- •1.Культурно-історичні і соціальні умови виникнення філософії.
- •2. Назвати основні особливості та проблеми філософії Середньовіччя.
- •3. У чому полягає філософський метод г.В.Ф. Гегеля.
- •Визначити поняття світогляду. Назвати і охарактеризувати основні форми світогляду.
- •Основні школи ранньої грецької філософії. Загальна характеристика.
- •Визначити поняття релятивізм.
- •1. Релігія як тип світогляду. Основні характеристики та функції релігії.
- •1. Причини виникнення і основні функції моралі.
- •2. Поняття суб’єкту в європейській філософії.
- •3. Визначити поняття емпіризм.
- •2. Метафізика Аристотеля. Критика Аристотелем теорії ідей Платона.
- •3. Визначити поняття раціоналізм.
- •1. Проаналізувати особливості філософії доби Відродження.
- •2. Розкриписутъ практичної філософії Канта. Категоричний імператив.
- •3. Шо таке онтологія? Основна онтологічна проблематика.
- •1. Філософія Просвітництва: її сутність та основні представники.
- •2. Розкрити основні ідеї етики Аристотеля.
- •3. Визначити поняття агностицизм.
- •1. Людина як проблема філософії. Основні концепції філософської атропології
- •2.Космологія Платона.
- •3. Охарактеризуйте сутність ірраціоналізму та волюнтаризму а. Шопенгауера.
- •1. Етика Сократа. Вчення Сократа про благо.
- •2. Надайте характеристику позитивістським напрямкам філософії.
- •3. Визначити поняття матеріалізм. Основні різновиди матеріалізму.
- •1.Логіка Аристотеля та його вчення про метод
- •2. Свідомість як загально-наукова проблема
- •3.Сутність ідеалізму. Основні різновиди ідеалістичної філософії
- •1.Теорія ідей Платона. Основні положення
- •2. Обгрунтувати специфічність і відмінність філософії від побутового знання , релігії, науки, мистецтва
- •3. Проблеми істини в науці і філософії. Основні теорії істини
- •1. Теорія пізнання і. Канта. Проаналізувати поняття «річ-в-собі».
- •2. Сучасна аналітична філософія. Осн. Ідеї і представники.
- •3. Проблема буття у філософії. Головні підходи до її розуміння.
- •1. Основні положення філософії ф. Бекона.
- •2. Визначення поняття метафізика. Історія терміну та сучасне тлумачення.
- •3. Назвати і охарактеризувати головні течії сучасної філософії.
- •1.Проаналізувати основні положення філософії р. Декарта.
- •2.Скептицизм як філософія. Основні різновиди скептицизму.
- •3.Визначити поняття сутність. Головні філософські підходи до розуміння сутності.
- •Основні положення філософії Геракліта.
- •2.Онтологічне вчення Ансельма Кентерберійського.
- •3. Скептицизм д. Юма
- •1. Основні положення філософії б.Спінози. Визначення поняття субстанція
- •2. Філософія постмодерну. Загальна характеристика
- •3. Спір про універсалії. Дати характеристику номіналізму
- •1. Християнська філософія раннього середньовічча. Патристика.
- •2. Сенсуалізм Дж. Локка. Загальна характеристика
- •3.Визначити поняття дуалізм
- •1. Дати загальну характеристику давньоіндійської філософії.
- •2.Фома Аквінський
- •3.Вчення гуманізму
- •1. Учому полягає спір про універсалії. Дати характеристику реалізму.
- •2. Основні релігійно-філософські ідеї конфуціанства.
- •3. Загальна характеристика екзистенціалізму. Сутність екзистенціальної проблематики.
- •1.Поняття Філософія. Основні вчення філософії
- •2.Вчення Даосизму
- •3.Вчення про державу Платона
- •1. Що таке філософська проблема?Дати характеристику головних філософських проблем.
- •2. Релігійно-філософське вчення буддизму.
- •3. Загальна характеристика стоіцизму.
2. Розкрити основні ідеї етики Аристотеля.
Арістотель першим назвав етикою науку, що вивчає сферу людських стосунків, поведінку індивіда як розумної і суспільної тварини, визначив її місце в системі інших наук (між психологією — наукою про індивіда, його душу і політикою — вченням про державу).
