- •Міністерство освіти і науки україни
- •1.2.Предмет міжнародного економічного права
- •До предмета правового регулювання міжнародного економічного права відносяться такі групи відносин:
- •1.3. Методи міжнародного економічного права.
- •1.4. Система меп.
- •Тема 2. Джерела міжнародного економічного права
- •2.2. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного економічного права.
- •Структура міжнародного договору:
- •1. За кількістю сторін міжнародного договору:
- •2. За рівнем, на якому вони укладаються:
- •2.3. Міжнародний звичай як джерело міжнародного економічного права.
- •Класифікація міжнародних договорів:
- •2.4. Рішення міжнародних організацій та міжнародних судів та їх значення як джерел міжнародного економічного права.
- •Тема 3. Принципи міжнародного економічного права
- •3.2. Місце загальних міжнародно – правових принципів в нормативній системі міжнародно – правового регулювання міжнародних економічних відносин.
- •3.3Значення спеціальних принципів міжнародно – правового регулювання міжнародних економічних відносин.
- •Тема 4. Держави як суб'єкти міжнародного економічного права
- •4.2 Імунітет держави за міжнародним правом
- •4.3.Види імунітетів держав.
- •4.4.Специфічні способи захисту держави.
- •Тема 5. Міжнародні економічні організації.
- •5.2. Міжнародні економічні організації в системі оон.
- •Завданнями оон є:
- •1. Генеральна асамблея оон.
- •Допоміжні органи екосор:
- •Головні органи:
- •Цілі фао:
- •5.3. Організації поза межами Організації Об’єднаних Націй».
- •5.3.Міжнародні фінансово – кредитні організації.
- •Регіональні банки:
- •5.5. Регіональні економічні організації.
- •Тема 6. Транснаціональні корпорації
- •Транснаціональні корпорації мають наступні ознаки:
- •6.2.Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій.
- •6.3. Проблематика діяльності транснаціональних корпорацій.
- •Позитивними рисами діяльності тнк є:
- •Негативними рисами діяльності тнк є:
- •Тема 7. Міжнародні економічні договори
- •7.2 Види міжнародних договорів та угод.
- •7.2.1. Торговельні договори
- •7.2.2. Контингентні угоди
- •7.2.3. Кредитні угоди
- •7.2.4. Угоди про міжнародні розрахунки
- •7.2.5. Довготермінові комплексні угоди про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво
- •7.2.6. Міжнародні товарні угоди
- •7.2.7. Міжнародний факторинг
- •7.2.8. Міжнародний форфейтинг
- •7.2.9. Міжнародний фінансовий лізинг
- •Міжнародний фінансовий лізинг є тристороннім договором, що має такі ознаки:
- •Тема 8. Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних економічних договорів.
- •8.2 Міжнародний суд і міжнародний арбітраж
- •8.2.1. Міжнародний суд оон
- •8.2.2. Рада Безпеки оон
- •8.2.3. Співдружність Незалежних Держав
- •Види міжнародного арбітражу:
- •Тема 9.Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні.
- •Види зовнішньоекономічної діяльності:
- •9.2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •9.3. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 10. Міжнародне торговельне право
- •10.2. Міжнародне торговельне право як підгалузь міжнародного економічного права.
- •Джерела міжнародного торговельного права:
- •10.3. Принципи міжнародної торгівлі.
- •Тема 11. Міжнародне валютне право
- •11.2 Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи
- •11.3 Європейська валютна система
- •1.4 Міжнародні валютно-кредитні відносини
- •Тема 12. Міжнародне транспортне право
- •12.2 Основи міжнародно-правового регулювання видів транспорту
- •Тема 13 «Міжнародне митне право».
- •Тема 14. Міжнародно-правове регулювання співробітництва у промисловості та сільському господарстві
- •14.1. Загальносвітові тенденції розвитку промисловості та сільського господарства.
- •14.2. Правове регулювання міжнародного співробітництва у промисловості.
