4.3 Оцінка показників ринкового ризику

Одне з основних завдань ризик-менеджерів фінансових інститутів – оцінка ринкових ризиків, що виникають унаслідок коливання цін акцій, сировини, обмінних курсів, процентних ставок тощо. Найпростіше залежність інвестора від ринкових ризиків виявляє величина зміни капіталу портфеля, тобто прибутки чи збитки, що виникають унаслідок руху цін активів, які формують портфель. Найбільш поширена на сьогодні методологія оцінювання ринкових ризиків – розрахування показника «Інвестиції з урахуванням ризику» (Value at Risk, VaR). VaR – це сумарна міра ризику, яка здатна порівнювати ризик різних портфелів (наприклад, портфелів з акцій і облігацій) і різних фінансових інструментів (наприклад, форвардів та опціонів).

За останні кілька років VaR став одним із найпопулярніших засобів управління ризиком і контролю за ним у компаніях різного типу.

Величину VaR обчислюють, щоб стверджувати: «Ми впевнені на x % (з імовірністю x %), що наші втрати не перевищать y доларів протягом наступних n днів». У цьому вислові невідома величина y і є VaR. Це функція двох параметрів: n – часового горизонту та x – довірчого рівня. Так, наприклад, за стандартом Комісії з бірж і цінних паперів США для брокерсько-дилерських звітів про операції з позабіржовими похідними інструментами, n дорівнює двом тижням, а x = 99 %. The Bank of International Settlements для оцінки достатності банківського капіталу встановив, що x = 99 % і n = 10 днів. Компанія Дж. П. Морган опубліковує свої денні значення VaR за 95 %-го довірчого рівня.

Уперше оцінка ризику, що базується на VaR, була рекомендована «групою тридцяти» (The Global Derivatives Study Group, G30) 1993 р. у дослідженні «Derivatives: Practices and Principles». Того самого року Рада Європи в директиві «EEC 6-93» запропонувала резервувати капітал для покриття ринкових ризиків з використанням моделей VaR. The Bank of International Settlements 1994 р. рекомендував банкам оприлюднити свої значення VaR. Базельський комітет з нагляду за банками 1995 р. запропонував банкам використовувати власні моделі оцінки VaR як основу для розрахування резервів капіталу. Вимоги до розміру резервного капіталу V розраховували як максимум двох величин: поточного значення VaR і середнього VaR за попередні 60 днів, помноженого на фактор у межах 3 і 4.

VaR – один із найпрогресивніших, але не єдиний метод виміру ризику. Як альтернативою компанія DuPont вирішила скористатися такою мірою ринкового ризику, як прибуток з урахуванням ризику (Earnings at Risk – EaR), що вимірює вплив ризику на прибуток. От як сама компанія коментує свій вибір: «Ми можемо виміряти EaR у будь-якому кварталі з урахуванням ринкових змін. Для цього ми спочатку аналізуємо, як на грошові надходження компанії впливають виявлені нами ринкові ризики. Потім розглядаємо їх у комплексі для обґрунтування природних способів нейтралізації. Потім запускаємо комп’ютерну програму, що тисячі разів моделює наші надходження з урахуванням факторів ринкового ризику, волатильності і кореляцій, визначивши їх можливий вплив на прибуток.

У результаті ми бачимо всю картину розподілу ймовірностей одержання прибутку. Особливо нас цікавить збільшений лівий «хвіст» графіка розподілу ймовірностей, що показує відхилення її значень у менший бік від очікуваного значення.

Проілюструємо наші міркування. Припустимо, що загальне значення EaR з урахуванням усіх наших ринкових ризиків становитиме 100 млн дол. Визначивши EaR, можна говорити про нашу схильність до ризику чи бажання ризикувати. Це нагадує те саме, що ми робимо у разі зі страхуванням. Як ми вважаємо, з якими ризиками може мати справу компанія? Нормально для нас, якщо рівень EaR становитиме 100 млн дол.?

А може, за рахунок ризик-менеджменту потрібно знизити EaR до 50 млн доларів? Потім ми можемо запустити різні сценарії і стратегії, зупинившись на найефективнішому методі управління ризиком, скоротивши EaR до 50 млн дол.

За допомогою EaR компанія DuPont управляє ризиком, орієнтуючись на визначений рівень прибутку і ґрунтуючись на уявленнях про припустимий ризик керівництва компанії та її акціонерів. Компанія вирішує, які ризики вона візьме на себе (після залучення механізму управління і передачі ризиків), маючи можливість виміряти ступінь їх впливу на прибуток. Ця інформація допомагає менеджерам подати широку картину взаємозалежності прибутку, ризику й очікуваного прибутку, а також дозволяє побачити ймовірність досягнення визначеного рівня прибутку (сьогодні це важливий компонент на фондовому ринку).