Позитивними рисами діяльності тнк є:

1) Організація філій, дочірній компаній там, де вони «більше усього потрібні». Ріст зайнятості населення, наповнення ринку продукцією, необхідної споживачу, та ін.

2) Збільшення податкових надходжень до бюджетів країни, де розміщена філія ТНК.

3) Постійний прогрес діяльності ТНК (ТНК витрачають на наукові дослідження іноді більше коштів, ніж окремі держави).

Негативними рисами діяльності тнк є:

1) ТНК, маючи сильний вплив на економіку країни, може в ряді випадків протидіяти їй, відстоюючи свої інтереси.

2) Нерідко ТНК намагаються «обійти» закони (приховування прибутків, вивіз капіталу з однієї країни в іншу тощо).

3) Встановлення монопольних цін, що дозволяють отримувати надприбутки за рахунок споживача.

4) Диктат лише власних умов, не зважаючи на інтереси держави, в якій перебувають.

Що стосується правової бази діяльності ТНК, тут також є певні проблеми. На наш погляд, створення єдиного нормативного акта діяльності ТНК є дуже важким питанням та існує мало ймовірності в якісному створенні такого акту.

Треба вихдити з того, що не існує законодавчого органу влади, що був би уповноважений видавати норми законодавства для всього світу. Тобто, є міжнародні організації, однак, по – перше рішення міжнародних організацій мають рекомендаційний характер, по – друге, стосують лише країн – членів організації, а що стосується інших країн, їх взагалі неможна змусити ратифікувати та виконувати подібне рішення. Міжнародні договори, що укладаються між державами є інститутом добровільним та їх норми стосуються лише країн, що ратифікували такий договір.

По – друге, країни мають різну правову систему, загалом, в галузі корпоративного права. Тому створити єдиний нормативний акт, що влаштував би всі країни є неможливим.

На наш погляд, єдиним виходом з цієї проблеми є створення норм національного законодавства для ТНК. В цьому випадку є можливість застосовувати норм міжнародного приватного права, що стосуються юридичних осіб.

Так, стаття 25 Закону України «Про міжнародне приватне право», вказує, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

За відсутності таких умов або якщо їх неможливовстановити, застосовується право держави, у якій знаходитьсявиконавчий орган управління юридичної особи.³⁴

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особивизначається особистим законом юридичної особи.³⁵

Відповідно до статті 27 Закону, особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльностізастосовується законодавство України, яке регулює діяльністьюридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.³⁶