62.Методи організації виробництва.

Тип виробництва визначає метод його організації: поточний, попартійний і одиничний.
Поточний метод організації виробництва базується на ритмічній повто­рюваності погоджених у часі і просторі основних, допоміжних і обслуго­вувальних операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу технологічного процесу. Цей метод характерний для масо­вого і великосерійного типів виробництва.
Попартійний метод організації виробництва – це такий метод, при якому періодично виготовляється порівняно обмежена номенклатура продукції в кількостях, визначених партіями їх випуску. Такий метод характерний для се­рійного типу виробництва.
Одиничний метод організації виробництва – це метод, при якому виго­товляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.
У літературі зустрічаються й інші класифікації форм організації вироб­ництва: індивідуальна, групова (непотокова), потокова; групова (технологічна), предметна, потокова.
Вибір методу організації виробництва визначається такими чинниками:

1)номенклатурою продукції; 2) обсягом випуску продукції;

3) періодичністю випуску продукції; 4) трудомісткістю продукції;

5) характером технології виробництва.

Також виділяють методи організації виробництва: потоковий і непотоковий.Непотоковому виробництву властиві такі ознаки:

-на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з них невелика і недостатня для нормального завантаження устаткування

-робочі місця розташовані однотипними робочими групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій.

-предмети праці у процесі обробки переміщуються складними маршрутами, внаслідок чого існують великі перерви між операціями. Непотоковий метод має наступні модифікації: одинично-технологічний, партійно-технологічний, предметно-груповий.

Потокове виробництво– високоефективний метод організації виробничого процесу. Потокове виробництво має такі ознаки:

1)за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань.

2)робочі місця розташовуються послідовно за ходом технологічного процесу 3)технологічний процес має високу коопераційну диференціацію, на кожному робочому місці виконується одна або декілька подібних операцій. 4) предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими партіями згідно з ритмом роботи.

63.Санація підприємства: сутність,форми,джерела фінансування.

Іноді, замість рішення арбітражного суда про бакрутство, може бути призначена санація. Санація — система заходів по фінансовому оздоровленню підприємства, що реалізуються за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб, що спрямовані на запобігання об'явлення підприємста-боржника банкрутом і його ліквідації. Санація підприємства здійснюється в трьох основних випадках:

1.     До порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство при намаганні виходу із кризового стану залучає зовнішню допомогу по своїй ініціативі.

2.     Якщо підприємство, що звернулося в арбітражний суд із заявою про своє банкрутство, саме пропонує умови своєї санації.

3.     Якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по пропозиціям, що надійшли від бажаючих задовільнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом.

         До форм проведення санації, що спрямовані на рефінансування боргу відносяться:

·        дотації і субвенції за рахунок коштів бюджету;

·        державне пільгове кредитування;

·        державні гарантії комерційним банкам по кредитам, які видаються підприємству, що санується;

·        цільовий банківський кредит;

·        перевод боргу на іншу особу;

·        реструктуризація короткострокового боргу в довгостроковий;

·        випуск облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантію санатора;

·        відстрочка погашення облігацій підприємства;

·        списання санатором-кредитором частини боргу.

До форм проведення санації, що спрямовані на реструктуризацію або реорганізацію підприємства-боржника відносяться:

·        злиття з фінансово стабільним підприємством;

·        поглинання через придбання підприємства, що санується;

·        подрібнення для багатогалузевих підприємств;

·        перетворення у відкрите акціонерне товариство;

·        передача в оренду (як правило для державних підприємств);

·        приватизація (для державних підприємств).

Основними джерелами фінансування санації можуть бути власні кошти підприємств (самофінансування) кошти власників; кредиторів та державні. Крім того, в окремих випадках держава може застосовувати непрямі методи сприяння санації суб'єктів господарювання, надаючи їм податкові пільги, створюючи особливі умови діяльності.