У своїх студіях з етики Арістотель прагнув з'ясувати предмет цієї науки, природу щастя, сутність і види блага, здатність людини досягти його. Та найбільше філософ переймався сутністю доброчесності, досліджував види та можливості їх виховання, сутність і види справедливості.
У різних людей розуміння щастя різне. Серед основних способів життя він виокремив життя, сповнене насолод, державний і споглядальний способи. Найвищим Арістотель вважав споглядальний спосіб життя, який повною мірою доступний лише богам, а частково — мудрецям.
Зі щастям як найвищим благом пов'язані, за переконаннями Арістотеля, моральні якості людини. Характеризуючи чесноти, Арістотель вважав, що в людині існують рослинна душа (відповідає за споживання, ріст, розмноження), тваринна душа (від неї залежать відчуття жадання) і розумна душа (керується розумом), яка властива тільки людині.
Арістотель першим проаналізував структуру людської поведінки. Розглядаючи проблему свободи волі, він поділив усі людські дії на самохітні (довільні), несамохітні (недовільні) і змішані. Ідеалом морального життя Арістотель вважав життя мудреця, тому що споглядання істини є найприємнішим з усіх узгоджених з доброчесністю видів діяльності.
Також важливою в етиці Арістотеля є проблема справедливості. За його словами, цей термін має багато відтінків і означає як справедливість взагалі (правильну поведінку стосовно інших з погляду норм права, звичаїв або суспільної думки), так і доброчесність правильної поведінки стосовно інших. Справедливість у вузькому розумінні він тлумачив як особливу етичну доброчесність.
Отже, Арістотель певні етичні проблеми сформулював і спробував їх уперше розв'язати. Хоча його поглядам властиві й недоліки: історична обмеженість, політичні симпатії до. монархії, раціоналізм. Тому раба як власність іншої людини він залишив поза мораллю, жінок — за те, що пристрасті у них переважають над розумом, зараховував до істот "другого сорту".
3. Визначити поняття агностицизм.
Агностици́зм (грец. a — «не, без», грец. γνώσις — «знання, пізнання») — філософська установка, відповідно до якої неможливо однозначно довести відповідність пізнання дійсності, а отже — вибудувати істинну всеосяжну систему знання.
Агностицизм (грец. α-γνωστικισμός — від гностицизм (див. гнозис)) — філософський погляд, який доводить, що істинне значення певних тверджень — особливо метафізичних тверджень щодо теології, життя після смерті, або існування Бога, богів, божеств, або навіть об'єктивної дійсності — не осягається або, залежно від форми агностицизму, не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.
Білет 7
1. Людина як проблема філософії. Основні концепції філософської атропології
Філосо́фська антрополо́гія (від філософія та антропологія) — у широкому сенсі — філософське вчення про природу (сутність) людини; у вузькому — напрям (школа) в західноєвропейській, переважно німецькій, філософії першої половини XX століття, що виходив із ідей філософії життя (Дільтей), феноменології Гусерля та інших, у рамках якого робилася спроба відтворити цілісність поняття про людину шляхом використання і тлумачення даних різних наук — біології, психології, етнології, соціології і так далі.
Людина- діяльнісна істота, яка є основою суспільства, суспільного життя. Кожний філософ в різні епохи давав своє визначення що таке людина. Арістотель - людина є політичною істотою. Епоха Середньовіччя - людина є духовною істотою. Філософія Нового часу, І.Кант- людина є моральною істотою. 19-20 ст. К.Маркс - людина соціальна істота. Вона виникає в суспільстві, а поза суспільством не може стати людиною. З.Фрейд- людина є біологічною істотою.
Напрям, завданням якого є системне вивчення й обґрунтування сутності людського буття та людської індивідуальності. Нерідко термін «філософська антропологія» тлумачать у ширшому значенні — як філософське вчення про людину, або філософію людини. Щоб збагнути сучасний стан філософії людини, необхідний історичний екскурс розв'язання проблем людини. Кристалізація філософського розуміння людини, особливо на початкових етапах розвитку філософії, відбувалася на основі міфів, легенд, переказів і закладених у них ідей, образів, понять, а також своєрідного діалогу між міфологією та філософією, що тільки «спиналася на ноги» у своєму розвитку.