Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фінал.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
102 Кб
Скачать
☆

1. Теорія пізнання і. Канта. Проаналізувати поняття «річ-в-собі».

Фундатором німецької класичної філософії був Іммануїл Кант. У центрі філософії Канта стоять проблеми теорії пізнання. Основне, чим відрізняється підхід Канта до вирішення цих проблем, порівняно з попередніми представниками різних філософських систем, полягає в то­му, що він здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб'єкта. Головне, за Кантом, не вивчення речей самих по собі, а дослі­дження самої пізнавальної діяльності людини. Перш ніж пізнавати світ, вважає Кант, потрібно пізнати своє пізнання, встановити його межі і мо­жливості. Це був великий поворот філософії до людини. Кант вважає, що людський розум пізнає не «речі в собі», а явища речей, результат їхньої дії на органи відчуттів людини. «Речі в собі» стають явищем завдяки апріорним формам споглядання (простір-час) та апріорним формам мислення (якість, кількість, причинність, реальність та ін.), тобто таким формам, які мають позадосвідне по­ходження. Наступна сходинка пізнання – це розум, який, за Кан­том, завершує мислення і при цьому, не створюючи нічого нового, він заплутується у невирішених протиріччях – так званих «антиноміях» чистого розуму. Кант вважає, що таких антиномій чотири, але вирішити їх неможливо, оскільки кожну з тез, що складають ан­тиномії, можна однаково логічно довести або спростувати. У своєму вченні про антиномії людського розуму Кант упритул підійшов до розробки діалектичної логіки, де протиріччя виступають як необхід­на умова розвитку знання.

У філософії Канта поєднані матеріалізм (визнання об'єктивного існування «речей в собі») та ідеалізм (твердження про апріорні фор­ми споглядання і розсудку) з агностицизмом (заперечення пізнання об'єктивної дійсності). Це своєрідний компроміс між матеріалізмом та ідеалізмом. Дуже глибокі думки висловлює Кант і в інших сферах, зокрема в галузі етики. Він багато пише про людину як частину природи, про людину як кінцеву мету пізнання, а не як засіб для будь-яких цілей, тобто визнає самоцінність людини. Кант ставив питання про спів­відношення понять людина і особистість. Відомий Кант і як творець вчення про надісторичну, незалежну від умов життя, загальну для всіх людей мораль. Він створив вчення про так званий категоричний імператив (закон, повеління), що існує в свідомості людей як Вічний ідеал поведінки. Наявність такого імперативу надає людині свободу і разом з тим в сукупності створює всезагальний моральний закон для суспільства.

2. Сучасна аналітична філософія. Осн. Ідеї і представники.

Аналітична філософія охоплює різноманітні філософські теорії, що склалися в XX ст. й дотримуються аналітичної традиції. Ця традиція утвердилася в Англії, США, Канаді, Австралії, потім набула поширення в Скандинавських країнах та Нідерландах. Зараз аналітична філософія енергійно розвивається в усьому світі, включаючи і Росію.

Різні концепції аналітичної філософії істотно відрізняються один від одного, але їм притаманні деякі загальні моменти. Це, насамперед, лінгвістичний поворот - переформулировка філософських проблем як мовних проблем та їх вирішення на основі аналізу мовних виразів; акцентування уваги на проблемі значення мовних виразів; використання різних методів аналізу з метою перетворення філософії в досить строго аргументоване знання.

Формування аналітичної філософії. Основоположниками аналітичної філософії є англійські філософи Джорф Мур (1873-1958) і Бертан Рассел (1872-1970), у яких можна знайти зачатки майже всіх форм аналізу, застосовуваних у цієї філософії.

Сучасна аналітична філософія. Слідом за Вітгенштейнів багато представників аналітичної філософії виходять з ідеї, що всі знання про світ дають наука і здоровий глузд; філософія ж займається не встановленням істин, а проясняє терапевтичної діяльністю по очищенню мови від "систематично вводять в оману висловлювань" (Г. Райл).

Американський філософ Віллард Ван Орман Куайн (1908-2000) висунув тезу про "невизначеність радикального перекладу", згідно з яким пропозиція завжди може розглядатися як значення не однієї, а безлічі різних речей. Наші висловлювання про світ постають перед судом чуттєвого досвіду не окремо, а у вигляді системи, яка стикається з досвідом тільки краями, і мова може йти тільки про виправдання всієї системи. Аналіз виступає як побудова логічно обгрунтованою теорії, що одержує своє виправдання за допомогою практичної ефективності системи.

Сучасна аналітична філософія не може бути виділена але якого-небудь змістовному базисного принципом. Її пов'язує не прихильність якомусь одному "зразку знання", а стильова спорідненість. Особливостями сучасної аналітичної філософії є методологічний і тематичний плюралізм, взаємодія з іншими напрямами філософської думки, що досліджують мову, плюралістичний реалізм і гуманізація.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]