2.Космологія Платона.

Загалом Платон написав 34 діалоги, «Апологію Сократа», «Закони», кілька листів, достовірність яких ставиться під сумнів. Ці листи переважно вважаються псевдо епіграфами – твори, приписані автору, які, насправді, не є автохтонними.

Платон завжди писав у формі діалогів зі спеціальною філософською термінологією. Він також , як і Сократ, вважав, що з диспуту народжується істина. Філософ вважав, що існує невидимий світ, що можна побачити у його вченні про ейдоси.

Один з відомих творів Платона – «Міф про печеру», у якому пояснюється місце філософії в житті людини. За цим міфом люди сидять у печері спиною до виходу, до світла, до просвітлення! Той хто розвертається і йде на світло – стає філософом. Люди, що є в печері вдаються до чуттєвого пізнання, а ті хто виходить покладаються ще й на раціональне, логічне мислення, що пояснює різницю в світогляді звичайних людей і філософів. «Міф про печеру» – твердження про те, що раціональне пізнання це відкриття згори, одкровення, прояв трансцендентного світу.

Платон вважає, що невидимий світ можна пізнати. Пізнаваність світу – один з основних принципів філософії. За Платоном світ формується так:

1.Є кілька ідей, з яких формуються певні геометричні фігури, з них в свою чергу виникають простір і час – основні атрибути універсаму (про це в наступних статтях з філософської пропедевтики).

2.Платон вважав, що є Деміург (митець, Бог) і є матерія, якій він надає певну форму. Тобто божественні ідеї формують світ. Виникають стихії та термоелементи, а вже з них все інше.

3.Водночас з’являється рух.

4.Видимий світ походить зі світу невидимого.

3. Охарактеризуйте сутність ірраціоналізму та волюнтаризму а. Шопенгауера.

Ірраціоналізм - напрям у філософії, що наполягає на обмеженості людського розуму в досягненні світу. Ірраціоналізм припускає існування областей світобачення, недоступних розуму, і досяжних тільки через такі якості, як інтуїція, почуття, інстинкт, одкровення, віра і т. п. Таким чином, ірраціоналізм затверджує ірраціональний характер дійсності. "Світ як воля і представлення". Артур Шопенгауэр послідовник Канта. Прибічник волюнтаризму (воля - вищий принцип буття).

Шопенгауэр виходить з думки про те, що ідеалізм і матеріалізм неправомірні, уразливі, помилкові, оскільки світ пояснюється на основі інших речей. Представлення - вихідна точка розпаду на об'єкт і суб'єкт. Представлення береться в розвиненому виді. У історичному плані з'являється з появою першого класу, хоч би класу комах. "Немає об'єкту без суб'єкта також як і немає суб'єкта без об'єкту". Друга складова світу - воля, деяка ірраціональна сила. Воля - поривши до життя. Представлення виникає на відповідь руху організмів у пошуках їжі. Шопенгауэр розрізняє стадії активізації волі. Вольові начала: 1. тяжіння, 2. магнетизм, 3. хімізм (неорганічні).

На живому рівні вища стадія - 4. мотивована воля (у людини). Мотиви можуть вступати в боротьбу. Існує початковий резервуар вольового початку - абсолютна воля. Початкова світова воля носить агресивний, злий характер. Абсолютна сліпа воля проявляється на рівні неорганічної природи. Проривається в органічний світ у пошуках їжі. Усе живе повинне рухатися, щоб знайти їжу. Усе до гіршого. Ресурси обмежені. З усім цим не можна нічого поробити, так влаштований світ.

Згідно Шопенгауэру, життя - це пекло, в якому дурень женеться за насолодами і приходить на розчарування, а мудрець, навпаки, намагається уникати бід через самообмеження - людина, що мудро живе, усвідомлює неминучість лих, а тому приборкує свої пристрасті і ставить межу своїм бажанням. Життя людини, по Шопенгауэру, - це постійна боротьба із смертю, безперестанне страждання, причому усі зусилля звільнитися від страждань призводять лише до того, що одне страждання замінюється іншим, тоді як задоволення основних життєвих потреб обертається лише пересиченням і нудьгою.

Білет 8