Державний формуляр лікарських засобів. Випуск другий. Київ, 2010

431

•Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin)* (див. також п.17.2.11. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: інфекції органів малого таза і статевих органів – простатит, аднексит, сальпінгіт, оофорит, ендометрит, тубулярний абсцес, пельвіоперитоніт, хламідіоз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: середні рекомендовані дози для дорослих – 250 - 500 мг 2 - 3 р/добу (протягом 5 - 14 днів або принаймні ще 3 дні після зникнення клінічних проявів інфекції); при інфекціях сечовивідних шляхів – по 250 - 500 мг 2 р/добу; курс лікування – 7 - 10 днів; при сполученні гонокової інфекції з хламідійною і мікоплазмовою – по 750 мг кожні 12 год протягом 7 - 10 днів.

•Офлоксацин (Ofloxacin)* (див. також п.17.2.11. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: г. та хр. інфекції сечостатевої системи (у тому числі гонорея, простатит), хламідійні інфекції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: всередину застосовують внутрішньо до або після їжі; дорослі приймають по 1 – 2 табл. 2 р/добу; максимальна добова доза становить 0,8 г; курс лікування – 7 – 10 днів (за показаннями прийом можна продовжити до 1 місяця); при неускладнених інфекціях сечових шляхів 200 мг одноразово або по 100 мг протягом 3 днів,

апри ускладнених – 200 мг 1 р/добу протягом 7-10 днів.

•Пефлоксацин (Pefloxacin) (див. також п.17.2.11. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: хламідіоз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо натще; при неускладнених інфекціях - по 0,4 г 2 р/добу; курс лікування становить 1-2 тижні та не повинен перевищувати 4 тижнів; при незначних порушеннях функції печінки - 0,4 г 1 р/добу; при більш виражених порушеннях – 0,4 г 1 раз на 36 год; при важкій патології печінки – 0,4 г 1 раз на 2 доби; при порушеннях функції нирок - по 0,2 г 2 р/добу; в/в крапельно вводять 400 мг р–ну протягом 1 год: перша доза – 800 мг, а потім по 400 мг кожні 12 год; максимальна добова доза для дорослих 1200 мг/добу.

•Гатифлоксацин (Gatifloxacin) (див. також п.17.2.11.та 17.3.3. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Комбіновані препарати

•Гатифлоксацин + орнідазол (Gatifloxacin + Ornidazole) (див. також п.17.2.11.та 17.3.3. розділу

«Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

9.12.3.Макроліди

•Еритроміцин (Erythromycin)* (також див. п.17.2.4. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: інфекції сечостатевої системи.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: середні рекомендовані дози для дорослих - 1-2 табл. (200-400 мг) 4 р/добу кожні 6 год; при тяжких і хр. інфекціях можна збільшити дозу, але не більше 2 г на добу; тривалість лікування становить 7-10 днів, але у разі необхідності може бути подовжена; препарат слід приймати за 1 год до їжі або через 2 год після їжі.

•Азитроміцин (Azithromycin)* (див. п.17.2.4. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: інфекції, що передаються статевим шляхом (неускладнений уретрит, цервіцит). Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати 1р/добу за 1 год до їди або через 2 год після їди, протягом 3 або 5 днів; дорослим при інфекціях, що передаються статевим шляхом, - по 1 г одноразово.

•Джозаміцин (Jozamycin) (також див. п.17.2.4. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: інфекції сечостатевої системи: уретрит, простатит, цервіцит, ендометрит, хламідіоз, мікоплазмоз (у випадку алергії на пеніцилін або його непереносимості).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих та підлітків старше 14 років становить 1 - 2 г у 2 - 3 прийоми, початкова доза – 1 г; для лікування урогенітального хламідіозу – по 500 мг 2 р/добу протягом 12 - 14 днів.; у тяжких випадках доза може бути збільшена до 3 г і більше; рекомендована доза для дітей старше 5 років з масою тіла менше 40 кг становить 40-50 мг/кг маси тіла на день, розділена у кілька прийомів.

•Спіраміцин (Spiramycin) (також див. п.17.2.4. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: генітальні та урологічні негонококові інфекції (простатити, уретрити); захворювання, що передаються статевим шляхом: генітальний та екстрагенітальний хламідіоз, (у разі алергії до препаратів пеніцилінового ряду).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовано приймати у таких дозах: дорослим призначають: 6 млн МО – 9 млн МО на добу в 2 – 3 прийоми; тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому 7 – 10 днів); з метою профілактики менінгококових менінгітів: дорослим призначають 3 млн. МО кожні 12 год протягом 5 днів.

•Рокситроміцин (Roxithromycine) (також див. п.17.2.4. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: інфекції сечостатевої системи (а також інфекції, які передаються статевим шляхом, крім гонореї).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих та дітей з масою тіла понад 40 кг: звичайно призначають по 300 мг на добу в 1 - 2 прийоми (тобто по 150 мг кожні 12 год, або 300 мг кожні 24 год); тривалість лікування становить 5 - 10 днів, залежно від показань та клінічної відповіді; після зникнення симптомів хвороби лікування повинно тривати щонайменше

432

ще 2 дні; для лікування уретриту, цервіциту та цервіковагініту курс лікування становить не менше 10 діб з метою запобігання рецидиву або пізнім ускладненням; при хламідійних інфекціях терапію можна подовжити до 14 днів.

•Мiдекамiцин (Midecamycin) (також див. п.17.2.4. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання до застосування ЛЗ: інфекції сечостатевого тракту, що викликані мікоплазмами, легіонелами, хламідіями та

Ureaplasma urealiticum.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймати після їди; дорослі та діти з масою тіла понад 30 кг: по 1 табл. 400 мг 3 р/добу; максимальна добова доза для дорослих становить 1600 мг; лікування триває від 7 до 14 днів; лікування хламідійної інфекції слід продовжувати протягом 14 днів.

