Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
В.С. Коломієць.doc
Скачиваний:
83
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Тема 13 Публічний виступ. Жанри публічних виступів Публічний виступ як вияв мовної майстерності

Найвищим виявом мовної майстерності людини є вміння виступати перед публікою, словом впливати на неї і переконувати її. Цим видом мовної діяльності повинна оволодіти кожна освічена людина, і особливо коли професійна діяльність вимагає такої майстерності. Краще цьому вчитися заздалегідь. Така майстерність не є вродженим даром, але кожен, хто вміє говорити, може стати оратором. Оволодіння ораторським мистецтвом - нелегкий шлях до всебічного розкриття особистості.

Жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, бесіда, повідомлення

Залежно від мети, теми, призначення та інших чинників публічного мовлення виділяють такі його жанри: доповідь, промова, лекція, бесіда, повідомлення.

Наукова доповідь – це виступ, у якому узагальнюють наукові дані, інформують про досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень. Наукову доповідь виголошують під час проведення семінарів, конференцій та інших зібрань з науковим спрямуванням у формі реферату, що становить критичний огляд і вивчення ряду публікацій учених методами наукового опрацювання літератури.

Ділова доповідь - це документ, який містить виклад певних питань обов’язково з висновками та пропозиціями. На відміну від інших ділових паперів, така доповідь призначена для усного виголошення (її, як правило, читають). Ділова доповідь містить значний обсяг інформації й розрахована на обізнаних слухачів. У ній ставляться і пропонуються до розв’язання назрілі в певній галузі проблеми, визначається практична мета. Така доповідь містить значний фактичний матеріал, тому найчастіше вона буває заздалегідь надрукована й роздана учасникам зібрання. Особливість ділової доповіді у тому, що її текст може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо.

Промова - це усний виступ з метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Звідси вимоги до промови: логічна стрункість, емоційна насиченість, вольові імпульси.

Ділова промова відрізняється більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтацією на логічний, а не емоційний її вплив, аргументованістю.

Повідомлення – це невеликий публічний виступ, невелика доповідь на якусь тему. Повідомлення здебільшого пишуть за одним джерелом і виголошують під час проведення семінарських чи практичних занять.

Бесіда проводиться звичайно з невеликою кількістю учасників і охоплює всього декілька питань. Головне завдання її - викликати присутніх на розмову. Для цього треба просто, дохідливо й стисло викласти основні положення теми, а далі розвивати тему через питання та відповіді. Спочатку той, хто проводить бесіду, на свої питання відповідає сам, поступово залучаючи до розмови присутніх.

Вимоги до сучасних виступів. Підготовка до виступу

Сучасні виступи повинні відповідати таким вимогам: доступність викладу, високий рівень науковості й достовірності, логічна культура оратора, яскравість та емоційність. Або, як сказано в давніх риториках, промовець повинен дбати про те, що сказати, де сказати і як сказати.

Підготовка до виступу передбачає такі обов’язкові змістові елементи.

  1. Визначення мети публічного повідомлення, що означає:

  1. сформувати (для себе) основну ідею виступу;

  2. що саме необхідно повідомити і для чого;

  3. у чому треба переконати аудиторію.

  1. Попереднє складання робочого плану, в якому визначаються основні питання виступу (не більше 3-4), збирання та систематизація фактів, інформації навколо цих частин; план у ході підготовки може змінюватися і не збігатися з остаточним варіантом.

  2. Збирання матеріалу і його логічна побудова. Матеріал, його якість і повнота визначатимуть обізнаність оратора з обраної теми. Ось чому матеріал виступу має бути вивіреним і достовірним, не вирваним із контексту, зрозумілим і доступним аудиторії. На цьому етапі підготовки готуються й окремі записи під час опрацювання літератури (спеціальної, довідкової, загального характеру). Зібраний матеріал розташовують відповідно до основної частини повідомлення.

  3. Пошук форми повідомлення. Кожен вид виступу вимагає свого стилю; виступ може бути у формі “пошуку істини”, діалогу чи монологу, значною підмогою в підготовці стануть словники (правописні, орфоепічні, фразеологічні), енциклопедії тощо.

  4. Підготовка технічних засобів та наочних посібників, якщо це обумовлено темою.

  5. Репетиція виступу. Під час репетиції краще запам’ятовується текст, уточнюються часові витрати і здійснюється тренування голосу, узгоджується відповідність рухів, жестів, міміки до тексту та інше. Завдяки репетиції, оратор впевненіше почувається під час виступу.

Результатом підготовки до виступу є його письмовий чи усний текст. Існують різні способи виголошування тексту:

  1. написаний увесь текст, котрий повністю зачитується під час виступу;

  2. написаний увесь текст, який прочитується кілька разів під час репетиції і виконується з пам’яті з частковим використанням рукопису;

  3. підготовка коротких записів;

  4. нічого не записується, виступ здійснюється без всяких нотаток;

  5. комбінований виклад.

Звичайно, кожен промовець може користуватися будь-яким способом викладу матеріалу, але все ж вважаємо за необхідне дати кілька порад.

Не бажано писати повний текст промови, оскільки оратор може потрапити в “полон” тексту, читаючи його, а значить, не може виконувати всіх функцій.

Є такі жанри виступів, їх умови, що потребують повного запису (наприклад, звітні доповіді, обмежені регламентом виступи, виступи тих, хто тільки-тільки починає займатися ораторською діяльністю тощо).

Крім того, стиль усного мовлення повинен бути набагато простіший від свого письмового відповідника, ось чому “суцільне читання”, “читання без відриву від папірця” не будуть сприйматися слухачами.

Не можна впадати і в іншу крайність - іти на виступ без підготовки, без нотаток. Такий виступ обов’язково призведе до втрати багатьох компонентів. Адже, думаючи про те, як сформулювати речення, фразу, як їх подати, оратор може втратити контроль за своєю мімікою, жестами, порушити логіку викладу, не бачити аудиторії. Навіть вивчення тексту напам’ять не поліпшує ситуації, оскільки будь-який непередбачений відступ порушить хід виступу. Обмежитися планом виступу може оратор із гарною пам’яттю і той, хто досконало володіє матеріалом. Радимо оптимально укладати конспект виступу. В ньому доцільно фіксувати тільки основний матеріал: основні й допоміжні питання, головні визначення, висновки, скорочений запис формулювань, посилання, цифровий матеріал і приклади, вдалі вислови тощо.

Конспект може бути стислим і розгорнутим, укладатися безпосередньо промовцем, легко сприйматися зором. Запис тексту може мати не тільки форму плану чи конспекту, а й форму тез – короткого узагальненого викладу основних положень, які обов’язково записуються з нового рядка.