які віддадуть перевагу товарам за нижчими цінами (адже товари повністю взаємозамінні). Ціни нижчі за ринкові - втрачені прибутки.

Олігополія - ситуація, за якої:

- кількість фірм незначна або кілька з них домінують на ринку. Суто з формального погляду щодо позиції фірм вважається, що на оліг. ринку 3-4 великі фірми виготовляють більше половини продукції;

- товари недиференційовані (недифер. конкуренція) або диференційовані (диференційована олігополія);

- кожна фірма чутлива до маркетингових заходів, у тому числі до цінової політики конкурентів.

У розпорядженні фірми, яка діє в умовах олігополістичної конкуренції, кілька цінових стратегій: передусім стратегія цінового лідера, якщо фірма має відчутні переваги перед конкурентами, наприклад, за витратами. Відповідно інші фірми при цьому наслідують лідера, встановлюючи ціни, які не перевищують ціни лідера, - стратегія наслідування лідера.

Ще один варіант цінової політики в умовах олігополістичної конкуренції - координація дій при встановленні цін на товари, якщо, безумовно, це не заборонено законодавством. Прихована координація полягає в тому, що всі фірми-конкуренти, по-перше, при визначенні ціни використовують однакову норму прибутку, а по-друге, надалі під впливом ринкових факторів змінюють ціни в одному й тому ж напрямі.

Монополістична конкуренція. Для ринку монополістичної конкуренції характерно:

- велика кількість фірм і гостра конкуренція між ними;

- товари диференційовані, що сприяє формуванню переваг споживачів і визначає незалежність фірми від конкурентів тією мірою, в якій диференціація товару забезпечує її монопольне становище на ринку;

- легкість проникнення в ринок нових фірм (завдяки несхожості товарів і послуг,що пропонуються ринку);

- відмінність між товарами пояснює широкий діапазон цін на товари;

- вплив маркетингових заходів конкурентів менший порівняно з олігополістич-ними ринками;

- вдосконалення продукції, значна роль реклами торгових марок.

У центрі уваги на ринках монополістичної конкуренції -диференціація товару. Переваги, які споживачі віддають торговій марці, дозволяють отримати прибутки, вищі від загальноринкових. При цьому говорять про ринкову силу, яка дає змогу встановлювати вищі за конкурентні ціни. Зрозуміло, що ринкова сила більша у диференційованих товарів порівняно з подібними.

При монополістичній конкуренції актуальними є такі цінові стратегії: / встановлення цін за географічним принципом; / встановлення цін у межах товарної номенклатури; / стратегія цін на додаткові товари; / психологічна модифікація цін.

Монополія. Для ринку чистої монополії характерним є наявність одного продавця і багатьох покупців. Монополістом може бути і приватна фірма, і держава.

Якщо монополіст виступає в особі держави (наприклад, при визначенні цін, ціна проїзду в метрополітені, на комунальні послуги), підходи до ціноутворення інші. Це встановлення цін:

- нижче собівартості (з орієнтацією на ті групи населення, які не можуть сплатити повну вартість товару);

- на рівні, який покриває витрати;

- високі ціни (з метою обмеження споживання продукту).