9.12.4.Лінкозаміди

•Кліндаміцин (Clindamycin)* (також див. п.17.2.5. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: показаний при лікуванні гінекологічних інфекцій, включаючи ендометрит, целюліт, інфекції піхвової манжетки, абсцеси труби і яєчників, сальпінгіт і запальні захворювання органів таза, якщо він призначається разом із відповідним а/б, активним відносно грам (-) збудників; інфекції шийки матки, викликані Chlamydia trachomatis.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м та в/в та приймається перорально; дорослим - 600 - 1800 мг в день, розподілені на 3 або 4 рівні дози; при наявності запальних захворювань органів малого таза у жінок, а також при інших ускладнених або тяжких інфекціях звичайно призначають 2400 – 2700 мг/добу, розподілені на 2, 3 або 4 однакові дози; при легких формах інфекції і при наявності більш чутливого до терапії збудника лікувальний ефект досягається і при призначенні менших доз препарату – 1200 – 1800 мг/добу, розподілених на 3 – 4 однакові дози; успішно застосовувалися дози препарату, які сягали 4800 мг/добу; не рекомендується призначати одноразові дози більше 600 мг в/м; запальні захворювання органів таза, викликані Chlamydia trachomatis – 900 мг в/в кожні 8 год + в/в а/б, активний відносно грам (-) аеробних збудників; продовжувати введення препарату в/в протягом якнайменше 4 днів і потім принаймні протягом 48 год після покращання стану пацієнта; надалі продовжувати прийом внутрішньо 450 мг кожні 6 год до завершення 10 – 14

-денного циклу терапії.

Торгова назва:

ІІ. ДАЛАЦИН Т, Pharmacia & Upjohn Company для "Pfizer Inc.", США

9.13. Засоби для лікування урогенітальної трихомонадної інфекції (трихомоніазу)

(див п.17.2.9. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

•Метронідазол (Metronidasole)*

•Орнідазол (Ornidazole)

•Тинідазол (Tinidazole)

9.14.Засоби для лікування генітальної герпетичної інфекції

•Ацикловір (Aciclovir)* (також див п.17.5.2.1. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: вірусні інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинені вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; супресія (запобігання рецидивам) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з нормальним імунітетом; профілактика інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу

ухворих зі зниженим імунітетом; профілактика герпетичної інфекції. профілактика та лікування інфекцій, спричинених

вірусом герпесу у хворих з тяжким імунодефіцитом, а саме: із розвинутою стадією ВІЛ-інфекції (кількість CD4+ <200/мм3, включаючи пацієнтів хворих на СНІД або зі СНІД-асоційованими комплексами) та після трансплантації кісткового мозку. Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу – табл. в дозі 200 мг 5 р/добу; курс лікування - 5 днів, але у разі тяжкої первинної інфекції воно може бути продовженим до 10 днів; для хворих зі зниженим імунітетом (наприклад після трансплантації кісткового мозку) чи для хворих зі зниженою засвоюваністю у кишечнику доза може бути подвоєна до 400 мг або застосована відповідна доза для в/в введення; у випадку рецидивуючого герпесу найкраще починати лікування у продромальний період або після появи перших ознак ураження шкіри; запобігання рецидивам інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у дорослих – табл. в дозі 200 мг приймають 4 р/добу, для зручності більшість пацієнтів можуть приймати 400 мг 2 р/добу; лікування буде ефективним навіть після зменшення дози до 200 мг, які приймають 3 р/добу або навіть 2 р/добу; у деяких хворих радикальне поліпшення спостерігається після прийому добової дози 800 мг; для спостереження за можливими змінами природного перебігу захворювання терапія повинна періодично перериватися з інтервалом 6 - 12 місяців; для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих зі зниженим імунітетом - 200 мг треба приймати 4 р/добу; у хворих із значно зниженим імунітетом (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або у хворих зі зниженою засвоюваністю у кишечнику доза може бути подвоєна до 400 мг або застосована відповідна доза для в/в введення; тривалість профілактичного застосування визначається тривалістю періоду ризику; лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу у дорослих – табл. у дозі 800 мг 5 р/добу; лікування повинно тривати 7 діб; лікування потрібно починати якомога раніше після початку захворювання (після появи висипу); у хворих зі значним зниженням імунітету - 800 мг 4 р/добу; лікуванню хворих після трансплантації кісткового мозку повинна передувати в/в терапія протягом місяця; тривалість лікування хворих після трансплантації кісткового мозку становить 6 місяців (від 1 до 7 місяців після трансплантації); у хворих з розвинутою стадією ВІЛ-інфекції курс лікування становить 12 місяців; в/в введення ацикловіру повинно бути завжди повільним i тривати принаймні 1 год; для лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого

433

герпесу, у дітей зі зниженим імунітетом у віці 2 років та старших можуть застосовуватись такі ж дози, як для дорослих, для лікування вітряної віспи у дітей віком від 6 років призначається 800 мг 4 р/добу, діти від 2 до 6 років - 400 мг 4 р/добу; діти віком до 2 років - 200 мг 4 р/добу; дозування можна більш точно визначити з розрахунку 20 мг/кг (не більше 800 мг) 4 р/добу; тривалість лікування становить 5 днів; дози для новонароджених: 10 мг/кг кожні 8 год; спеціальних даних щодо застосування ацикловіру профілактики (запобігання рецидивам) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, або для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, у дітей з нормальним імунітетом немає; для дітей віком до 2 років табл. не застосовуються; дози для дітей віком від 3 місяців до 12 років розраховуються на одиницю поверхні тіла; для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, слід призначати в/в в дозі 250 мг/м2 поверхні тіла кожні 8 год; для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у дітей з імунодефіцитом або дітей з герпетичним енцефалітом призначають в/в у дозі 500 мг/м2 поверхні тіла кожні 8 год за умови нормальної функції нирок; для дітей віком від 2 років, яким була проведена трансплантація кісткового мозку, можуть бути застосовані такі ж дози, як для дорослих; дітям з нирковою недостатністю призначають зменшену дозу відповідно до ступеня порушення функції нирок; новонародженим з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу, призначають в/в у дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 год.

•Валацикловір (Valaciclovir) (див п.17.5.2.1. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: лікування оперізувального герпесу (“герпес зостер”); лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, що спричинені вірусом простого герпесу, включаючи перші та повторні прояви генітального герпесу; попереджає розвиток уражень при рецидивах інфекцій, що спричинені вірусом простого герпесу, за умови початку лікування одразу ж після появи перших симптомів захворювання; лікування губного герпесу; попередження повторних епізодів інфекції шкіри та слизових оболонок, що спричинені вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес; зменшення передачі вірусу генітального герпесу (сексуальному партнеру), попередження цитомегаловірусної (ЦМВ) інфекції та захворювання, спричиненого цим вірусом, після трансплантації органів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування інфекцій, що спричинені вірусом простого герпесу – 0,5 г 2 р/добу; для рецидивних випадків лікування повинно тривати 3 - 5 днів; при первинному перебігові, який може бути тяжким, лікування треба продовжити до 5 -10 днів; для лікування лабіального герпесу ефективною дозою є 2,0 г 2 р/добу протягом 1 дня, друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 год після першої дози (термін лікування повинен бути не більше 1 дня); превентивне лікування рецидивів інфекцій, що спричинені вірусом простого герпесу - хворим з нормальним імунітетом призначається 0,5 г 1 р/добу (при дуже частих загостреннях (наприклад 10 і більше на рік) доза 0,5 г може бути застосована у 2 прийоми); хворим з імунодефіцитом призначається доза 0,5 г 2 р/добу; зменшення передачі вірусу генітального герпесу - дорослим гетеросексуалам з нормальним імунітетом, які мають 9 або менше загострень на рік призначається інфікованому партнеру 0,5 г 1 р/добу.

