38. Сертифікація продукції як елемент управління якістю продукції

Сертифікація продукції є одним із засобів підтвердження відповідності продукції заданим вимогам. Сертифікація — це сукупність дій та процедур з метою підтвердження (за допомогою сертифікату відповідності або знака відповідності) того, що продукція (товар чи послуга) відповідає обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими органами із сертифікації — підприємствами, установами і організаціями з метою:

-запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

-сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

-створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та в міжнародній торгівлі.

У практиці застосовуються різні методи підтвердження відповідності того чи іншого виду продукту необхідним вимогам. Це можуть здійснювати виробники, замовники, продавці або незалежні органи й організації. Незалежним може бути державний нагляд за дотриманням обов'язкових вимог стандартів, технічний і санітарний нагляд за безпекою, а також відомчий контроль і приймання продукції для державних потреб. Відповідні органи сертифікують продукцію, видають сертифікати відповідності та ліцензії, а також призупиняють або скасовують їхню дію.

Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів: самосертифікація (проводиться виробником); сертифікація, яка здійснюється споживачем; сертифікація, яка проводиться третьою стороною (спеціалізованою організацією, незалежною від виробника чи споживача).

В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління суб'єктами господарювання з метою визначення відповідності продукції вимогам стандартів. Обов'язкова сертифікація продукції проводиться на ЇЇ безпечність та екологічність з метою виходу на міжнародний ринок. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, що не підлягають обов'язковій сертифікації. Без добровільної сертифікації продукція реалізується, зазвичай, за цінами, у кілька разів нижчими від світових. Тому вона підтверджуючи високу якість продукції, є необхідною умовою зміцнення ринкової позиції підприємств.

39. Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

Забезпечення цивілізованого розвитку ринку, тобто поліпшення якості й конкурентоспроможності вітчизняної продукції та забезпечення захисту інтересів та прав споживачів, - є однією з найважливіших прерогатив вступу України до багатьох впливових міжнар.організацій.

Якість, як економічна категорія, відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Тому для кожного підприємства дуже важливо постійно підвищувати та удосконалювати рівень якості продукції, застосовувати новітні технології для її поліпшення. Зростаюче значення проблеми якості продукції є наслідком розвитку науки і техніки, умов виробництва продукції. Чим досконаліше організована координація і взаємозв’язок між окремими ланками проблем, тим вища технічна, економічна і соціальна ефективність її вирішення.

Основні шляхи підвищення якості продукції:

1)використання досягнень науки та техніки в процесі проектування виробів; 2) запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни; 3) забезпечення належної технічної оснащеності виробництва; 4)удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов; 5)поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості, адже саме стандарти й технічні умови відображують сучасні вимоги споживачів до технічного рівня; 6)збільшення випуску сертифікованої продукції, покращення окремих показників якості продукції, що випускається на підприємстві; 7)запровадження сучасних форм та методів організації виробництва та управління; 8)удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції; 9)покращення заходів щодо застосування угодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості виробів; 10)збалансування прийнятих для продуцентів та споживачів цін на продукцію; 11)використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства, що є одним із головних факторів підвищення якості продукції; 12)всебічна активація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

В умовах ринкових відносин кожне підприємство має орієнтуватися на досягнення максимальних результатів своєї діяльності, а наявність на ринку конкуренції значно знижує можливості підприємства в досягненні поставленої мети. В такому випадку підприємство має створювати та підтримувати суттєві переваги перед конкурентами, основні з яких спрямовані на виробництво продукції високої якості, здатної як найкраще задовольняти потреби споживачів.