2.4. Рішення міжнародних організацій та міжнародних судів та їх значення як джерел міжнародного економічного права.

До джерел міжнародного економічного права також відносять рішення міжнародних організацій та міжнародних судів. Іншими словами до джерел міжнародного економічного права відносяться прецеденти.

В цьому випадку постає питання про правову природу цих джерел. На сучасному етапі рішення міжнародних судів носять лише рекомендаційний характер. Тобто, саме рішення даних судів є обов’язковим для виконання, але є лише рекомендаційними в інших схожих справах.

Це виходить з того, що міжнародні суди не наділені законотворчими функціями, тобто функціями видавати закони. Міжнародний суд покликаний лише розглядати спір, давати йому правову оцінку та, застосовуючи норми міжнародних договорів та міжнародних принципів, звичаїв вирішувати справу.

Резолюції міжнародних організацій, як правило, також носять рекомендаційний характер.

Відповідно до ст. 10 Статуту ООН її Генеральна Асамблея з основних питань діяльності ООН формує лише рекомендації.¹⁸Такі норми не є імперативними. їх виконання не може здійснюватися примусово.

Фахівці з міжнародного права називаютьпрецедентні норми "м'яким законодавством", ця назва означає, що такі норми не є обов’язквими до виконання, але мають суттєве юридичне значення.

Резолюції міжнародних організацій, загалом Генеральної Асамблеї ООН використовують при розробці міжнародних договорів. Основні принципи та правила вказані в цих резолюціях вносяться в основні статті договору.

Обов'язкову правову силу мали рекомендації та рішення колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги.

Значну кількість рекомендацій з питань міждержавного економічного співробітництва приймають органи ООН та її установи.

Тим же часом, такі документи, видані Генеральною Асамблеєю ООН як Хартія економічних прав та обов'язків держав, Декларація про новий міжнародний економічний порядок, Програма дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядкунастільки часто використовуються та мають таке значення, що можуть бути вже віднесені до нормативних актів.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, можна сказати, що правовий прецедент – церішення уповноваженого органу по конкретній юридичній справі, що носить обов’язковий характер для виконання та рекомендаційний характер як приклад рішення наступних аналогічних справ.

В залежності від орган, який виніс рішення прецедент може бути судовий та адміністративний.

Якщо розглянути значення судового прецеденту для окремих країн світу, то тут справа виглядає дещо інакше.

Все залежить від того, до якої групи континентальної сім’ї права належить країна.

В великій континентальній сім’ї права існує дві великі системи – романо – германська та англо – саксонська системи.

В романо – германській системі нормотворчістю займаються спеціально уповноважені органи законодавчої влади. При цьому все законодавство створюється у вигляді кодексів, законів, інших нормативних актів.

В країнах англо – саксонської системи суди мають законотворчу функцію, тобто рішення певних судів носять законодавчий характер. Батьківщиною правового прецеденту та прецедентного права є Англія.

В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворчих органів. Хоча, на сучасному етапі існують думки вчених – науковців, що Україна поступово переходить до визнання судового прецеденту як норми права, так як суди в своїх рішеннях почали використовувати рішення вищих судів.