2. За характером впливу на результати діяльності підприємства:

- чисті – означають можливість одержати збиток чи нульовий результат;

- спекулятивні – виражаються в імовірності одержати як позитивний, так і негативний результат.

3. За родом небезпеки:

- техногенні ризики, породжені господарською діяльністю людини: аварійні ситуації, забруднення навколишнього середовища тощо. Прикладом техногенних ризиків можуть слугувати вогневі ризики, пов’язані з впливом вогню на різні об’єкти.

- природні ризики не залежать від діяльності людини. До них належать переважно ризики стихійних лих: землетрусу, повені, урагану, тайфуну, удару блискавки, виверження вулкана та ін.

- мішані ризики – це події природного характеру, ініційовані господарською діяльністю людини. Наприклад, зсув, спричинений будівельними роботами.

4. За характером діяльності:

- підприємницькі ризики, які пов’язані з виробництвом і прибутком, а саме: недоодержання прибутку внаслідок простою виробництва, банкрутство, упущена вигода, непередбачені витрати й ін.

- фінансові та комерційні ризики можна віднести до сфери керування фінансами і взаємин торгових партнерів у процесі угоди: невиконання договірних зобов’язань контрагентом з угоди, неповернення кредиту, непередбачені судові витрати;

- професійні ризики,що пов’язані з виконанням професійних обов’язків;

- інвестиційні ризики, що виникають в інвесторів, які вкладають кошти з метою одержати прибуток, а також ризики довгострокових маркетингових проектів.

5. Природа об’єктів, підданих ризику:

- завдання збитку життю і здоров’ю громадян;

- майнові ризики, серед яких особливо виділяються ризики настання цивільної відповідальності.

2.2 Загальна схема процесу управління ризиками

Сам процес ризик-менеджменту (згідно зі стандартом AS/NZS Standard 4360:1999) можна визначити як систематичне використання наявних у розпорядженні менеджерів методів, способів і прийомів для вирішення завдань, що стосуються ризиків: установлення контексту, аналізу (виявлення й оцінки), впливу, моніторингу і комунікації.

Управління ризиками – це ітеративний процес із чітко визначеними етапами, за допомогою якого менеджери можуть чітко уявити ризики, з якими стикається їхня організація.

Розглянемо основні етапи процесу управління ризиком:

1) установлення контексту ризику. Визначають стратегічні та тактичні цілі компанії;

2) аналіз (виявлення й оцінка) ризику. Мета цього етапу – одержати потрібну інформацію про структуру, властивості об’єкта і наявні ризики. Зібраної інформації має бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення щодо подальших ризиків, тобто певних подій та обставин) і їх оцінки. Виявляючи ризики (якісна складова), визначають усі ризики, властиві досліджуваній системі. Головне тут – не пропустити важливих обставин і докладно описати всі істотні ризики.

Оцінка – це кількісний опис виявлених ризиків, у процесі якого визначають такі їх характеристики, як імовірність і розмір можливих наслідків. Водночас формують набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій. Для різних ризиків можна побудувати функції розподілу ймовірності настання наслідків залежно від їх розміру.

Виявлення й оцінка тісно пов’язані між собою, і не завжди можна розділити їх на самостійні частини загального процесу. Більше того, часто аналіз іде у двох протилежних напрямках – від оцінки до виявлення і навпаки. У першому випадку вже зафіксовано збитки і потрібно виявити їх причини. У другому випадку на основі аналізу системи виявляють ризики та можливі наслідки;

3) ранжування і відбір ризиків. Це визначення ступеня важливості ризиків для компанії і порядку, у якому ними займатиметься компанія. Критерієм може бути порівняння наслідків з прибутком, доходом та активами компанії;

4) вплив на ризик (вибір методів і стратегії). Це застосування конкретних способів впливу на ризики компанії для нейтралізації їх наслідків.