- •14.1 Загальносвітові тенденції розвитку промисловості та сільського господарства
- •Тема 15. Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •14.2 Значення та правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Питання для самоконтролю:
8.2 Міжнародний суд і міжнародний арбітраж
8.2.1. Міжнародний суд оон
Міжнародний суд (англ. International Court of Justice, фр. Cour internationale de Justice) — головний судовий орган ООН, до юрисдикції якого входять усі питання, що передаються йому державами, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договорами і конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років. Судді обираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Проте не може бути обрано двоє суддів з однієї країни. Суд міститься у місті Гаага (Нідерланди). Країни-члени можуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про прикордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні копалини та інші спірні питання. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть консультуватися з Міжнародним Судом з будь-якого питання.
Функції Міжнародного Суду ООН:
Сторонами в справах, що розглядаються Судом, можуть бути тільки держави. Суд уповноважений:
- розглядати правові спори між державами, що пов'язані з порушенням міжнародних договорів і зобов'язань або виникають при їх тлумаченні;
- ухвалювати обов'язкові до виконання рішення за всіма спорами, які передаються державами на його розгляд;
- давати консультативні, що не мають обов'язкової сили вироку з правових питань на прохання Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки і інших органів ООН з дозволу ГА ООН.
До суду можуть звертатися учасники його Статуту, до числа яких автоматично входять всі члени ООН. Держава, що не є членом ООН, може стати учасником Статуту на умовах, що визначаються у кожному окремому випадку ГА ООН за рекомендацією РБ ООН. Всі держави учасники Статуту Міжнародного Суду можуть бути сторонами в справах, що розглядаються ним. Інші держави можуть передавати на його розгляд справи на умовах, що визначає СБ ООН. Крім того, РБ ООН може рекомендувати передати на розгляд Суду будь-яку юридичну суперечку.
Розгляд порушується одним з двох наступних способів:
1) За допомогою повідомлення про спеціальну угоду: спеціальна угода є двосторонньою по своєму характеру, полягає державами, охочими спільно представити спір на розгляд Суду, і складається з одного тексту питань, які вони погодилися передати на розгляд Суду; будь-яка з цих держав може порушити розгляд, повідомивши Секретаріат про цю угоду;
2) За допомогою заяви: заява, яка є односторонньою за своїм характером, подається державою проти іншої держави на основі юрисдикційної статті в договорі або заяв в рамках системи «факультативної обмовки».
У документах, що супроводжуються листом міністра закордонних справ відповідної держави або його посла в Гаазі, має вказуватися точний предмет суперечки і назви сторін. Заява повинна бути докладнішою, ніж спеціальна угода: крім вищезазначених елементів, держава заявник повинно вказати підстави наявності, на його думку, у Суду юрисдикції. Воно повинне також вказати точний характер претензії і представити короткий виклад фактів і підстав, що лежать в основі цієї претензії.
Секретар негайно супроводить спеціальну угоду або заяву іншій стороні і суддям, а також Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй і всім державам членам, що мають право звертатися до Суду. Він включає справу в загальний список Суду і інформує пресу.
Рішення Суду є обов'язковим для відповідних сторін. У статті 94 Статути Організації Об'єднаних Націй передбачається, що «кожен член Організації зобов'язується виконати рішення Суду у тій справі, в якій він є стороною». Будь-яка держава, незалежно від того, чи є вона членом Організації Об'єднаних Націй чи ні, яка вважає, що інша сторона не виконала рішення Суду, може довести це питання до відома Ради Безпеки. Остання, якщо визнає це необхідним, може зробити рекомендації або вирішити про вживання заходів для виконання рішення.
Більше половини справ, які розглядає Суд, стосується територіальних і прикордонних суперечок. Значне число пов'язане з морськими спорами і питаннями, що стосуються морського права. Інша група справ пов'язана з питаннями державної юрисдикції і дипломатичного і консульського права. Найважливіші спори в практиці Суду стосувалися тверджень про незаконне застосування сили. Крім того, до Суду поводяться з проханнями винести ухвалу по претензіях комерційного характеру або претензіям приватно-правового характеру до однієї держави, яка підтримує іншу державу.
