78. Кризові явища у соціально-економічному житті України в роки брежнєвського "застою”. Прихід до влади в усрр в. Щербицького і наступ на національно-демократичні сили.

З усуненням в 1964 р. Відвлади М.Хрущова і закінченням так званого „великого десятиліття” настала майже 20-літня „ера” Л. Брежнєва. Вона почалася за знайомимсценарієм: Акцент дедалібільшеробився на безогляднійексплуатаціїсировиннихзапасів, зокреманафти й газу, на досягненніуспіху будь-якими методами. Країнапродовжувалайтитрадиційним для неї шляхом екстенсивногорозвитку. Швидкозросталачисельністьробітників, однакприрістпромисловоїпродукціїпостійно падав. Якщо за 1966–1970 рр. вінстановив в Україні 50 %, то за 1981–1985 рр. – лише 19 %.  Невисокоюбулаефективність і сільськогосподарськоговиробництва. За 20 років (1960–1980) основнівиробничіфонди в сільськомугосподарствіУкраїнизросли у 4,2 рази, постачаннядобривами – у 3 рази, оплата праці – у 2,7 рази, а приріствиробництвасільськогосподарськоїпродукції – лише на 39 відсотків. Головною причиною застійнихявищ у сільськомугосподарствібуло те, що командно-адміністративна система управління ним не змінювалась, незважаючи на різноманітніреорганізації (РАПО, АПК, укрупнення і розукрупненнягосподарств, міжгосподарськаспеціалізація, ліквідація „неперспективних” сіл і т. п.). Колгоспи так і не стали справжнімиколективнимигосподарствами, як цепередбачалось Статутом сільськогосподарськоїартілі. Вони самі не могли ніплануватисівозміни (цедиктувалося „згори”), нірозпоряджатися результатами своєїпраці. Усе цепризвело до того, що при загальномузростанніпадаютьтакожсередньорічнітемпи приросту валового суспільного продукту та національного доходу,

Погіршувалсьдемографічнаситуація. Протягом 1966–1985 рр. чисельністьсільськихжителівУкраїнизменшилась на 4,6 млн. осіб. Серйознінаріканнявикликавжиттєвийрівень народу, якийпідвищувавсяповільно і значнозроставрозриввідкраїн Заходу. Поряд з цим, як і раніше, величезніресурсинаправлялися на розвитоквійськово-промислового комплексу, підтримкупрокомуністичнихрежимів. Незбалансованістьрозвиткуекономіки, ігноруванняоб’єктивнихекономічнихзаконів, інтелектуальнаобмеженість і фізичнанеспроможність Л. Брежнєва до належногокерівництвакраїною – все цепосилювалокризовіявища і процеси в СРСР, загострювалозагальнуситуацію в радянськійімперії, котрайшла до своєїкатастрофи. Зросталоневдоволення не тількисередробітників та селян, інтелігенції, а й середпевноїчастинипартійнихфункціонеріврізногорівня. Все цевимагалодокоріннихзмін 

Керівником УРСР з 1972р.став В. Щербицький, якийбувпереконанимприхильникомжорсткогополітичного і економічногоцентралізму. Щербицькийбув "людиноюБрежнєва".За часівкерівництва В. Щербицького в республіці стала відчуватисячерговахвилярусифікації. З ініціативи Л. Брежнєва в цей час активно пропагується теза про злиття в недалекому майбутньомунацій і народностей СРСР у єдину «радянськунацію» підегідоюросійського народу. Величезнаарміясуспільствознавців, преса, радіо, телебачення напружено працювали на обґрунтування й пропаганду цієїідеї. Російськамова, як засібміжнаціональногоспілкування, витіснялаукраїнську з освіти, науки, культури. Викладачіросійськоїмови та літератури в середніх школах малибільшуплатню, ніжвикладачіукраїнської. У містахпереважнабільшістьшкілбулиросійськіаболишеросійські. Діловодство на республіканськомурівнівелосяросійськоюмовою. Певнікатегоріївихідців з Росії (зокремавійськовослужбовці) мализначніпільги на позачерговеотриманняжитла в містахУкраїни. Усе цесприяло тому, щоукраїнськамовавитісняласянавіть з побутовогорівня. У періодперебування В. Щербицького на чоліКомпартіїУкраїни у квітні 1978 року булаприйнята нова Конституція УРСР. Вона буламайжекопієюКонституції СРСР 1977 року. ОбидваОсновнізаконищебільшеобмежили права України. Декларовані в них лібералізаціяполітичноїсистеми, демократичнісвободи, державнийсуверенітет аж до можливостівиходуіз СРСР не заважаликерівництву КПРС застосовувати на практиці добре перевірену в попереднійперіодтоталітарну форму правління. Спробипевноїчастининаселенняскористатисясвоїмиконституційними правами жорстокопереслідувалисявладою. Щобзаконодавчозакріпитипартійний диктат, у Конституції СРСР та Основнихзаконахсоюзнихреспублікмістиласяспеціальнашостастаття, яка проголошувала КПРС керівною і спрямовуючою силою радянськогосуспільства, ядром йогополітичноїсистеми. Це означало повневсевладдяпартійноїноменклатури в усіхсферахжиттярадянськогосуспільства. Такого не булонавітьусталінськійКонституції 1936 року