3.3Значення спеціальних принципів міжнародно – правового регулювання міжнародних економічних відносин.

Спеціальні принципи міжнародних економічних відносин досить докладно та повно відображені в Хартії економічних прав та обов’язків держав від 12 грудня 1974 року (далі – Хартія).

У відповідності з названою Хартією в першому питанні було надано назву основних спеціальних принципів міжнародного економічного права. Розглянемо деякі з них більш докладно.

Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язківозначає надану державам можливість вільного вибору бажаних форм співробітництва в зовнішньоекономічних відносинах. Цей принцип тісно пов'язаний з більш загальним принципом — свободою вибору соціально-економічної системи. Останній же, у свою чергу, випливає з таких основних принципів міжнародного права, як суверенна рівність держав, рівноправність і самовизначення народів, невтручання у внутрішні справи держав та ін. Тобто, мова йде про те, що всі держави уповноважені на вільний вибір та ведення своєї зовнішньоекономічної діяльності в межах не заборонених законом.

Принцип національного режимуговорить про те, що на основі взаємності фізичні та юридичні особи іноземної держави повністю або частково прирівнюються у правах до фізичних та юридичних осіб певної держави. Національний режим з окремих видів прав може надаватися певною державою і в односторонньому порядку на основі її внутрішнього законодавства.

Принцип (режим) найбільшого сприяння – означає застосування на основі взаємності найбільш сприятливих умов, що містяться в угоді для певної держави або держав. ІІноді цей принцип означає встановлення умов для однієї держави кращих, ніж для всіх інших.

Принцип недискримінації – передбачає заборону застосування умов договору для однієї держави гірших, а тим більш кабальних ніж у порівнянні з іншими державами. В той же час вказання кращих умов ніж для інших країн дискримінацією не вважається.

Тема 4. Держави як суб'єкти міжнародного економічного права

4.1. Правовий статус держави як суб’єкта міжнародного економічного права.

4.2. Імунітет держави.

4.3. Види імунітетів держави.

4.4. Специфічні способи захисту держави.

4.1 Правовий статус держави як суб'єкта міжнародного економічного права

Перш ніж перейти до вивчення держави як суб’єкта міжнародного права змагаємо що таке суб’єкт правав взагалі.

Суб’єкт права – це фізична або юридична особа, яка відповідно до закону наділена певною правосуб’єктністю, тобто здатністю мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки, та приймають участь у відповідних правовідносинах.

Підхід до складу учасників в різних країнах та серед різних вчени неоднаковий. Умовно цей підхід можн поділити на три групи:

1. Перша група вчених дотримується тієї думи, що суб’єктний склад міжнародного економічного права складають держави та міжнародні організації. Це одна з найпоширеніших думок, її дотримуються також і українські вчені – правники.

2. Друга концепція полягає в поділу суб’єктів міжнародного економічного права на юридичних та фізичних осіб.

3. Згідно з третьою концепцією до суб’єктів міжнародного економічного права відносяться держави, міжнародні економічні організації та транснаціональні корпорації.

Однак, яким би не був поділ суб’єктів міжнародного економічного права, найголовнішим з них є держава. Саме держави найчастіше укладають міжнародні економічні договори, ініціюють міжнародне співробітництво одна з одною.

В теорії держави та права держава визначається як суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальна неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.²¹

Ознаки держави, зазначені в Міжамериканській конвенції про права та обов’язки держав від 26 грудня 1933 р.:

1. постійне населення;

2. певна територія;

3. уряд;

4. здатність вступати у відносини з іншими державами²².

До ознак держави можна включити правову систему, систему оподаткування, грошову одиницю та інші ознаки, але ознаки, що вказані в Міжамериканській конвенції є обов’язковими ознаками, без наявності яких неможливо говорити, що певне утворення є державою.

Вище нами наводилося визначення поняття суб’єкт права, згідно з яким суб’єкт права наділений певною правосуб’єктністю. Держава також не є виключенням та має свою правосуб’єктність.

Правосуб’єктність держави включає в себе:

• міжнародну правоздатність;

• міжнародну дієздатність.

Міжнародна правоздатність держави – це здатність держави мати права й обов’язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб’єктом міжнародних правовідносин.²³

Правоздатність Держави є універсальною та включає в себе інші повноваження держав:

• держави розробляють норми міжнародного економічного права;

• встановлюють відповідальність за їх порушення;

• визначають міжнародний правопорядок і функціонування міжнародних організацій, тощо.²⁴

Практика міжнародного співробітництва за участі держав виробила ряд організаційних форм, а саме:

• міжнародне економічне співробітництво держави з державою;

• співробітництво держави з міжнародними організаціями, зокрема економічними, на правах повноправного членства;

• співробітництво держави з міжнародними економічними організаціями на правах асоційованого членства;

• співробітництво держави з відповідною групою держав;

• співробітництво держав в рамках міжнародної організації з іншими державами, як її членами;

• співробітництво держави через певну міжнародну організацію з іншими державами, які не є її членами.²⁵