•Фамцикловір (Famciclovir) (див п.17.5.2.1. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: невідкладне лікування інфекційного генітального герпесу; профілактика та лікування рецидивів генітального герпесу; для хворих, інфікованих простим герпесом з порушенням імунної функції. рецидиви лабіального герпесу (герпетична гарячка), Спосіб застосування та дози ЛЗ: простий герпес у дорослих з непошкодженою імунною системою, перший прояв

генітального герпесу - по 250 мг 3 р/добу протягом 5 днів; рецидив генітального герпесу - 1000 мг 2 рази на день протягом 1 дня або по 125 мг 2 р/добу протягом 5 днів; простий герпес у дорослих із порушеною імунною функцією - по 500 мг 3 р/добу протягом 7 днів; профілактика та лікування рецидивуючого генітального герпесу - по 250 мг 2 р/добу, тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання (терапію необхідно повторити через 12 місяців відповідно з можливими змінами, що спостерігаються в історії хвороби; доза 500 мг 2 р/добу виявилась ефективною у хворих на СНІД; особливу увагу необхідно звернути на дозування хворих з порушеною функцією нирок; у хворих на печінкові порушення регуляція дозування не потрібна; не потрібно застосовувати дітям, якщо тільки можлива користь фамцикловіру перевищує вірогідний ризик при лікуванні ним; МПД та тривалість лікування: оперізуючий лишай - 750 мг 3 р/добу протягом 7 днів; генітальний герпес - до 750 мг 3 р/добу протягом 5 днів та до 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів; хворі на оперізуючий лишай з порушеною імунною функцією - до 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів та хворі на простий герпес з порушенням імунної фунції - до 500 мг 2 р/добу протягом 7 днів та 500 мг 2 р/добу протягом 8 тижнів.

•Протефлазід (Proteflazide) (також див п.6.1.26. розділу «Неврологія. Лікарські засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу (Herpes simplex) 1-го та 2-го типів (в.т.ч. герпетична екзема, герпетичний везикулярний дерматит та генітальний герпес).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для лікування інфекцій простого герпесу шкіри та слизових оболонок слід наносити р-н препарату на уражену ділянку до 3-5 р/добу або робити аплікації (для приготування р-ну необхідно 1,5 мл (36-38 крап.) розвести в 10 мл фізіологічного р-ну); при первинному та рецидивуючому генітальному герпесі застосовують вагінальні тампони з р-ном протефлазіду (для приготування р-ну необхідно 3,0 мл (72-75 крап.) розвести в 20 мл фізіологічного р-ну та проводити процедури 2 р/добу); при виникненні відчуття подразнення у піхві необхідно збільшити вдвічі кількість розчинника; місцеве лікування слід продовжувати до зникнення ознак ураження шкіри або слизової оболонки, тривалість зовнішнього застосування до 14 днів.

•Флавозід (Flavozidum)

Фармакотерапевтична група: J05AX10 - противірусні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: флавоноїди мають здатність пригнічувати реплікацію вірусів герпесу людини як in vitro, так і in vivo; при проведенні доклінічних досліджень виявлено активність препарату щодо вірусів простого герпесу I та II типів (HSV-1, HSV-2), вірусу Епштейна-Барр, вірусу Varicella zoster; флавоноїди діють на клітини, які інфіковані вірусами та мають підвищену активність вірусіндукованих кіназ, пригнічують активну реплікацію вірусів; препарат має антиоксидантну активність, так як запобігає накопиченню продуктів перекисного окислення ліпідів і тим самим інгібує перебіг вільнорадикальних процесів.

434

Показання для застосування ЛЗ: для профілактики та лікування інфекцій, які обумовлені Herpes simplex I та II типів, а також при неонатальному герпесі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вживається до їди за 20–30 хв; дорослі застосовують флавозід по 8 мл 2 р/добу протягом 1 місяця; у педіатричній практиці застосовують препарат за схемою: діти з народження до року - по 0,5 мл 2 р/добу; діти від 1 до 2 років - по 1 мл 2 р/добу; діти віком від 2 до 4 років - з 1-го по 3-й день - по 1,5 мл 2 р/добу, з 4-го дня - по 3 мл 2 р/добу; діти віком від 4 до 6 років - з 1-го по 3-й день - по 3 мл 2 рази на день; з 4-го дня - по 4 мл 2 рази на день; діти віком від 6 до 9 років - з 1-го по 3-й день - по 4 мл 2 рази на день, з 4-го дня - по 5 мл 2 рази на день; діти віком від 9 до 12 років - з 1-го по 3-й день - по 5 мл 2 рази на день, з 4-го дня - по 6 мл 2 рази на день; діти віком старші 12 років та дорослі - з 1-го по 3-й день - по 5 мл 2 рази на день, з 4-го дня - по 8 мл 2 рази на день; ця схема відповідає терапії г. та рецидивуючих форм герпетичної інфекції протягом 1 місяця.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при лікуванні ВГ у 10–15% хворих з вираженим цитолітичним с-мом спостерігається підвищення активності амінотрансфераз (рідше рівня білірубіну), який істотно не впливає на перебіг відновних процесів у печінці та не потребує відміни препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: сироп по 60 мл, або по 150 мл, або по 200 мл у контейнерах.

Торгова назва:

І. ФЛАВОЗІД®, Луганська фармацевтична фабрика ОКВП "Фармація" для ТОВ НВК "Екофарм"

•Інозин пранобекс (Inosine pranobex) (також див. п.18.1.3.2. розділу «Імуномодулюючі та протиалергічні засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: захворювання, спричинені вірусами простого герпесу герпес губів, шкіри обличчя, шкіри рук, генітальний герпес.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: тривалість лікування визначають індивідуально, залежно від нозології, тяжкості процесу і частоти рецидивів; у середньому тривалість лікування 5 - 14 днів, при необхідності після 7 - 10-денної перерви курс лікування повторюють; лікування з перервами та підтримуючими дозами може тривати від 1 до 6 місяців; рекомендовані схеми лікування - оперізувальний лишай та лабіальний герпес: дорослі - по 2 табл. 3 - 4 р/добу, діти - добова доза із розрахунку 50 мг/кг за 3 - 4 прийоми протягом 10 - 14 днів (до зникнення симптомів); генітальний герпес: у г. період по 2 табл. 3 р/добу протягом 5 – 6 днів; у період ремісії підтримуюча доза – по 2 табл. (1000 мг) 1 р/добу - до 6 місяців.

