14.Будова та властивості м’язових волокон.

М'язове волокно є багатоядерної структурою, оточеній мембраною і містить спеціалізований скорочувальний апарат – міофібрили. . Крім цього, найважливішими компонентами м'язового волокна є мітохондрії, системи поздовжніх трубочок – саркоплазматична мережа (ретикулум), і система поперечних трубочок – Т-система. Функціональною одиницею скоротливого апарату м'язової клітини є саркомер; із саркомерів складається міофібрила. Саркомери відокремлюються один від одного Z-пластинками. Саркомери в міофібрилі розташовані послідовно, тому скорочення саркомерів викликає скорочення міофібрили і загальне вкорочення м'язового волокна. В період відносного спокою скелетні м'язи повністю не розслабляються і зберігають помірний ступінь напруги, тобто м'язовий тонус. Фізіологічні властивості скелетних м'язів: 1. Збудливість. Нижче, ніж збудливість нервової тканини. Збудження поширюється уздовж м'язового волокна. 2. Провідність. Менше провідності нервової тканини. 3. Рефрактерний період м'язової тканини більш тривалий, ніж нервової тканини. 4. Лабільність м'язової тканини значно нижче, ніж нервової. 5. Скорочення – здатність м'язового волокна змінювати свою довжину і ступінь напруження у відповідь на подразнення порогової сили.

15. види м’язових скорочень, поодинокі та тетанічні, ізотонічні та ізометричні.

1. Ізометричного скорочення – скорочення при незмінній довжинні м’яза. Довжина м’яза при скороченні залишається сталою, але змінюється її напруження (Н). В експерименті таке скорочення можна отримати, якщо ізольований м’яз закріпити з двох сторін та стимулювати електричним струмом. В умовах цілісного організму ізометричне скорочення буває, коли людина намагається, але не може підняти вантаж. 2. Ізотонічне скорочення – скорочення при незмінному напруженні м’яза. Напруження м’яза при його скороченні залишається сталим, а довжина змінюється (Δl). В експерименті таке скорочення можна отримати, якщо один кінець ізольованого м’яза закріпити, а інший залишити вільним та стимулювати. В умовах цілісного організму скорочення м’язів максимально наближується до ізотонічного, якщо відбувається згинання ненавантажених кінцівок. 3. Змішане (ауксотонічне) скорочення – скорочення, при якому змінюється довжина та напруження м’яза. Такий тип м’язових скорочень найчастіше зустрічається в умовах цілісного організму. В залежності від частоти стимуляції виділяють наступні види м’язового скорочення: 1. Одиночне – спостерігається у відповідь на одиничний стимул чи на їх серію (якщо інтервал між подразниками більший чи рівний тривалості одиночного м’язового скорочення). Виділяють такі періоди м’язового скорочення: - латентий період (1) – інтервал часу від дії подразника (П) до початку скорочення; - період скорочення (2) – під час цього періоду довжина м’яза зменшується; - період розслаблення (3) – під час цього періоду м’яз розслаблюється, його довжина збільшуєтся до вихідного рівня. 2. Тетанічне – спостерігається в умовах сумації одиночних м’язових скорочень (одне скорочення накладається на інше). Така сумація можлива, якщо м’яз подразнюється серією стимулів і кожен наступний стимул діє тоді, коли попереднє одиночне скорочення ще не закінчилось (тобто, інтервал між стимулами має бути меншим тривалості одиночного м’язового скорочення). Виділяють наступні види тетанічних скорочень: Зубчастий тетанус – виникає на базі одиночних скорочень, якщо кожен наступний стимул попадає на період розслаблення одиночого м’язового скорочення. Отже, інтервал між стимулами в серії має бути менший тривалості одиночного м’язового скорочення, але більший, чим cума тривалості латентного періоду і періоду вкорочення одиночного скорочення. Гладкий тетанус – виникає на базі одиночних скорочень, якщо кожен наступний стимул попадає на латентний період або період вкорочення одиночного м’язового скорочення. Отже, інтервал між стимулами в серії повинний бути меншим чи рівним сумі тривалості латентного періоду одиночного скорочення, але більше тривалості латентного періоду одиночного скорочення.

16. функції склетних і гладких м’язів, їх властивості.

Функції поперечно-смугастої мускулатури: 1) рухова – забезпечення динамічної та статичної роботи організму. Динамічна функція – це переміщення тіла в просторі і частин тіла відносно один одного, а статична – це підтримка певного положення тіла; 2) участь в акті дихання – вдих і видих проводяться за рахунок поперечно-смугастої дихальної мускулатури; 3) рецепторна – у поперечно-смугастої мускулатури розташовані різні види рецепторів – механо, хемо-, термо-, пропріорецептори, власні м’язові веретена, сухожильні тільця Гольджі. За рахунок рецепторів скелетна мускулатура пов’язана з центральною нервовою системою і організмом в цілому; 4) депонує – скелетна мускулатура є депо крові, в м’язах відкладається глікоген, містяться вода, мінеральні речовини; 5) участь у терморегуляції – при підвищенні температури тіла імпульси з периферії йдуть в центральну нервову систему – в центр терморегуляції. Однак пірогени (речовини хімічної, фізичної або біологічної природи, що викликають підвищення температури тіла) викликають зміну сприйняття центром терморегуляції теплових сигналів з периферії, в результаті чого нервові імпульси про підвищення температури тіла сприймаються, навпаки, як охолодження. Після цього організм запускає скоротливий термогенез – скорочення поперечно-смугастої скелетної мускулатури (тремтіння при лихоманці); 6) забезпечення емоційних реакцій – мімічна мускулатура особи. Функції гладких м’язів: 1) входять до складу стінок порожнистих органів, судинної стінки, райдужної оболонки ока, війкового м’яза і м’язів зв’язкового апарату матки (широка зв’язка); 2) підтримують форму органу і сталість тиску, особливо в кровоносних судинах; 3) забезпечують резервуарну функцію, утворюють сфінктери, які затримують вміст в певному відділі органу; 4) забезпечують спорожнення органу; 5) забезпечують просування вмісту в шлунково-кишковому тракті; 6) підтримують певний проміжок зіниці (м’язи райдужної оболонки ока