24. Оцінка ефективності капітальних вкладень

Економічну ефективність капітальних вкладень визначають з метою обґрунтування напрямів і виявлення найвигіднішого варіанта будівництва нових або розширення й реконструкції діючих комплексів, нових технологічних процесів, комплексу машин. Основою оцінки доцільності капітальних витрат слугують порівнювання вигідності за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найкращого з кількох варіантів капітальних вкладень.

Для оцінки доцільності й всебічного обґрунтування капітальних вкладень, аналізу їх економічної ефективності та виявлення резервів її підвищення офіційна методика використовує систему показників. Вони можуть бути узагальнювальними й поодинокими.

До перших належать термін окупності капітальних вкладень, питомі капітальні вкладення і капіталомісткість, а до поодиноких або, як їх називають, додаткових - показники, що підлягають спільному комплексному аналізу, зокрема, продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість і якість продукції, показники, які характеризують поліпшення стану довкілля.

На практиці аграрні підприємства приймають різноманітні рішення стосовно доцільності залучення капітальних вкладень у виробничу та соціальну сфери. Економічну ефективність визначають на основі типової методики, через порівняння корисного ефекту від їх здійснення з обсягом капітальних вкладень. Таким безпосереднім економічним результатом є приріст корисного ефекту як економічний результат функціонування приросту виробничих потужностей і основних фондів.

З огляду на це розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних вкладень відображає загальну їх віддачу на підприємстві, її обрахунки потрібні для оцінювання фактичного ефекту. Критерієм ефективності капітальних вкладень є співвідношення приросту корисного ефекту до капітальних вкладень, що спричинили цей приріст.

Економічний зміст показників абсолютної ефективності е порівнянням річної суми валового, чистого доходу, прибутку або економії поточних затрат із капітальними вкладеннями, що їх спричинили. Такі показники підтверджують загальний критерій ефективності - зростання продуктивності суспільної праці.

Методикою визначення ефективності капітальних вкладень передбачено виявлення показників порівняльної ефективності, їх використовують:

- порівнюючи варіанти господарських рішень; - впроваджуючи нові комплекси або окремі машини; - будуючи нові та реконструюючи комплекси з виробництва продукції тваринництва, які діють.

25. Сутність інновацій та їх класифікація.

Іннова́ції — об'єкти впровадження чи процес, що веде до появи чогось нового — новації. В останні роки з'явився особливий різновид інноваційного підприємництва — ризикове або венчурне; це здебільшого дрібні фірми, що займаються поширенням нових технологій, тобто технічних І. в першу чергу в наукомістких галузях. «Інновації» — це ідеї та пропозиції, що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити «якість життя» людства. Класифікація інновацій:

За результатами(Наукові, технічні, конструкторські, виробничі, інформаційні)

За темпами впровадження(Стрибкоподібні, швидкі, зростаючі, уповільнені, затухаючі)

За масштабами(Глобальні, транснаціональні, регіональні, місцеві)

За результативністю(Зростаючі, високі, низькі, стабільні)

За характером ефективності(Фінансові, бюджетні, економічні, соціальні)

За розповсюдженням(Одиничні, дифузійні)

За охопленням очікуваної частини ринку (Локальні, системні, стратегічні)

За глибиною внесених змін(Радикальні (базові), покращуючі, модифікаційні)

За місцем у виробничому процесі(Сировинні, технологічні, продуктові)

Крім того, залежно від конкретної мети інвестора розрізняють такі типи інновацій: Перша класифікація базується на об'єкті:

•товарна — впровадження нового продукту;

•технологічна — впровадження нового методу виробництва;

•ринкова — створення нового ринку товарів і послуг;

•маркетингова — освоєння нового джерела постачання сировини;

•управлінська — реорганізація структури управління;

•соціальна —заходи з метою покращення життя населення;

•екологічна — впровадження заходів з питань охорони довкілля.

В основі другої класифікації лежить ринкова сутність інновації:

•постійні інновації— такі удосконалення наявних виробів, які не вносять значних змін у спосіб їх використання споживачами;

•переривчасті інновації— повністю нові вироби, які вимагають від споживачів зусиль для прийняття нових звичек щодо їх використання, але не справляють істотного впливу на раніше існуючі ринки;

•підривні інновації— інновації, які створюють новий ринок завдяки іншим вартостям, які в кінцевому рахунку (і несподівано) розповсюджуються на раніше існуючий ринок та повністю його змінюють.