9.15.Засоби для лікування папіломавірусної інфекції геніталій

•Інозин пранобекс (Inosine pranobex) (також див. п.18.1.3.2. розділу «Імуномодулюючі та протиалергічні засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: захворювання, спричинені папіломавірусом людини.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовані схеми лікування - інфекції спричинені Human papilloma virus

(гострокінцеві кондиломи): по 2 табл. 3 р/добу, курс лікування - 14 - 28 днів; при комбінації з кріотерапією або CO2– лазерною терапією - по 2 табл. 3 р/добу протягом 5 днів, 3 курси з інтервалом 1 місяць.

• Подофілотоксин (Podophyllotoxin )

Фармакотерапевтична група: D06BB04 - противірусний засіб.

Основна фармакотерапевтична дія: подофілотоксин – найбільш активна у терапевтичному відношенні фракція подофіліну, яку отримано з рослинних екстрактів; запобігає розмноженню вірусів, які спричиняють появу гострокінцевих кондилом, завдяки тому, що він є інгібітором метафази в клітинах, що діляться, зв'язуючись, як мінімум, з одним місцем зв'язування на тубуліні; це запобігає полімеризації тубуліну, необхідного для зборки мікротрубочок; у більш високих концентраціях препарат інгібує також транспорт нуклеозидів ч/з клітинні мембрани; хіміотерапевтична дія його також зумовлена інгібуванням росту і здатністю проникати у тканини інфікованих вірусом клітин.

Показання для застосування ЛЗ: місцеве лікування аногенітальних гострокінцевих кондилом Спосіб застосування та дози ЛЗ: крем наносити на уражену ділянку кінчиком пальця 2 р/добу вранці та ввечері

протягом 3 днів, використовуючи таку кількість крему, яка необхідна для точного покриття кожної кондиломи, за допомогою дзеркальца; кондиломи, що залишилися, слід лікувати додатковими курсами з нанесенням крему 2 р/добу вранці та ввечері протягом 3 днів з інтервалами в 4 дні; при необхідності курс лікування може становити максимально 4 цикли (див. табл. 9.1)

Таблиця 9.1.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: на другий або третій день застосування може спостерігатися місцеве подразнення, пов'язане з початком некрозу кондиломи; болючість, свербіж, печіння, еритема, виразки, кровотечі з поверхневого епітелію, баланопостит; після завершення лікування місцеве подразнення зменшується Протипоказання до застосування ЛЗ : підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; відкриті рани; дитячий вік до 14 років; сумісне застосування з іншими препаратами, що містять подофілотоксин; вагітність, лактація. Форми випуску ЛЗ: крем для зовнішнього застосування 0,15 % по 5 г у тубах

Торгова назва: ВАРТЕК, "Stiefel Laboratories (Ireland) Ltd." для "Stiefel Laboratories (UK) Ltd.", Ірландія/Великобританія

Комбіновані препарати

•Саліцилова кислота + кислота молочна + полідоканол (Salicylic acid + lactіc acid +

polydocanol)**

ІІ. КОЛЛОМАК, р-н для зовнішнього застосування, 10 мл р-ну містять кислоти саліцилової - 2.0 г, кислоти молочної - 0.5 г,

435

полідоканолу 600 - 0.2 г, "Heinrich Mack Nachf. GmbH & Co KG" та "October Pharma S.A.E", Німеччина/Єгипет

•Кислота азотна + кислота оцтова + кислота щавелева + кислота молочна + міді нітрату

тригідрату (Nitric acid + acetic acid + oxalic acid + lactic acid + copper nitrate trihydrate)**

ІІ. СОЛКОДЕРМ, р-н для зовнішнього застосування по 0.2 мл, 1 мл р-ну містить кислоти азотної 70% - 580.7 мг, кислоти оцтової 99% - 41.1 мг, кислоти щавлевої дигідрату - 57.4 мг, кислоти молочної 90% - 4.8 мг, міді нітрату (II) тригідрату - 48.0 мкг, Legacy Pharmaceuticals Switzerland GmbH для "Valeant Pharmaceuticals Swittzerland GmbH", Швейцарія

436

10. АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

10.1.Засоби загальної анестезії (загальні анестетики)

10.1.1.Інгаляційні анестетики

10.1.1.1.Етери

10.1.1.2.Галогенізовані вуглеводні

10.1.1.3.Азоту оксид

10.1.2.Неінгаляційні анестетики

10.1.2.1.Барбітурати

10.1.2.2.Інші неінгаляційні анестетики

10.2.Засоби для місцевої анестезії (місцеві анестетики)

10.2.1.Етери амінобензойної кислоти

10.2.2.Аміди

10.3.Анальгетичні засоби

10.3.1.Опіоїди

10.3.1.1.Природні алкалоїди опію

10.3.1.2.Інші опіоїди

10.3.2.Похідні фенілпіперидину

10.3.3.Похідні орипавіну

10.3.4.Похідні морфінану

10.3.5.Похідні піразолону

10.4.Міорелаксанти з центральним механізмом дії

10.4.1.Алкалоїди кураре

10.4.2.Похідні хіноліну

10.4.3.Інші препарати четвертинного амонію

10.4.4.Інші міорелаксанти

10.5.Кровозамінники та перфузійні розчини

10.5.1.Білкові фракції крові

10.5.2.Фторвуглеводні кровозамінники

10.5.3.Препарати декстрану

10.5.4.Препарати полівінілпіролідону

10.5.5.Препарати желатину

10.5.6.Препарати гідроксиетильованого крохмалю

10.5.7.Електроліти

10.5.8.Електроліти у комбінації з іншими препаратами

10.6.Розчини для парентерального живлення

10.6.1.Амінокислоти

10.6.2.Жирові емульсії

10.6.3.Вуглеводи

10.6.4.Комбіновані розчини

10.7.Розчини осмотичних діуретиків

10.8.Засоби сорбційної терапії

10.8.1.Ентеросорбенти

437

10.1.Засоби загальної анестезії (загальні анестетики)

•Севофлуран (Sevofluran)

Фармакотерапевтична група: N01AB08 - засоби для інгаляційного наркозу

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: інгаляційне застосування препарату для вступного наркозу викликає швидку втрату свідомості, яка швидко відновлюється після закінчення анестезії. Вступний наркоз супроводжується мінімальним збудженням та ознаками подразнення ВДШ і не спричинює підвищеної секреції у трахеобронхіальному дереві та стимуляції ЦНС; як і інші засоби для інгаляційного наркозу, севофлуран викликає дозозалежне пригнічення дихальної функції та пониження АТ; діє мінімально на внутрішньочерепний тиск та не понижує реакцію на СО2.; не чинить клінічно значущого впливу на функцію печінки або нирок і не спричинює підсилення ниркової та печінкової недостатності; не впливає на концентраційну функцію нирок навіть при тривалому наркозі (приблизно до 9 год).

