34. Основні форми і системи оплати праці

Форми оплати праці в Україні:

 погодинна — за якої розмір винагороди встановлюється виходячи із кількості відпрацьованого часу, відповідно до тарифних ставок чи посадових окладів;

відрядна — за якої розмір заробітку залежить від кількості і якості виконаної роботи згідно з нормами виробітку та відрядними розцінками. 

Системи відрядної оплати праці:

Пряма відрядна проводиться множенням кількості одиниць виготовленої продукції та розцінки на одиницю продукції. Розцінка визначається як винагорода за одиницю виготовленої продукції.

Непряма відрядна, в якій заробіток залежить не від особистого виробітку працівника, а від результатів праці робітників, яких він обслуговує (застосовується для оплати праці допоміжних працівників, напр. ремонтники)

З/п= погодинна тарифна ставка * фактично відпрацьована к-сть годин * сер.коеф. виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслугов.

Відрядно-преміальна: заробіток скл. з відрядного заробітку та премій за досягнення певних результатів.

Відрядно-прогресивна передбачає оплату праці в межах встановленої норми за звич. розцінками, а робіт, виконаних понаднормово - за підвищеними розцінками залежно від ступеня виконання завдання.

Акордна полягає в тому, що працівникові або їх групі розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і використовується для усування наслідків аварій, термінових ремонтів, будівельних робіт.

Системи погодинної оплати праці здійснюються за годинними тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань:

Почасова проста розраховується множенням годинної тар. ставки відповідного розряду на к-сть відпрацьованих годин.

Почасова преміальна окрім тарифного заробітку працівник отримує премії за досягнення певних кількісних або якісних результатів.

За посадовими окладами оплата здійснюється в межах наперед розрахованих та встановлених окладів, які враховують рівень кваліфікації працівника та к-сть відпрацьованого часу.

35. Роль державного регулювання оплати праці

Державне регулювання оплати праці є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і гарантій в оплаті праці на основі ухвалення певних законодавчих і нормативних актів та контролю за їх дотриманням органами влади. Головною метою державного регулювання оплати праці Є створення необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою усіх притаманних їй основних функцій (відтворювальної, мотивуючої, стимулюючої, регулюючої та соціальної), а також стримування необґрунтованого зростання заробітної плати, не пов'язаного з обсягами виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг).

Державна політика оплати праці реалізується через механізм регулювання безпосередньо оплати праці та механізм соціального захисту.

Механізм регулювання оплати праці реалізується через встановлення:

-мінімальної заробітної плати (1218 грн.);

-інших державних норм та гарантій оплати праці (за роботу в надурочний час, у святкові та вихідні дні);

-міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;

-умов та розмірів оплати праці в бюджетних установах;

-максимальних посадових окладів для керівників державних підприємств;

-рівня оподаткування доходів працівників.

Механізм забезпечення соціального захисту:

-бюджетне фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я (на базовому рівні);

-допомога по безробіттю, функціонування дієвої системи працевлаштування;

-дотування цін на товари, які знаходяться під державним контролем.