2.2. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного економічного права.

Міжнародний договір займає одне з найважливіших місць в системі джерел міжнародного права, загалом й міжнародного економічного права. Це має місце на підставі того, що міжнародний договір є єдиним писаним нормативним актом в міжнародних правовідносинах. Крім того, міжнародний договір має примат над нормами національного законодавства країн – учасниць міжнародних економічних правовідносин.

На сучасному етапі, в часи найбільшого розвитку міжнародного економічного співробітництва міжнародні договори укладаються все частіше.

Порядок укладання та структура міжнародного договору є досить специфічною у порівнянні з звичайними цивільно – правовими або господарськими договорами, це виходить з його специфіки.

Порядок надання пропозиції укласти міжнародний договір може бути схожим на порядок, передбачений цивільним правом. Сторона – ініціатор укладання договору надає іншій стороні, або сторонам пропозицію укласти договір (оферту). Інша сторона може виразити погодження укласти цей договір (акцепт).

Наступною стадією укладання договору є погодження тексту договору або парафування.

Потім сторони підписують попередній текст договору, після цього підписується оригінал договору.

Кожний екземпляр договору повинен бути укладений мовою країни – сторони цього договору.

Після підписання договору сторони обмінюються ратифікаційними грамотами, оригінал договору залишається в одній з країн – учасниць, яка іменується дипозитарієм.

Характерною рисою міжнародного договору є специфічна процедура його підписання, що іменується ратифікація.

Ратифікація (затвердження) – акт міжнародного права, за допомогою якого держава, через свої компетентні органи, наділені повноваженнями укладати договори, виражає свою згоду взяти на себе зобов’язання в міжнародному плані на підставі відповідного договору.¹²

Ратифікація договору не може бути примусовою. Країна має право відмовитися від ратифікаї, але ця відмова на практиці є скоріше виключенням, особливо, коли мова йде про двосторонні договори.

Оскільки ратифікація міжнародного договору є за своєю суттю його визнання для своєї країни як норми права, існують наступні вимоги та особливості ратифікації:

1. Обов’язковість якнайшвидшої ратифікації міжнародного договору, яка здатна надати їм внутрішньодержавної сили;

2. Суб’єктом ратифікації міжнародних договорів може бути лише законотворчий орган країни;

3. Порядок ратифікації міжнародних договорів є таким самим, що й порядок ухвалення нормативно – правових актів;

4. Порядок вступу в дію нормативних міжнародних договорів – такі самі, що й для нормативно – правових актів¹³.

Як було сказано вище, порядок вступу в силу міжнародного договору такий самий як і нормативно – правових актів. Якщо говорити про України, то загальний порядок вступу в силу нормативно – правових актів це через 10 днів з моменту опублікування в офіційних виданнях, але не раніше терміну, передбаченого в самому нормативному акті.

Структура міжнародного договору:

- Преамбула;

- основна частина;

- прикінцеві положення.

Преамбула являє собою фактично вступ до договору, що включає в себе його мету, принципи на основі яких він укладається та діє, інші відомості.

Основна частина являє собою сукупність статей договору.

Прикінцеві положення містять в собі умови вступу договору в силу, інші заключні положення.

До печатних видань, в яких публікуються ратифіковані Україною договори відносяться «Відомості Верховної Ради України», газета «Голос України», «Зібрання чинних міжнародних договорів України».

Реєєстрація та облік міжнародних договорів проводиться за допомогою єдиної системи реєстрації і обліку міжнародних договорів України. Цими питаннями займається Міністерство закордонних справ України. Реєстрація міжнародних договорів України в Секретаріаті ООН і у відповідних органах інших міжнародних організацій здійснюється Міністерством закордонних справ.

Міжнародні договори, що потребують ратифікації, і міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені України, публікуються у: «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні чинних міжнародних договорів України».