Показання для застосування ЛЗ: індукція та підтримання загальної анестезії у дорослих пацієнтів і дітей при стаціонарних та амбулаторних операціях.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: севофлуран необхідно вводити за допомогою випарника, спеціально каліброваного таким чином, що концентрацію, яка подається, можна буде точно контролювати; дозу необхідно добирати індивідуально та титрувати до бажаного ефекту відповідно з віком і клінічним статусом пацієнта; можна вводити короткодіючий барбітурат або інший ЛЗ для в/в індукції, після чого шляхом інгаляції ввести севофлуран (можна вводити у кисні або у комбінації із сумішшю кисневого закису азоту); у дорослих поглинені концентрації до 5% севофлурану звичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хв; у дітей поглинені концентрації до 7% севофлурану звичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хв; альтернативно, для введення анестезії пацієнтам без медикаментозної підготовки до операції можна використовувати концентрації до 8% севофлурану; хірургічні рівні анестезії можна підтримувати за допомогою концентрацій 0,5 - 3% севофлурану із супутнім закисом азоту або без нього; пацієнти звичайно швидко виходять із загальної анестезії севофлураном; після анестезії севофлураном критичний час звичайно короткий, тому пацієнти можуть потребувати раннього післяопераційного полегшення болю.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: дозозалежне пригнічення функції дихальних шляхів і серця; у післяопераційному періоді - нудота та блювання, у дітей часто можливе збудження; посилений кашель, гіпотензія; збудження, сонливість, пропасниця, брадикардія, запаморочення, посилене слиновиділення, розлади дихання, гіпертензія, тахікардія, ларингоспазм, головний біль, гіпотермія, підвищення cироваткової оксалооцетотрансамінази; аритмії, підвищення лактатдегідрогенази, підвищення сироваткової глютамінази, гіпоксія, задишка, лейкоцитоз, вентрикулярна екстрасистолія, суправентрикулярна екстрасистолія, повна AV-блокада, бігемінія, БА, сплутаність свідомості, підвищення креатиніну, затримка сечовиділення, глікурія, фібриляція передсердь, лейкопенія; злоякісна гіпертермія, г. ниркову недостатність; судоми, особливо у дітей; набряк легенів; випадки рефлекторного скорочення м’язів зі спонтанним припиненням у дітей; під час та після анестезії севофлураном - минуще підвищення рівнів неорганічного фториду у сироватці.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; підтверджена або підозрювана генетична схильність до злоякісної гіпертермії.

Форми випуску ЛЗ: р-н 100 % по 100 мл або по 250 мл у фл.

Торгова назва:

ІІ. СЕВОРАН, Abbott Laboratories Ltd, Великобританія

•Ксенон (Xenon)

Фармакотерапевтична група: N01A X - засоби для інгаляційної загальної анестезії

Основна фармакотерапевтична дія: у співвідношенні з киснем (60 : 40, 70 : 30, 80 : 20) чинить міорелаксуючу, аналептичну та анестезуючу дію; мінімальна альвеолярна концентрація для ксенону - 71 %, закису азоту – 105 %. Ч/з 2 хв з моменту інгаляції виникає стадія периферичної парестезії і гіпоалгезії, на 3-й хв – стадія психомоторної активності, на 4- й хв – стадія часткової амнезії та аналгезії, на 5-й хв – стадія анестезії, яка відповідає першому рівню хірургічної стадії анестезії ефіром (за Гіделом). Показники гемодинаміки та газообміну протягом анестезії стабільні; вихід із загальної анестезії швидкий; ч/з 2 - 3 хв після відключення газу повертається свідомість з повною орієнтацією у просторі і часі; аналгезія настає від вдихання 30 – 40 % суміші з киснем; свідомість втрачається при інгаляції 65 – 70 % суміші з киснем. Показання для застосування ЛЗ: маскова інгаляційна монокомпонентна загальна анестезія і комбінована ендотрахеальна, яка не потребує глибокої анестезії і міорелаксації (у хірургії, оперативній гінекології, стоматології, при болісних маніпуляціях, для знеболення пологів); посилення наркотичної та аналгетичної дії інших анестетиків; проведення лікувального наркозу для зняття больового синдрому при травмах, коліках, г. синдромі (неврити, невралгії, ішіас, мігрень), післяопераційному больовому синдромі; лікувальний наркоз при хіміотерапії онкологічних захворювань, при психічному та фізичному перенавантаженні, депресивних та астенічних станах, абстинентному синдромі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: інгаляційно, у вигляді ксеноно-кисневої суміші, максимальна концентрація ксенону – 80%; дихальна газова суміш формується в наркозному апараті; залежно від характеру маніпуляції встановлюється задана концентрація ксенону і кисню, під контролем ротаметрів і газоаналізатора за киснем, встановленого на каналах вдиху і видиху; при масковій інгаляції монокомпонентної загальної анестезії необхідно добитися повної герметичності у системі дихального контуру, а по досягненню хірургічної стадії застосовувати ларингеальну маску; при ендотрахеальному варіанті увідної анестезії у комбінації з барбітуратами або іншими ЛЗ для в/в загальної анестезії (кетамін + седуксен, диприван, бристал), після яких вводиться міорелаксант і здійснюється інтубація. Після переведення на штучну вентиляцію легенів (ШВЛ) робиться 5-хвилинна денітрогенізація 100% киснем при газовідтоку 10 л/хв і хвилинному об’ємі дихання 8 - 10 л/хв, за напіввідкритому контурі; після денітрогенізації встановлюється газова суміш ксенону й кисню під контролем газоаналізатора і ротаметрів; по закінченню загальної анестезії відключають подачу ксенону і легені пацієнта вентилюються протягом 4 - 5 хв киснево-повітряною сумішшю для надійної елімінації ксенону, використовуючи при цьому допоміжну вентиляцію. Екстубація здійснюється при появі перших ознак свідомості, за умов повного відновлення спонтанного дихання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: охриплість, металевий присмак у роті, гіпоксія.

438

Протипоказання до застосування ЛЗ: індивідуальна гіперчутливість до препарату; захворювання, що супроводжуються гіпоксією; хірургічні маніпуляції на органах грудної клітки; кардіохірургія Форми випуску ЛЗ: газ стиснений у балонах малої ємкості (до 12 л) або середнього об’єму (20 - 50 л), де газ знаходиться під тиском 8 ± 0,5 МПа при 20 °С.

Торгова назва:

ll.КСЕМЕД, ТОВ «АКЕЛА-Н», Росія

•Діазепам (Diazepam) (див.п.5.1.1. розділу «Психіатрія. Наркологія. Лікарські засоби»)

•Ропівакаїн (Ropivacaine)

Фармакотерапевтична група: N01BB09 - місцевоанестезуючий засіб

Основна фармакотерапевтична дія: містить ропівакаїн, чистий енантіомер, який є місцевим анестетиком амідного типу; ропівакаїн оборотним чином блокує провідність імпульсів по нервових волокнах, пригнічуючи транспорт іонів натрію ч/з нервові мембрани; подібні ефекти також можуть спостерігатися на збуджувальних мембранах мозку та міокарда; має анестезуючий та аналгетичний ефекти. При застосуванні високих доз досягається хірургічна анестезія, тоді як нижчі дози призводять до сенсорної блокади (аналгезії) та непрогресуючої моторної блокади; тривалість та інтенсивність блокади ропівакаїном не покращується при додаванні адреналіну; викликає менше розширення комплексу QRS, ніж біпувакаїн, а зміни виникають при більших дозах ропівакаїну та лівобупівакаїну, ніж бупівакаїну. Прямі СС ефекти місцевих анестетиків включають сповільнену провідність, негативний інотропізм та аритмію і зупинку серця; має ширші межі безпеки ропівакаїну після випадкової внутрішньосудинної ін’єкції або передозування. Має менший потенціал токсичності з боку ЦНС та СС токсичності, ніж бупівакаїн; симптоми з боку ЦНС при застосуванні бупівакаїну виникають при нижчих дозах та концентраціях в плазмі, мають більшу тривалість; непрямі СС ефекти (гіпотензія, брадикардія) можуть розвинутися після епідуральної блокади, залежно від ступеня супутньої симпатичної блокади; при потраплянні в кровообіг великої кількості препарату швидко розвиваються симптоми з боку ЦНС та СС системи.

Показання для застосування ЛЗ: анестезія при хірургічних втручаннях: епідуральна анестезія при хірургічних втручаннях, включаючи кесарів розтин; блокада нервових сплетінь та периферичних нервів; інфільтраційна анестезія. Купірування г. болю: тривала епідуральна інфузія або періодичні болюсні ін’єкції для усунення післяопераційного болю або знеболювання пологів; блокада периферичних нервів та інфільтраційна анестезія; внутрішньосуглобові ін’єкції; тривала блокада периферичних нервів шляхом інфузій або періодичних ін’єкцій; купірування гострого болю у дітей (під час та після хірургічного втручання): каудальна блокада для усунення болю у новонароджених, немовлят та дітей віком до 12 років включно; тривала епідуральна інфузія у новонароджених, немовлят та дітей віком до 12 років включно.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: Дорослі та діти віком від 12 років: нижче наводяться рекомендовані дози; дозування слід коригувати відповідно до ступеня блокади та загального стану пацієнта.

Анестезія при хірургічних втручаннях зазвичай потребує високих доз та більш високих концентрацій, ніж знеболювання з метою купірування гострого болю, для якого зазвичай потрібна концентрація 2 мг/мл. Проте для внутрішньосуглобових ін’єкцій рекомендується концентрація 7,5 мг/мл.

Специфічні рекомендації щодо дозування: Об’єм каудальної епідуральної ін’єкції можна коригувати, щоб досягти контролю за розповсюдженням сенсорної блокади. Існує досвід безпечного застосування доз до 3 мг/кг включно. Досвід застосування каудальних блокад у дітей з масою тіла більше 25 кг обмежений.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота; гіпотензія; підвищення температури, озноб, біль у спині; брадикардія, тахікардія, гіпертензія; парестезія, запаморочення, головний біль;блювання; затримка сечі; гіпотермія; синкопе; тривожність, симптоми інтоксикації з боку ЦНС (судороги, великий епілептичний напад, напади, легке запаморочення, навколоротова парестезія, оніміння язика, гіперакузія, дзвін у вухах, порушення зору, дизартрія, судорожні рухи м’язів, тремор), гіпоестезія; задишка; АР, в найтяжкіших випадках – анафілактичний шок; зупинка серця, аритмії.

Протипоказання до застосування ЛЗ : гіперчутливість до будь-якої складової речовини препарату; гіперчутливість до місцевих анестетиків амідного типу; гіповолемія; загальні протипоказання для місцевого застосування; для проведення в/в регіонарної анестезії, парацервікальної анестезії в акушерстві.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій по 10 мл або по 20 мл в амп. або по 100 мл у контейнері

Торгова назва:

ІІ. НАРОПІН, AstraZeneca AB, Швейцарія

10.1.1.Інгаляційні анестетики

10.1.1.1.Етери

•Диетиловий етер (Aether pro narcosi)

Фармакотерапевтична група: N01AA01 - засоби для загальної анестезії: Ефіри.

Основна фармакотерапевтична дія: пригнічує ЦНС при збереженні функцій судинорухового та дихального центрів. Показання для застосування ЛЗ: для проведення інгаляційного наркозу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують за напіввідкритою (напівзакритою) системою; ефір підключають поступово, починаючи з 1 об% і збільшуючи дозу до 10-12 об % (у деяких хворих – до 16–18 об %); наркотичний сон настає через 12-20 хв, після чого для підтримання необхідної глибини наркозу дозу ефіру поступово знижують до 2-4 об%, регулюючи його подачу залежно від адекватності клінічних даних та електроенцефалографічних показників; після закінчення операції ефір відключають і хворого переводять на дихання повітряно-кисневою сумішшю; пробудження спостерігається в межах 20-40 хв після припинення подачі ефіру, але наркозна депресія усувається лише через декілька год; вищі дози для дорослих: разова-0,33 мл (20 крап.), МДД -1 мл (60 крап.).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: подразнює слизові оболонки дихальних шляхів (можливі рефлекторні зміни дихання, аж до ларингоспазму), посилює секрецію слинних, бронхіальних залоз; різке підвищення АТ, тахікардія, зокрема при пробудженні; у ранньому, післяопераційному періоді - пригнічення дихання, блювання,

бронхопневмонії.

439

Протипоказання до застосування ЛЗ: туберкульоз легень, г. респіраторні захворювання, гіпертонічна хвороба, СС захворювання із вираженим підвищенням АТ і декомпенсацією серцевої діяльності, підвищення внутрішньочерепного тиску, тяжкі захворювання нирок та печінки, ЦД, гіпертиреоз, загальне виснаження (кахексія), ацидоз; протипоказаний, якщо під час операції буде застосована електрокоагуляція; діти та вагітні.

Форми випуску ЛЗ: рідина для інгаляцій.

Торгова назва:

І. ЕФІР для наркозу стабілізований, Казенне підприємство Шосткинський казенний завод "Зірка"

10.1.1.2. Галогенізовані вуглеводні

•Ізофлуран (Isofluran)

Фармакотерапевтична група: N01AB06 - засоби для загальної анестезії

Основна фармакотерапевтична дія: швидко змінює рівень анестезії, швидко здійснюється введення і виведення з наркозу, виникає розслаблення м’язів, достатнє для проведення деяких внутрішньопорожнинних операцій.

Показання для застосування ЛЗ: для введення у наркоз та його підтримання; як седативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів із збереженням седативного ефекту до 48 год.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для забезпечення точного контролю концентрації слід застосовувати випарники, відкалібровані спеціально для ізофлурану; з віком значення мінімальної альвеолярної концентрації (МАК) ізофлурану зменшуються; у 25-річних людей МАК ізофлурану в кисні в середньому становить 1,28 %, у 40-річних – 1,15 %, а у 60річних – 1,05 %, у новонароджених дітей МАК ізофлурану в кисні дорівнює 1,6 %, у дітей від 1 до 6 місяців – 1,87 %, а від 6 до 12 місяців – 1,80 %; препарати для премедикації необхідно підбирати для кожного пацієнта окремо, з урахуванням здатності ізофлурану пригнічувати дихання; питанням вибору є застосування антихолінергічних засобів; перед інгаляцією ізофлуранової суміші найчастіше вводять один з короткодіючих барбітуратів або інший в/в препарат для введення у наркоз; замість цього можна застосовувати суміш ізофлурану з киснем або з киснем і закисом азоту; введення у наркоз за допомогою ізофлурану рекомендується розпочинати із застосування концентрації 0,5 %; для забезпечення хірургічного рівня анестезії протягом 7 – 10 хв здебільшого достатньо концентрації від 1,5 % до 3,0 %; хірургічний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1,0 - 2,5 % ізофлурану в суміші кисню та закису азоту; якщо ізофлуран вводиться тільки з киснем, то може знадобитися збільшення його концентрації на 0,5 - 1,0 %; у разі необхідності додаткового розслаблення м’язів можна застосовувати міорелаксант у невеликій дозі; за відсутності додаткових ускладнюючих факторів рівень АТ під час підтримки наркозу обернено пропорційний альвеолярній концентрації ізофлурану; при глибокому наркозі може відбуватися значне зниження АТ, і в такому разі для його підвищення необхідно дещо зменшити концентрацію ізофлурану при його вдиханні; для підтримки хірургічного рівня анестезії у дітей здебільшого потрібні більші концентрації ізофлурану; у людей похилого віку - потрібні менші концентрації ізофлурану; для підтримки седативного ефекту можна застосовувати 0,1 - 1,0 % ізофлурану в суміші повітря з киснем, точну дозу в таких випадках слід підбирати індивідуально, залежно від потреб пацієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пригнічення дихання, гіпотензія, аритмія; у післяопераційний період - тремтіння, нудота, блювання, непрохідність кишечнику; тимчасове збільшення кількості лейкоцитів, навіть за відсутності хірургічного стресу; посилення дії всіх міорелаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міорелаксантів; збільшення концентрації ферментів печінки і у поодиноких випадках - фатальний некроз печінки; тимчасове підвищення тиску спинномозкової рідини, яке повністю усувається шляхом гіпервентиляції; при збільшенні глибини наркозу, вираженість гіпотензії та пригнічення дихання підвищується; у хворих, яким проводили кюретаж матки, - збільшення крововтрати порівняно із застосуванням галотану.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-яких галогенованих анестетиків; наявна або можлива генетична схильність до розвитку злоякісної гіпертермії.

Форми випуску ЛЗ: р-н для інгаляцій по 100 мл або по 250 мл у пляшках.

Торгова назва ЛЗ:

ІІ. ІЗОФЛУРАН, Nicholas Piramal India Limited, Індія ФОРАН, Abbott Laboratories Ltd, Великобританія

10.1.1.3. Азоту оксид

•Азоту закис (Dinitrogen oxyde)*

Фармакотерапевтична група: N01AX13 - засіб для загальної анестезії.

Основна фармакотерапевтична дія: наркозний засіб.

Показання для застосування ЛЗ: наркоз із застосуванням азоту закису використовують у хірургічній практиці, оперативній гінекології, хірургічній стоматології; як компонент комбінованої анестезії у поєднанні з аналгетиками, м’язовими релаксантами та іншими анестетиками (ефір, фторотан, енфлюран) у суміші з киснем (20%-50%); як мононаркоз у суміші з киснем застосовують в акушерстві для знеболювання пологів, зняття швів і дренажних трубок, при г. коронарній недостатності, ІМ, г. панкреатиті, а також у післяопераційному періоді для профілактики травматичного шоку, при патологічних станах, які супроводжуються болем, який не купується ненаркотичними аналгетиками, за виключенням випадків де є протипоказання.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайно розпочинають із суміші, яка містить 70% -80% азоту закису і 30%-20% кисню, потім кількість кисню збільшують до 40%-50%; якщо при концентрації азоту закису 70%-75% необхідну глибину наркозу одержати не вдається, додають інші сильніші наркотичні засоби – фторотан, ефір, барбітурати; для повнішого розслаблення мускулатури застосовують міорелаксанти, при цьому не посилюється розслаблення м’язів, а поліпшується перебіг наркозу; після припинення подачі азоту закису, щоб уникнути гіпоксії, слід продовжувати давати кисень протягом 4-5 хв; для знеболювання пологів користуються методом переривчастої аутоанальгезії з застосуванням за допомогою спеціальних наркозних апаратів суміші азоту закису (40% - 75%) і кисню; породілля починає вдихати суміш при появі

передвісників переймів і закінчує вдихання на висоті переймів або перед їх закінченням.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, виражене емоційне збудження

440

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжкі захворювання нервової системи, хр. алкоголізмі, стан алкогольного сп’яніння (можливі збудження, галюцинації).

Форми випуску ЛЗ: газ.

Торгова назва.

І. АЗОТУ ЗАКИС, ТОВ "Стиролбіофарм"

10.1.2.Неінгаляційні анестетики

10.1.2.1.Барбітурати

•Тіопентал натрію (Thiopental sodium)*

Фармакотерапевтична група: N01AF03 - засоби, які діють на нервову систему, засоби для загальної анестезії. Основна фармакотерапевтична дія: виявляє протисудомну активність, сприяє міорелаксації, пригнічуючи полісинаптичні рефлекси, та сповільнює проведення по вставними нейронами спинного мозку; виявляє снодійну дію, яка проявляється у прискоренні процесу засинання та зміненням структури сну; пригнічує дихальний центр та зменшує його чутливість до вуглекислого газу. Викликає кардіодепресію: зменшує ударний об'єм, серцевий викид та артеріальний тиск. Збільшує ємність венозної системи, знижує печінковий кровотік та швидкість клубочкової фільтрації Показання для застосування ЛЗ: як самостійний наркотизуючний засіб (в основному при недовготривалих оперативних

втручаннях), а також для увідного та базисного наркозу; застосування препарату можливо також у поєднанні з м’язовими релаксантами та аналгетиками при проведенні штучної вентиляції легень.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в або ректально (останнє головним чином дітям); дорослим для введення у наркоз: пробна доза – 25–75 мг, з наступним введенням 50–100 мг з інтервалом 30–40 секунд до досягнення бажаного ефекту або одноразово з розрахунку 3–5 мг/кг; для підтримання наркозу вводять – 50–100 мг; для купірування судом – 75–125 мг протягом 10 хв; при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) призначають 75% середньої дози; вища разова доза препарату для дорослих в/в - 1 г (50 мл 2% р-ну); вводити р-н в/в слід повільно зі швидкістю не більше 1 мл/хв.; спочатку звичайно вводять 1–2 мл, а через 20–30 секунд – останню кількість; дітям – в/в струминно, повільно протягом 3–5 хв, одноразово вводять з розрахунку 3–5 мг/кг; перед проведенням інгаляційного наркозу без попередньої премедикації у новонароджених – 3–4 мг/кг, від 1 до 12 місяців – 5–8 мг/кг, від 1 року до 12 років – 5–6 мг/кг; для наркозу у дітей з масою тіла від 30 до 50 кг – 4–5 мг/кг; підтримуюча доза становить 25–50 мг; у дітей з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) вводять 75% середньої дози; застосування препарату для базиснаркозу особливо показано для дітей з підвищеною нервовою збудливістю; у таких ситуаціях тіопентал можна застосовувати ректально у формі 5% теплого (+32°–+35° С) р-ну: дітям до 3-х років – вводять з розрахунку по 0,04 г на 1 рік життя, а дітям 3–7 років – по 0,05 г на 1 рік життя.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР – кропив’янка, набряк Квінке, шкірний висип та свербіж, гіперемія шкіри, анафілактичний шок; пригнічення або зупинка дихання, гіперсалівація, ларингоспазм, бронхоспазм, гіпертонус м'язів, нудота, блювання, гіпотензія, аритмія; сонливість, головний біль, озноб, СН; подразнення прямої кишки та кровотеча при ректальному способі введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, БА, астматичний статус, дисфункція печінки та нирок, г. порушення кровообігу, виражена кахексія, міастенія, ЦД, мікседемі, хвороба Аддісона, тяжка анемія, колапс, шок, запальні захворювання носоглотки, гарячкові стани, вагітність; напади г. переміжної порфірії.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін’єкцій по 0,5 г, по 1 г.

Торгова назва:

І. ТІОПЕНТАЛ, ВАТ "Київмедпрепарат

10.1.2.2.Інші неінгаляційні анестетики

•Кетамін (Ketamine)*

Фармакотерапевтична група: N01AX03 - засоби для загальної анестезiї

Основна фармакотерапевтична дія: виражена знеболювальна дія, седативна, гіпнотична дія, в ділянці спинного мозку та периферичних корінців місцевоанестезуюча дія; має від’ємний інотропний ефект, антиаритмічну дію, розслабляє мускулатуру бронхів.

Показання для застосування ЛЗ: як монотерапія для проведення коротких діагностичних або терапевтичних втручань у дітей та в деяких особливих випадках у дорослих; для введення в наркоз та його підтримання в комбінації з іншими препаратами, особливо з бензодіазепінами, препарат призначають у зменшеній дозі; спеціальні показання (самостійно або в комбінації з іншим препаратом): болісні процедури (наприклад, заміна пов’язки у хворого з опіками); нейродіагностичні процедури (наприклад, пневмоенцефалографія, вентрикулографія, мієлографія); ендоскопія; деякі процедури на органі зору; хірургічні втручання в ділянці шиї та ротової порожнини; отоларингологічні втручання; гінекологічні екстраперитонеальні втручання; втручання в акушерстві, введення в наркоз для операції кесаревого розтину; втручання в ортопедії та травматології; у зв’язку з особливостями дії кетаміну на серце та кровообіг: проведення наркозу у хворих в шоковому стані, з гіпотензією; проведення наркозу хворим, у яких перевага надається в/м введенню препарату (наприклад, у дітей).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: підбір дози препарату має проводитися індивідуально; при застосуванні в комбінації доза кетаміну має бути знижена; в/в введення - початкова доза 0,7-2 мг/кг, яка забезпечує хірургічну анестезію протягом 5-10 хв приблизно через 30 секунд після введення (хворим з високим ризиком, похилого віку або хворим, що знаходяться в стані шоку, рекомендована доза 0,5 мг/кг маси тіла); в/м введення - початкова доза 4-8 мг/кг ваги тіла, яка забезпечує хірургічну анестезію протягом 12-25 хв через декілька хв після введення; в/в краплинно 500 мг кетаміну + 500 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або глюкози, початкова доза 80-100 крап./хв, підтримуюча доза 20-60 крап./хв (2-6 мг/кг/год); доза для дорослого - 2-6 мг/кг/год; у разі необхідності половину початкової дози або початкову дозу можна вводити повторно в/м або в/в; поява ністагму, рухова реакція на подразнення вказують на недостатність наркозу, тому в